Постанова 4819 № 766/9491/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2021 року м. Херсон Справа №766/9491/20 Провадження № 22-ц/819/235/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Майданік В.В. Приходько Л.А. секретар судового засідання: Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рядчої Т.І., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 17 серпня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладена угода про надання особистого кредиту № 501056713, згідно якої відповідачу був наданий кредит у розмірі 100 000,00грн. За цим договором ОСОБА_1 зобов`язався в порядку та на умовах, визначених сторонами повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплатити неустойку та інші передбачені платежі у разі порушення виконання зобов`язань за договором. В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконує, чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 17 березня 2020 року становить 161529,98грн., з яких: 70542,26 строкова заборгованість за кредитом, 25079,31грн. - прострочена заборгованість, 3682,61 строкова заборгованість по нарахованим процентам та комісіям, 53225,80грн. прострочена заборгованість по нарахованим процентам та комісіям, 9000,00грн. штраф, яку банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також вирішити питання розподілу судових витрат. Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено. Ухвалюючи у справі рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки доказів на підтвердження обставин щодо фактичного надання відповідачу кредитних коштів, їх розміру, дати видачі, строку користування та повернення заборгованості останнім матеріали справи не містять. Банк не надав первинні бухгалтерські документи, виписки операцій по банківському рахунку відповідача, що є підставою для відмови у позові. Не погодившись із заочним рішенням суду від 15 жовтня 2020 року, АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що суд не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення та не звернув уваги на те, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода про надання особистого кредиту №501056713, умови якої позивачем виконані в повному обсязі, а саме надано відповідачу кредит в сумі 100 000,00 грн., який останній зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування коштами. Суд не дослідив надані банком докази на підтвердження існування між сторонами договірних правовідносин, що підтверджуються завіреними копіями анкети заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» про банківське обслуговування фізичних осіб, оферти на укладання угоди про надання кредиту, погодженими сторонами графіком платежів та розрахунком сукупної вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Наявність дій, спрямованих на укладання ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується документами, поданими відповідачем для отримання кредиту, а саме довідкою про заробітну плату, копією його паспорта, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, тощо. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Шевцов О.С. доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити. Пояснив, що після укладення між сторонами кредитного договору, банк 17 серпня 2018року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в обумовленому розмірі, які 20 серпня 2018 року були отримані ОСОБА_1 13 вересня, 14 листопада 2018 року, 01 та 21 лютого 2019 року відповідач частково здійснював погашення заборгованості за договором, про що свідчить виписка по особовому рахунку. Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити комісію та штраф, розмір яких визначений п.4.2 розділу 4 Публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, яка діяла на час укладення кредитного договору та з якою ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис в анкеті-заяві про акцепт публічної пропозиції. ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, направлені за місцем його проживання судові повістки про виклик до суду, повернуто без вручення у зв`язку із відсутністю адресата. Також відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. В силу положень ст.128 ч.6, 8 п.3, 11, ст.130 ч.10 ЦПК України ОСОБА_1 вважається повідомленим про день, час та місце розгляду справи, справа розглядається в порядку ст.372 ч.2 ЦПК України. Заслухавши доповідача, представника АТ «Альфа-Банк», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». (а.с.6) 17 серпня 2018 року відповідачем підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №501056713, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якої ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти вказану угоду, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб (а.с.7). Умовами для укладання такої угоди визначено тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту «100 000,00 грн.», процентна ставка «17,99% річних, тип ставки-фіксована», строк кредиту «48 місяців». Зазначено, що кредит надається для власних потреб у розмірі 100 000,00грн., спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк. Передбачено, що угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов угоди та договору. Своїм підписом у оферті ОСОБА_1 підтвердив, що отримав Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501056713, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 серпня 2018 року. Таким чином, вказані обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем Акцепту, угода про надання кредиту №501056713 від 17 серпня 2018 року набула чинності, ОСОБА_1 погодився з визначеними у оферті умовами кредитування, чим спростовуються посилання суду першої інстанції на відсутність між сторонами договірних правовідносин. З виписки по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 вбачається, що 17 серпня 2018 року банком здійснено транзрахунок - видача кредиту шляхом перерахування коштів у розмірі 100 000,00грн. на рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу «перерахування коштів за кредитним договором №501056713 від 17 серпня 2018 року, ОСОБА_1 » (а.с.74). Встановлені обставини справі свідчать про те, що позивачем АТ «Альфа-Банк» виконано умови угоди про надання кредиту № №501056713 від 17 серпня 2018 року шляхом перерахування коштів в загальній сумі 100 000,00грн. на рахунок визначений сторонами у договорі. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З наданої банком довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник порушив умови кредитного договору, унаслідок чого станом на 17 березня 2020 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 161529,98грн., з яких: 70542,26 строкова заборгованість по тілу кредиту, 25079,31грн. - прострочена заборгованість, 3682,61 строкова заборгованість по нарахованим процентам та комісіям, 53225,80грн. прострочена заборгованість по нарахованим процентам та комісіям, 9000,00грн. штраф. Ураховуючи, що позивач свої зобов`язання за договором №501056713 від 17 серпня 2018 року виконав, шляхом перерахування на визначений в угоді рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 100 000,00грн., проте доказів повернення останнім позивачу отриманих ним кредитних коштів матеріали справи не містять, слід дійти висновку про задоволення вимог банку щодо стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25079,31грн.та, на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України, строкової заборгованості у розмірі 70542,26грн., а всього 95621,57грн. Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 строкової та простроченої заборгованості по нарахованим процентам та комісіям. З довідки розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена та строкова заборгованість ОСОБА_1 по процентам та комісіям станом на 17 березня 2020 року становить 56908,41грн. (53225,80грн. простроченої заборгованості+3682,61грн. строкової заборгованості) (а.с.11). З наданого банком суду апеляційної інстанції детального розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що станом на 17 березня 2020 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 заявлена позивачем до стягнення становить : по процентам за користування кредитними коштами розрахованим за процентною ставкою 17,99 річних - 20908,41грн.; заборгованість по сплаті комісії - 36000,00грн. Враховуючи, що за умовами оферти на укладення угоди про надання кредиту №501056713 від 17 серпня 2018 року, яка підписана ОСОБА_1 , сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17,99% річних, тому доведеними перед судом є умови кредитного договору щодо визначення процентної ставки за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд безпідставно відмовив у задоволенні цих вимог. Разом із цим, пунктом 1 оферти на укладення угоди про надання кредиту передбачено, що сторони погодили сплату позичальником комісійної винагороди за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування у розмірі 2,25 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ. Умови щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,25% від суми кредиту, що становить 2250,00грн. офертою не передбачено, у зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави для її щомісячного нарахування. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що сплата комісійної винагороди мала носити одноразовий характер. Оскільки, згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідачем вже було здійснено погашення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 4500,00грн., у задоволенні цих вимог слід відмовити. Щодо вимог про стягнення з боржника неустойки у вигляді штрафу. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пунктом 6 Паспорта споживчого кредиту, підписаного позичальником, передбачено право банку щодо нарахування штрафу за кожне прострочення боржником платежу, що триває від 1 до 4 днів у розмірі 100грн., а за кожне прострочення платежу, що триває 5 днів та більше 300грн (а.с.68). Підписавши зазначений паспорт споживчого кредиту, відповідач тим самим погодився із вказаними в ньому умовами кредитування. Оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 , станом на 17 березня 2020 року п`ятнадцять разів допустив прострочення платежу тривалістю більше ніж 5 днів, стягненню з останнього на користь банку підлягає штраф (за прострочку платежів) у розмірі 6000,00грн. (15 х 400,00грн). Штраф у заявленому позивачем до стягнення розмірі 9000,00грн. за неналежне виконання умов кредитного договору не ґрунтується на законі, оскільки в матеріалах справи не міститься підтверджень прийняття відповідачем умов кредитування щодо нарахування неустойки (штрафу), викладених у Публічній пропозиції, у зв`язку з чим її не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з прийняттям у справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у загальному у розмірі 122529,98грн., яка складається зі: строкової заборгованості за кредитом 70542,26грн., простроченої заборгованості за кредитом 25079,31грн., заборгованості за процентами за період з 17 серпня 2018 року по 17 березня 2020 року у розмірі 20908,41грн. та штрафу в сумі 6000,00грн. Згідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, стягненню з відповідача на користь банку підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (75,8%), пов`язані зі сплатою банком судового збору в судах першої та апеляційної інстанціях, в розмірі 4591,48грн. = (2422,95грн. х 75,8%) + (3634,42грн. х 75,8%). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2020 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №501056713 від 17 серпня 2018 року у розмірі 122 529,98грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 4591,48грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 02 березня 2021 року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: В.В. Майданік Л.А. Приходько