Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/12011/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/12011/17 Головуючий в І інстанції: Майдан С.І. Номер провадження: №22-ц/819/1149/21 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Майданіка В.В., суддів: Кутурланової О.В., Орловської Н.В., секретар Ясногородська О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шевцова Олега Сергійовича, діючого від імені Акціонерного товариства "Альфа-Банк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року, у складі судді Майдан С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 , діючої від імені Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : 12 липня 2017 року ОСОБА_1 , діюча від імені Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила: --- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №800030050 від 10 жовтня 2014 року у розмірі 20391,42грн, а саме: за кредитом 18877,58грн; по відсотках 713,84грн; пеня 800,00грн; --- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №800030050 від 10 жовтня 2014 року у розмірі 20391,42грн, а саме: за кредитом 18877,58грн; по відсотках 713,84грн; пеня 800,00грн. Також просила судові витрати покласти на відповідачів на користь позивача в розмірі 1600,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 10.10.2014 року ПАТ "Альфа-банк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №800030050, за умовами якого позивач (кредитор) надав ОСОБА_2 (позичальник) кредит у розмірі 58445,92грн, а остання зобов`язалась в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього графіком погашення кредиту. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору, 10.10.2014 року позивач та відповідач ОСОБА_3 уклали договір поруки №80030050-П-1. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору, 10.10.2014 року позивач та відповідач ОСОБА_4 уклали договір поруки №80030050-П-2. Відповідно до умов договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як поручителі, поручаються за виконання ОСОБА_2 обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 58445,92 грн, що підтверджується випискою з основного рахунку. У порушення умов договору відповідачка ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 05.04.2017 року має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 18877,58 грн, за відсотками 713,84 грн, за пенею 800,00 грн. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед позивачем за порушення обов`язків з договором, як солідарні боржники. З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст.526, 546, 549, 550, 553, 554, 623, 624, 625, 1049, 1054 ЦК України, просить задовольнити позов. У квітні 2018 року ОСОБА_5 , діюча від імені відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , подала до суду заперечення, в якому просила відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю з огляду на таке. 30.05.2008 року між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2102/0508/88-019, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 58000 доларів США під 11,9% річних на строк з 30.05.2008 року по 30.11.2017 року на умовах, передбачених договором. На підставі договорів поруки №2102/0508/88-019-Р-1 та №2102/0508/88-019-Р-2 від 30.05.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поручилися кожен окремо за належне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі як солідарний боржник. Як вбачається з позовної заяви, пред`явленої ПАТ "Альфа-банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого останнє набуло статусу нового кредитора за кредитним договором №2102/0508/88-019 й забезпечувальних правочинів до нього. 12.06.2012 року ПАТ "Дельта Банк" продало право вимоги за вищевказаними угодами ПАТ "Альфа-Банк" на підставі нотаріально посвідченого договору. Таким чином, звернувшись до суду, ПАТ "Альфа-Банк" обґрунтувало свій позов тим, що на теперішній час саме позивачу, як належному правонаступнику позичальника належить право вимоги за кредитним договором. Проте, долучені до позову матеріали не підтверджують вказану обставину у встановленому законом порядку, і не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази в розумінні цивільного процесуального законодавства. Так, вказані договори купівлі-продажу прав вимоги мають усі ознаки договору факторингу, який згідно з п.11 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відноситься до фінансових послуг, які згідно із ч.2 ст.7 вказаного Закону можливе лише після отримання відповідних ліцензій. Проте жодних доказів про те, що ПАТ "Сведбанк", ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" на час укладання договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року та від 15.06.2012 року мали ліцензії на надання фінансових послуг факторингу, позивачем не надано, що свідчить про недійсність вказаних правочинів. Крім того, відповідно до п.2.3 Договору від 25.05.2012 року купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" права вимоги переходять до покупця з моменту акту