Постанова 4802 № 161/6120/20

Справа № 161/6120/20 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/172/21 Категорія: 39 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Позивач АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладена угода про надання особистого кредиту № 500821169 про надання кредиту на суму 101592 грн 75 коп. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Станом на 05.03.2020 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 114 544 грн 61 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати по справі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2020 року виправлено описки в рішенні Луцького міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року. Позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення. Вважає, що рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що в суді першої інстанції відповідач частково визнала позовні вимоги, однак суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Укладений договір є чинним, не визнаний недійсним, додані до позовної заяви письмові докази щодо наявності між сторонами кредитних правовідносин та розміру (складу) заборгованості не спростовані відповідачем. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за кредитним договором кредитних коштів в обумовленому розмірі, будь-яких виписок про рух коштів по вищезазначено рахунку суду не надано, долучена до матеріалів справи довідка-рахунок заборгованості не є належним доказом, так як єдиним документом, який дозволяє дослідити склад заборгованості на різні дати відповідно до вимог НБУ є виписки по рахунках кредитної заборгованості, нарахованих відсотків і комісій, пені (або її розрахунок), у зв`язку із цим, вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають. З такими висновками не погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2019 року між позивачем та відповідачем укладено оферту на укладання угоди про надання кредиту № 500821169. Пунктом 5 оферти на укладання угоди про надання кредиту № 500821169 передбачено, що всі відносини між позичальником та банком, що неврегульовані цією угодою, регулюються договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані в Угоді. АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про надання особистого кредиту № 500821169, відповідно до умов вищезазначеного договору позивач зобов`язувався надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 101 592 грн 75 коп. На підтвердження своїх вимог банк надав копію оферти на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500821169 з підписом позичальника ОСОБА_1 ; копію графіку повернення кредиту з підписом позичальника ОСОБА_1 ; копію анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції з підписом позичальника ОСОБА_1 ; копію договору про внесення змін і доповнень до угоди про надання кредиту № 500821169 від 04.09.2019 з підписом позичальника ОСОБА_1 ; розрахунок суми заборгованості по кредиту. Як зазначено в Угоді про надання кредиту, ОСОБА_1 надано «кредит готівкою», сума - 101 592,75 грн, процентна ставка 23%, тип ставки - фіксована, строк кредиту 60 місяців. Сума кредиту в розмірі 101 592 грн 75 коп. визначена п. 3 Оферти. В цьому ж пункті передбачено спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в «Альфа-Банк». В пункті 2 оферти визначено дату повернення кредиту - 05.04.2024 та рахунок, призначений для цього. ОСОБА_1 своїм підписом на Оферті від 04.09.2019 на укладення угоди про надання кредиту № 500821169 підтвердила отримання нею всієї інформації про умови кредитування, та про те, що Акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500821169 від 04.09.2019 отримала. Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» підписана ОСОБА_1 .. Відповідно до п. 2.1. Анкети-заяви підписанням цього акцепту ОСОБА_1 підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення договору між нею та АТ «Альфа-Банк» на умовах, вказаних в публічній пропозиції, що розміщена на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, додатках до Договору. Відповідно до договору про внесення змін і доповнень від 04.09.2019 до угоди про надання кредиту № 500821169 від 04.09.2019, підписанням цього договору про внесення змін і доповнень, сторони дійшли спільної згоди змінити порядок повернення, сплати процентів за його користування та інших платежів за угодою про надання кредиту, внаслідок чого сторони погодились, що повернення заборгованості за Угодою про надання кредиту здійснюється наступним шляхом: - повернення кредиту позичальником з 05.04.2020 здійснюється щомісячно у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених Угодою про надання кредиту та відповідно до Графіку платежів, який є додатком № 1 до Угоди про надання кредиту та її невід`ємною частиною у редакції, що додається до цього договору про внесення змін і доповнень (Додаток № 1); - сплата процентів за користування кредитом, сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою про надання кредиту здійснюється у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених Угодою про надання кредиту та відповідно до Графіку платежів, який є додатком № 1 до Угоди про надання кредиту та її невід`ємною частиною у редакції, що додається до цього договору про внесення змін і доповнень (Додаток № 1). Із наданого позивачем довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05.03.2020 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 114 544 грн 61 коп., що складається з: строкової заборгованості 96 829 грн 85 коп., простроченої заборгованості 4762 грн 90 коп., строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісії 1946 грн 57 коп., простроченої заборгованості по нарахованих процентах та комісії 8005 грн 29 коп., штрафи 3000 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: графіком повернення кредиту, анкетою-заявою, довідкою-розрахунком. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку банк). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позивач в даній справі звернувся з позовом про дострокове повернення кредитної заборгованості. У судовому засіданні 15.10.2020 у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 та її представник заявлений позов визнали частково в сумі 96 829,85 грн строкової заборгованості. Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. В рішенні суду першої інстанції не наведено, чому суд не прийняв до уваги обставини визнані відповідачкою - отримання кредиту, визнання заборгованості за тілом кредиту та визнання суми заборгованості за кредитом 96 829,85 грн. Суд апеляційної інстанції не має обґрунтованого сумніву щодо отримання відповідачем кредиту. До позовної заяви, як зазначається вище, подано анкету-заяву про акцепт (Договір). У анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком копії документів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На підставі викладеного, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Беручи до уваги встановлені обставини у справі, аналізуючи законодавство суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 96 829,85 грн кредитних коштів (строкової заборгованості), які відповідач отримав та не повернув позивачеві. Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача простроченої заборгованості 4762 грн 90 коп., строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісії 1946 грн 57 коп., простроченої заборгованості по нарахованих процентах та комісії 8005 грн 29 коп., штрафу 3000 грн, то суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві умов надання банківських послуг, а тому без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, достовірно не підтверджено існування заборгованості по простроченій заборгованості, строкової заборгованості по нарахованих відсотках та комісії, простроченої заборгованості по нарахованих процентах та комісії, штрафу. У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надана банком довідка-розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком. Отже, вимога про стягнення заборгованості по відсоткам, комісії та штрафу є необгрунтованна і не підлягає до задоволення. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідачки в користь позивача слід стягнути 96 829,85 грн кредитної заборгованості, яка визнана відповідачкою. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалю нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов в даній справі задоволено на 84,53%, а тому судовий збір стягується пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 96 829,85 грн (дев`яносто шість тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 85 копійок) строкової кредитної заборгованості. В задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1776,82 грн (одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 82 коп.) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в даній справі та 2 665,23 грн (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 23 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в даній справі, а всього 4 442,05 грн (чотири тисячі чотириста сорок дві гривні 05 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді