Ухвала КАС ВС № 9901/230/20

УХВАЛА 11 жовтня 2021 року Київ справа №9901/230/20 адміністративне провадження № Зн/9901/28/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Калашнікової О.В., суддів: Смоковича М.І., Мацедонської В.Е., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., за участю: секретаря судового засідання - Носадчої О.Е., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Ізвєкова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (участь ВРП в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів) заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №9901/230/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення, УСТАНОВИВ: 10 серпня 2020 року ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивачка), звернувся до Верховного Суду із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 14 липня 2020 року №2118/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 14 липня 2020 року №2118/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2021 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року залишено без змін. 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №9901/230/20. У вказаній заяві ОСОБА_1 повідомила, що після розгляду справи №9901/230/20 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду та Великою Палатою Верховного Суду, її представником був поданий до ВРП адвокатський запит, в якому адвокат, зокрема, просив надати копію подання Другої дисциплінарної палати ВРП , що 22 червня 2017 року за вх. №3621/0/8-17 надійшло до ВРП та на яке містить посилання у рішенні ВРП від 14 липня 2020 року №2118/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». На вказаний адвокатський запит ВРП направлено копію листа Другої Дисциплінарної палати ВРП за вх. №3621/0/8-17 від 22 червня 2017 року, що є поданням. Також на запит адвоката позивачка отримала від відповідача копію Положення про правове управління секретаріату ВРП, яке затверджено рішенням ВРП від 23 березня 2017 року №579/0/15-17, та якого немає у вільному доступі (далі - Положення). У своїй заяві позивачка наголошує, що із вказаної відповіді ВРП, яка отримана нею 12 липня 2021 року, вона дізналась про наступні обставини, які, на її думку є нововиявленими у справі №9901/230/20, а саме: - 14 липня 2020 року питання про її звільнення з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України було розглянуто без подання Другої Дисциплінарної палати ВРП, а на підставі листа Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 червня 2017 року (вх. №3621/0/8-17); - внаслідок скасування Великою Палатою Верховного Суду рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, автоматизований розподіл справи для повторного розгляду питання про звільнення судді здійснювалось на підставі доповідної записки начальника правового управління ВРП Пархацької Т.М., проте, Положенням начальник правового управління не наділений повноваженнями надавати оцінку/роз`яснення змісту судового рішення та складати доповідні записки. На думку ОСОБА_1 , обставини, викладені у листі ВРП від 08 липня 2021 року №21473/0/9-21, є нововиявленими та істотними для справи обставинами, вони не були встановлені судом першої інстанції при розгляді справи, у свою чергу, заявниця на час розгляду справи не знала та не могла знати про них. Представник ВРП подав відзив на заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у її задоволенні та залишити в силі рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року. У відзиві вказано, що твердження заявниці про розгляд питання про її звільнення за відсутності подання Другої Дисциплінарної палати ВРП є хибним, оскільки питання про її звільнення розглядалось на підставі подання Другої Дисциплінарної палати ВРП, яке надійшло до ВРП 22 червня 2017 року за вх. №3621/0/8-17. Про вищезазначене подання відповідач зазначав у відзиві на позов та представник позивачки вказував на нього у позовній заяві. Тобто, на час розгляду справи ця обставина була відома учасникам справи, суду та досліджувалась під час розгляду справи Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Щодо доповідної записки від 25 лютого 2019 року (вх.№66/0/10-19) начальника правового управління секретаріату ВРП, то вона не має істотного значення для правильного вирішення справи, а тому не може бути нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказаною доповідною запискою начальник правового управління повідомив Голову ВРП про хід судової справи №9901/230/20 і результати її розгляду, вона була складена з метою ефективного виконання завдань правового управління, зокрема, в частині представництва інтересів ВРП в судах під час розгляду судових справ. Представник ВРП вважає, що заява ОСОБА_1 має бути залишена без розгляду, оскільки подана із пропуском тридцятиденного строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України. Наголошено, що заявниця 30 жовтня 2017 року, 17 червня 2021 року та 25 червня 2021 року ознайомлювалась із матеріалами дисциплінарної справи, які містили, зокрема, подання Другої Дисциплінарної палати ВРП на підставі якого було прийнято рішення про її звільнення. Окрім того, наголошено, що заявниця не вважає строк пропущеним та не заявляє клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви. ОСОБА_1 надіслала до суду відповідь на відзив ВРП. У відзиві вказано, що лист Другої Дисциплінарної палати, який надійшов до ВРП 22 червня 2017 року за вх.№3621/0/8-17, не містить ознак подання Другої Дисциплінарної Палати про звільнення судді. Про те, що вказаний лист є поданням заявниця дізналась саме 12 липня 2021 року з листа ВРП від 08 липня 2021 року №21473/0/9-21, направленого у відповідь на адвокатський запит. Відповідь на відзив не містить клопотання про поновлення тридцятиденного строку, визначеного статтею 363 КАС України, як такого, що пропущений з поважних причин. На думку заявниці, відсутність у Законі України від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» та у Законі України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» вимог до оформлення подання про звільнення судді, не дає підстави ВРП розглядати питання про звільнення судді на підставі листа. ОСОБА_1 наголошує, що у відзиві на заяву ВРП не наводить обґрунтованих доводів на спростування тверджень щодо відсутності у начальника правового управління Пархацької Т.М. повноважень оцінювати/роз`яснювати зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року, а також просити про передачу цієї постанови для автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя-доповідача. Заслухавши пояснення заявниці та представника ВРП, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд зазначає наступне. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частиною першою статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №800/578/17. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення. Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет. Законодавство, у тому числі і КАС України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини- це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, які існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі. Вказаний правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16. Оцінюючи, чи наведені скаржницею обставини є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні частини другої статті 361 КАС України, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного. ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цією заявою, визначила як нововиявлені обставини, відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, інформацію, яку надала ВРП у своєму листі від 08 липня 2021 року (вх. №21473/0/9-21), а саме щодо: -відсутності подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді, як підстави для розгляду питання про звільнення судді з посади; -незаконності автоматизованого визначення члена ВРП -доповідача на підставі доповідної записки начальника правового управління ВРП Пархацької Т.М. З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваному рішенні ВРП про звільнення ОСОБА_1 зазначається, що 22 червня 2017 року до ВРП надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП за вх. №3621/0/8-17. Отже, наведені обставини спростовують доводи позивачки про те, що вона не могла знати про наявність такого подання. Щодо необізнаності ОСОБА_1 про форму документа (подання) як наявності істотної обставини для вирішення цього спору, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із відповіді ВРП на адвокатський запит представника позивачки, внаслідок скасування в судовому порядку рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва, та залишення нереалізованим рішення про притягнення заявниці до відповідальності, начальник правового управління ВРП склав доповідну записку, на підставі якої було здійснено автоматизоване визначення члена ВРП для повторного розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Як було встановлено у справі №9901/230/20, підставою для розгляду ВРП питання про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності 14 липня 2020 року було нереалізоване рішення ВРП від 06 березня 2017 року №417/2дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Враховуючи, що під час розгляду справи №9901/230/20 позивачка не заявляла позовних вимог про протиправність подання ВРП від 22 червня 2017 року та не вказувала доводів стосовно неправомірності здійснення повторного розподілу для визначення члена ВРП на підставі вищенаведеної доповідної записки, посилання ОСОБА_1 на зазначені обставини як нововиявлені є порушенням частини шостої статті 361 КАС України щодо межі предмету розгляду цієї справи. Між тим, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що під час розгляду справи №9901/230/20 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду були долучені до матеріалів справи копії матеріалів ВРП про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 . Вказані матеріали містять протокол повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі №2184/0/8-19, з якого вбачається, що розподіл здійснювався на підставі саме доповідної записки ОСОБА_3 від 25 лютого 2019 року №66/0/10-19 (на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/9901/391/18 (800/556/17)) та вказану доповідну записку. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що під час ухвалення рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення ВРП від 14 липня 2020 року №2118/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» та під час перегляду цього рішення Великою Палатою Верховного Суду 08 квітня 2021 року, судами враховувалась наявність подання Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 червня 2017 року та доповідної записки як підстави для здійснення повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі щодо звільнення судді. Отже, вказані обставини були враховані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Таким чином, отриману заявницею інформацію не можна вважати нововиявленою обставиною. З приводу пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною п`ятою статті 366 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами у разі, якщо така заява подана до суду після закінчення строку, визначеного частиною другою статті 363 цього Кодексу. Питання строку під час відкриття провадження не вирішувалось, клопотання про поновлення строку звернення до суду із цією заявою ОСОБА_1 не подавалось. Частинами четвертою-п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Враховуючи повноваження суду, визначені статтею 368 КАС України, та встановлені обставини у справі, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для надання правової оцінки строку звернення ОСОБА_1 до суду під час розгляду заяви по суті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин. Враховуючи, що інформація, яку заявниця визначає як нововиявлені обставини, була відома їй під час розгляду справи №9901/230/21 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у 2020 році, а із заявою про перегляд судового рішення вона звернулась у серпні 2021 року, жодних клопотань про поновлення строку звернення ОСОБА_1 не подавала, Верховний Суд приходить до висновку про недотримання заявницею строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 363 КАС України. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №9901/230/20. Керуючись статтями 243, 344, 355, 359, 361, 363, 368, 369 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №9901/230/20 відмовити. Залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №9901/230/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення в силі. Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, але може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст ухвали виготовлено 13 жовтня 2021 року. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... О.В. Калашнікова М.І. Смокович А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.Е. Мацедонська Судді Верховного Суду