приймання-передачі прав вимоги, який у справі відсутній, отже відсутні підстави вважати, що ПАТ "Сведбанк" передало своє право вимоги за кредитним договором №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року, укладеним з ОСОБА_2 . Таким чином, у позивача відсутні достовірні докази набуття ним прав вимоги за кредитним договором №2102/0508/88-019, укладеним 30.05.2008 року між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_2 , а отже позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законні. Крім того, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16.05.2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12.07.2017 року, поруки, надані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_2 за кредитним договором №2102/0508/88/019 своїх зобов`язань, визнано припиненими, а отже вказані фізичні особи в жодному разі не можуть нести будь-якої відповідальності за порушення ОСОБА_2 зобов`язань, прийнятих останньою за зазначеною вище кредитною угодою. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.10.2019 року було задоволено клопотання представника відповідачів про витребування доказів та зобов`язано позивача надати суду належним чином посвідчені: договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 25.05.2012 року між ПАТ "Сведбанк" і ПАТ "Дельта Банк" із додатками, у тому числі й Акт прийому-передачі кредитного договору №2102/0508/88-019; договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 12.06.2012 року між ПАТ "Дельта Банк" і ПАТ "Альфа Банк" із додатками, у тому числі акт прийому-передачі кредитного договору №2102/0508/88-019; кредитний договір №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року, укладений між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_2 , та додатки до нього; договори поруки №2102/0508/88-019-Р-1 та №2102/0508/88-019-Р-2 від 30.05.2008 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та додатки до них; меморіальний ордер (платіжний документ) про перерахування банком та отримання ОСОБА_2 кредитних коштів; витяг про рух грошових коштів за вказаним кредитним договором; повідомлення-вимоги позивача на адресу відповідачів про наявні заборгованість за кредитним договором із вимогою про дострокове погашення. Відповідно до заяви представника позивача від 30.04.2020 року останнім надано суду витребувані докази, крім виписки про рух коштів, довідки про сплачені грошові кошти та розрахунку заборгованості (через зупинення діяльності ряду відділів банку та переведення працівників у вимушену відпустку). При цьому представник позивача зазначив, що вказані докази вже надавались суду за клопотанням представника відповідача по цивільній справі № 766/7570/16-ц, що перебувала у провадженні суду, Вважає дане клопотання затягуванням процесу і не стосується самої справи. Самі відповідачі не заперечують факт наявності кредитних відносин саме із АТ "Альфа Банк". Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року позов був задоволений частково, із заявленої до стягнення солідарно з усіх відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 20391,42грн таку заборгованість було стягнуто лише з відповідачки ОСОБА_2 . В решті позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено за необґрунтованістю. Також з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто судові витрати в сумі 1600,00грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення умов договору відповідачка ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 05.04.2017 року має прострочену заборгованість за кредитом 18877,58 грн, за відсотками 713,84 грн, за пенею 800,00 грн і при цьому вказаний розмір заборгованості нею не спростований. Також суд виходив з того, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16.05.2017 року, яке набрало чинності, визнано припиненими поруки, надані ОСОБА_3 й ОСОБА_4 в забезпечення належного виконання позичальником за кредитним договором №2102/0508/88/019 своїх зобов`язань, що є підставою для відмови в позові до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У своїй апеляційній скарзі адвокат Шевцов Олег Сергійович, діючий від імені Акціонерного товариства "Альфа-Банк", просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову. При цьому послався на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вказав, що суд не врахував положення ст.554 ЦК України про відповідальність поручителів перед кредитором як солідарних боржників. Також зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про встановлення рішенням Херсонського міського суду від 16.05.2017 року в іншій справі факту припинення поруки Особа 2 і Особа 3, оскільки зазначеним рішенням у справі № 766/1631/17 було визнано припиненою поруку, надану на підставі договору №2102/0508/88-019-Р-1 від 30.05.2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа Банк"), та визнано припиненою поруку, надану на підставі договору №2102/0508/88-019-Р-2 від 30.05.2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа Банк"), та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Натомість по даній справі розгляд йде щодо кредитного договору №800030050, який був укладений 10.10.2014 року між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 , а також щодо договорів поруки, укладених в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором: між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_3 №800030050-П-1 від 10.10.2014 року, між "Альфа Банк" та ОСОБА_4 №800030050-П-2 від 10.10.2014 року. Тобто, зазначив, що вказана цивільна справа № 766/1631/17 жодним чином не стосується цієї справи, оскільки мова йде про різні кредитні договори, а також різні договори поруки. Навіть дати виникнення правовідносин є різні: 2008 рік у справі № 766/1631/17 та 2014 рік у цій справі. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Фактичні обставини, встановлені судом Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Враховуючи вказані положення закону, надання до суду першої інстанції доказів поганої якості (нечитабельні), нероз`яснення судом сторонам права на долучення доказів, а також відсутність заперечень учасників процесу, апеляційний суд вважає поважною причину неподання сторонами у встановлений строк докази, у зв`язку з чим ухвалив прийняти їх на стадії апеляційного перегляду справи. Таким чином, при апеляційному розгляді до матеріалів справи були долучені надані представником скаржника завірені належним чином й такі, що є задовільної якості: --- копію кредитного договору №800030050 від 10.10.2014 року (а.с.275-278); --- копію Розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року (282); --- копію Розрахунку заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року (а.с.272; 273-274); ---копію Детального розпису загальної вартості платежів…за кредитним договором №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року (а.с.279-281); --- копію договору поруки №800030050-П1 від 10.10.2014 року, укладеного між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 (а.с.283-285); --- копію договору поруки №800030050-П2 від 10.10.2014 року, укладеного між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 (а.с.286-288). Також, при апеляційному розгляді до матеріалів справи були долучені надані представником усіх трьох відповідачів: --- Іпотечний договір від 30.05.2008 року, укладений між іпотекодержателем ВАТ "Сведбанк" та іпотекодавцем ОСОБА_2 ; --- Інформація з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна, а саме щодо квартири АДРЕСА_1 , від 06.04.2021 року. Крім того, при апеляційному розгляді до матеріалів справи були долучені надані представником скаржника: --- Договір від 10.10.2014 року про внесення змін і доповнень №1 до іпотечного договору від 30.05.2008 року, укладений між іпотекодержателем ПАТ "Альфа-Банк" та іпотекодавцем ОСОБА_2 ; --- нотаріально посвідчена письмова згода від 10.10.2014 року ОСОБА_3 на укладення його дружиною ОСОБА_2 Договору про внесення змін до договору іпотеки. 10.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник), було укладено кредитний договір №800030050, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 58445,92грн під 11,9% річних, строком до 01.10.2017 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту (а.с.10-12). Згідно п.2.4. вказаного Договору умови використання та порядок надання кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівково перерахування для повернення простроченої заборгованості та поточного платежу за кредитним договором №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року, що укладений між позичальником та ПАТ "Сведбанк" (який є правонаступником всіх прав та обов`язків АКБ "ТАС-Комерцбанк"), права кредитора за яким на підставі укладеного між ПАТ "ДельтаБанк" та ПАТ "Альфа-Банк" договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року набув ПАТ "Альфа-Банк". Відповідно до умов вказаного кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 зобов`язалася в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього графіком погашення кредиту. Зокрема, п.4 договору передбачено сплату штрафу в сумі 50,00грн за кожне порушення (прострочення від 1 до 4 календарних днів), 150,00грн за кожне порушення (прострочення на 5 і більше днів). Відповідно до п.24 Договору сторони домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають із Договору, але не обмежуючись відшкодуванням збитків, оплати неустойок (штрафів) тощо, становить 50 років Вказане застереження до Договору є договором про збільшення позовної давності. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору (а саме кредитного договору №800030050 від 10.10.2014 року), 10.10.2014 року позивач та ОСОБА_3 уклали договір поруки №80030050-П-1, за яким поручитель поручився за виконання позичальницею ОСОБА_2 обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому (зокрема, як передбачено у ст.2 вказаного договору, обов`язок повертати кредит рівними частинами у визначені терміни, обов`язок щомісяця сплачувати проценти, обов`язок сплатити неустойку (пеню, штраф) та завдані Банку збитки) (а.с.283-285). Згідно зі ст.3 вказаного договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, перелічених у ст.2 цього договору, як солідарні боржники; поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до п.6.3. ст.6 вказаного договору поруки цей договір діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що випливають з основного договору (а саме кредитного договору №800030050 від 10.10.2014 року), 10.10.2014 року позивач та ОСОБА_4 (поручитель) уклали договір поруки №80030050-П-2, за яким поручитель поручився за виконання позичальницею ОСОБА_2 обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому (зокрема, як передбачено у ст.2 вказаного договору, обов`язок повертати кредит рівними частинами у визначені терміни, обов`язок щомісяця сплачувати проценти, обов`язок сплатити неустойку (пеню, штраф) та завдані Банку збитки) (а.с.286-288). Згідно зі ст.3 вказаного договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, перелічених у ст.2 цього договору, як солідарні боржники; поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до п.6.3. ст.6 вказаного договору поруки цей договір діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Згідно з Іпотечним договором від 30.05.2008 року, укладеним між іпотекодержателем ВАТ "Сведбанк" та іпотекодавцем ОСОБА_2 , в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року (повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту у 58 000 доларів США в строк до 30.11.2017 року) ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме належну їй на підставі Свідоцтва про право власності квартиру АДРЕСА_1 , від 06.04.2021 року. За пунктом 12 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися одним із таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених даним договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Згідно нотаріально посвідченому Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець), та Актом приймання-передачі прав вимоги від 25.05.2012 року продавець відступив право вимоги покупцю за кредитними договорами, зокрема, за вказаними договорами. За нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (покупець), та Актом приймання-передачі прав вимоги від 15.06.2012 року продавець відступив право вимоги покупцю за кредитними договорами, зокрема, за вказаним договором № 2102/0508/88-019. Відповідно до Договору від 10.10.2014 року про внесення змін і доповнень №1 до іпотечного договору від 30.05.2008 року, укладеного між іпотекодержателем ПАТ "Альфа-Банк" та іпотекодавцем ОСОБА_2 , вказаним договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року, а також кредитного договору №800030050 від 10.10.2014 року, укладених між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Нотаріально посвідченою письмовою згодою від 10.10.2014 року ОСОБА_3 дав згоду на укладення його дружиною ОСОБА_2 Договору про внесення змін до договору іпотеки від 30.05.2008 року. Позивачем надано Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року (а.с.282). За вказаним Розрахунком передбачено сплату щомісячно, починаючи з 10.11.2014 року та закінчуючи 01.10.2017 року (усього 36 платежів), платежів на погашення заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року у розмірі 1938,32грн (останній платіж 01.10.2017 року у розмірі 1938,18грн). Всього мало бути сплачено 69779,38грн, з яких 58445,92грн сума кредиту та 11333,46грн сума відсотків за користування кредитом. Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року станом на 05.04.2017 року, долученого при апеляційному розгляді справи, позичальниця ОСОБА_2 має заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 20395,19грн, з яких 18877,58грн заборгованість за кредитом; 717,61грн заборгованість за відсотками; 800,00грн штраф за останній календарний рік (а.с.272; 273-274). Натомість такий Розрахунок заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року станом на 05.04.2017 року, долучений до позовної заяви, містить дещо інші показники, а саме: заборгованість за вказаним кредитним договором складає 20391,42грн, з яких 18877,58грн заборгованість за кредитом; 713,84грн заборгованість за відсотками; 800,00грн штраф за останній календарний рік (а.с.272; 273-274). Тобто, наявна різниця у розмірі заборгованості по відсотках: у Розрахунку, долученому до позовної заяви, він менший на 3,77грн. Із вказаного Розрахунку вбачається, що позичальниця до 10.12.2016 року належним чином виконувала свої обов`язки за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року, сплачувала здебільшого по 2000,00грн, іноді по 4000,00грн за 2 місяці. Отже, починаючи з 10.01.2017 року позичальниця ОСОБА_2 платежів на погашення заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування кредитом не вносила. На адресу позичальниці ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ПАТ "Альфа-Банк" було направлено 20.06.2017 року вимоги про дострокове виконання боргових зобов`язань за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року протягом 30 днів з дати відправлення вимоги, але не пізніше 3 днів з дати отримання цієї вимоги. При цьому банк послався на невиконанням позичальницею умов кредитного договору, наявністю заборгованості станом на 10.06.2017 року у розмірі 19995,00грн. Також банк зазначив, що у разі невиконання цієї вимоги він розпочне судовий захист охоронюваного права кредитора на дострокове повернення кредиту (а.с.25-27). Відповідно до Інформації з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), сформованої 06.04.2021 року 13.06.2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Фарітом Анваровичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер 47346036 та здійснено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а саме щодо квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством "Альфа-Банк", номер запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності 31992138 від 11.06.2019 року. В актуальній інформації про державну реєстрацію іпотеки зазначені відомості про основне зобов`язання, а саме Договір від 10.10.2014 року про внесення змін №1, кредитний договір №2102/0508/88 від 30.05.2008 року, розмір основного зобов`язання: 58 000,00 доларів США, кредитний договір №800030050 від 10.10.2014 року, за яким іпотекодавець зобов`язується повернути кредит в сумі 58 445,92 грн в строк до 01.10.2017 року. Нормативно-правове обґрунтування Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За ч.1 ст.627 вказаного Кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України). За ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно ч.3 ст.554 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. За положеннями ст.559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин: --- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина 1); --- порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (частина 2); --- порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (частина 3); --- порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Позиція суду апеляційної інстанції Перш за все апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про встановлення рішенням Херсонського міського суду від 16.05.2017 року у справі №766/1631/17 (а.с.89-90) факту припинення поруки поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що зазначеним рішенням було визнано припиненою поруку, надану на підставі договору №2102/0508/88-019-Р-1 від 30.05.2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа Банк"), та визнано припиненою поруку, надану на підставі договору №2102/0508/88-019-Р-2 від 30.05.2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа Банк"), та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Натомість у цій справі предметом позову є стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №800030050, який був укладений 10.10.2014 року між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 , а також за договорами поруки, укладеними в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором: між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_3 №800030050-П-1 від 10.10.2014 року, між "Альфа Банк" та ОСОБА_4 №800030050-П-2 від 10.10.2014 року. Слід зазначити, що вказана інша цивільна справа № 766/1631/17 жодним чином не стосується цієї справи, оскільки мова йде про різні кредитні договори, різні договори поруки та різні дати виникнення правовідносин (2008 рік у справі № 766/1631/17 та 2014 рік у цій справі). Вказані справи єднає лише те, що, як зазначено у п.2.4. вказаного кредитного договору №800030050 від10.10.2014 року, який є предметом у цій справі, кредит надається позичальнику шляхом безготівково перерахування для повернення простроченої заборгованості та поточного платежу за кредитним договором №2102/0508/88-019 від 30.05.2008 року, що укладений між позичальником та ПАТ "Сведбанк" (який є правонаступником всіх прав та обов`язків АКБ "ТАС-Комерцбанк"), права кредитора за яким на підставі укладеного між ПАТ "ДельтаБанк" та ПАТ "Альфа-Банк" договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року набув ПАТ "Альфа-Банк". Договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами вказаних обох договорів поруки (№80030050-П-1 та №80030050-П-2) встановлено, що кожен з них діє до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Відмовляючи в задоволенні позову до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16.05.2017 року, яке набрало чинності, визнано припиненими поруки, надані ОСОБА_3 й ОСОБА_4 в забезпечення належного виконання позичальником за кредитним договором №2102/0508/88/019 своїх зобов`язань, що є підставою для відмови в позові до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак з таким висновком суду повністю погодитися не можна. Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до ч.ч.1 і 4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року в справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) зазначено, що "згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Наведена вище норма прав передбачає спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором. Таким чином, за змістом статей 1, 33, 36 Закону України "Про іпотеку" використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 756/31271/15-ц (провадження № 61-4156св18) від 20 червня 2018 року". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39107св18) вказано, що "після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Отже, положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними. Ухвалюючи оскаржувані рішення про задоволення позову, суди неправильно застосували до виниклих правовідносин норми матеріального права, оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 193,96 кв. м, що вбудоване в багатоквартирний житловий будинок, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 336/7326/17 (провадження № 61-48527св18) зроблено висновок, що «в приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи чи документ. Проте недійсність (нікчемність чи оспорюваність), з урахуванням її направленості на не допущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів чи їх відновлення, не може стосуватися вимоги. По своїй суті в частині четвертій статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено спеціальну підставу припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання. Тобто, частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальною нормою, яка поширюється лише на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Тобто це правило поширюється на усі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя на основне зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання значення не має". У цій справі встановлено, що банк (скаржник), як іпотекодержатель, реалізував право на позасудовий спосіб урегулювання спору за наявним у договорі іпотеки застереженням шляхом набуття права власності на іпотечне майно, а тому такі дії мали наслідком припинення основного зобов`язанням за кредитним договором №2102/0508/88 від 30.05.2008 року, розмір основного зобов`язання: 58 000,00 доларів США, а також за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року, розмір основного зобов`язання: 58 445,92 грн з часу набуття права власності на іпотечне майно (13.06.2019 року). Сплата суми боргу з урахуванням сплати заборгованості за кредитом, відсотками та штрафу передбачені кредитними договорами, зокрема кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року, а тому ці виплати є складовими частинами основного зобов`язання. Оскаржуване рішення ухвалено 16.03.2021 року, тобто на час його ухвалення з урахуванням реалізації банком 13.06.2019 року права на позасудовий спосіб урегулювання спору за наявним у договорі іпотеки застереженням шляхом набуття права власності на іпотечне майно (квартиру) вже були відсутні підстави для стягнення з поручителів кредитної заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року, оскільки відсутні підстави для стягнення кредитної заборгованості з самої позичальниці ОСОБА_2 , а відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Суд же першої інстанції на зазначене уваги не звернув і прийшов до свого помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до поручителів через визнання припиненими поруки, надані ОСОБА_3 й ОСОБА_4 в забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №2102/0508/88/019. З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором слід змінити в його мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові, а саме виключивши з мотивувальної частини посилання на встановлення рішенням Херсонського міського суду від 16.05.2017 року у справі №766/1631/17 факту припинення поруки поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як на підставу для відмови в позові до поручителів та зазначивши про відмову в позові за необґрунтованістю. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. У своїх додаткових поясненнях від 03.08.2021 року, поданих до апеляційного суду, адвокат Веріковська Тетяна Анатоліївна, діюча від імені відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначивши про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з задоволенням банком вимоги у позасудовий спосіб шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, просила рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції позов був задоволений частково, із заявленої до стягнення солідарно з усіх відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 20391,42грн таку заборгованість було стягнуто лише з відповідачки ОСОБА_2 , як позичальниці. Однак, при цьому суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не врахував положення ч.1 ст.7, ч.ч.1 і 4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Суд не звернув уваги на те, що оскаржуване рішення ухвалено 16.03.2021 року, тобто на час його ухвалення з урахуванням реалізації банком 13.06.2019 року права на позасудовий спосіб урегулювання спору за наявним у договорі іпотеки застереженням шляхом набуття права власності на іпотечне майно (квартиру) вже були відсутні підстави для стягнення з позичальниці та іпотекодавця ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року. Тому є підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року у розмірі 20 391,42грн, а саме за кредитом 18 877,58 грн; по відсотках 713,84 грн; пеня 800,00 грн, а також судових витрат в розмірі 1 600,00 грн слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині. Крім того, при апеляційному розгляді представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі до моменту розгляду цивільної справи №766/13408/21 за позовом ОСОБА_2 до АТ "Альфа Банк", третя особа: Державний реєстратор Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєв Ф.А. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому він, долучивши копію ухвали Херсонського міського суду від 06.08.2021 року про відкриття провадження у справі за вказаним позовом, зазначив, що справа №766/13408/21 вплине на розгляд цієї справи. оскільки в разі скасування рішення про державну реєстрацію буде поновлено розмір заборгованості ОСОБА_2 в первісному вигляді. Протокольною ухвалою суду апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні вказаної заяви через відсутність підстав. Апеляційний суд виходив з того, що у цій справі за встановлених обставин не можна зробити висновок про те, що цю справу неможливо розглянути до вирішення вказаної вище справи №766/13408/21, адже на час ухвалення оскаржуваного рішення (16.03.2021 року) зазначений позов ОСОБА_2 ще не було подано і провадження у справі ще не було відкрито. Також, зареєструвавши 13.06.2019 року право власності на іпотечне майно (квартиру), банк задовольнив свої вимоги і мав відмовитися від позову, оскільки підстав для стягнення кредитної заборгованості вже не було. Оскарження іпотекодавцем ОСОБА_2 рішення реєстратора про реєстрацію за банком права власності на іпотечну квартиру є вже наступною стадією правовідносин між сторонами і у випадку скасування такого рішення банк набуде право вимоги за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджуються належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути у повному обсязі прийняті до уваги посилання скаржника на неврахування судом положень ст.554 ЦК України про відповідальність поручителів перед кредитором як солідарних боржників. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що, як уже було зазначено, на час ухвалення рішення суду першої інстанції (16.03.2021 року) позивачем (банком, скаржником) вже було реалізовано 13.06.2019 року право на позасудовий спосіб урегулювання спору за наявним у договорі іпотеки застереженням шляхом набуття права власності на іпотечне майно (квартиру), а тому були відсутні підстави для стягнення з позичальниці (іпотекодавця) ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кредитної заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року. Висновки суду апеляційної інстанції З огляду на зазначене, згідно з п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції: --- в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку до обох поручителів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором слід змінити в його мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові, а саме виключивши з мотивувальної частини посилання на встановлення рішенням Херсонського міського суду від 16.05.2017 року у справі №766/1631/17 факту припинення поруки поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як на підставу для відмови в позові до поручителів та зазначивши про відмову в позові за необґрунтованістю; --- в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №800030050 від 10.10.2014 року у розмірі 20 391,42грн, а саме за кредитом 18 877,58 грн; по відсотках 713,84 грн; пеня 800,00 грн, а також судових витрат в розмірі 1 600,00грн слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України: --- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1); --- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2). При поданні позову та апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у встановленому законом розмірі. відповідно 1 600,00 грн (а.с.2) та 2 400,00грн (а.с.264). За результатом розгляду справи судом першої інстанції та її перегляду судом апеляційної інстанції у позові відмовлено повністю, а тому відсутні підстави для покладення судових витрат на відповідачів. Керуючись ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Шевцова Олега Сергійовича, діючого від імені Акціонерного товариства "Альфа-Банк", задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , діючої від імені Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором змінити в мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови. Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"заборгованості за кредитним договором скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови 18 жовтня 2021 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська