Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 947/19023/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 947/19023/21 Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач/скаржник) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі відповідач), в якому просив скасувати: - постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №4333249 від 10 червня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, експлуатацію транспортного засобу без номерного знаку, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.; - постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО №999362 від 10 червня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом без посвідчення водія, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Наголошує на відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови. Крім того, позивачем стверджується, що відповідач порушив порядок притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачений чинним законодавством. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник, окрім доводів викладених в позові, також зазначив про те, що УПП в Одеській області є окремим структурним підрозділом, який також має окрему процесуальну здатність в адміністративних справах. Проте, в даній справі управління не є стороною, а тому від свого імені чи від імені представника не має права надавати будь-які заяви по суті справи, включаючи й відзив на позовну заяву. Вказує на те, що підставою для постановлення рішення стали неналежні, недопустимі, та такі, що не могли братися судом до уваги докази, отримані у невідповідний спосіб. В обґрунтування викладеного ОСОБА_1 посилається на те, що відеозаписи з фіксацією порушення позивачем вимог ПДР були долучені до матеріалів відзиву на позов, тобто не були додані до оскаржуваних постанов, а тому працівники поліції не вивчали дані докази при розгляді справ. Разом з тим, позивач вказує на відсутність на вказаних відеозаписах електронного підпису відповідача, а тому такі докази не можуть вважатися належними та допустимими у розумінні ст.283 КУпАП. Також, ОСОБА_1 наголошує про порушення посадовими особами відповідача порядку притягнення його до адміністративної відповідальності, пояснюючи це відсутністю в оскаржуваних постановах його підпису про роз`яснення йому прав та обов`язків. Відповідач, Департамент патрульної поліції України, подав до суду відзив на апеляційну скаргу, за яким відповідач вважає правильним висновок суду першої інстанції, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому, відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували факт того, що він 10 червня 2021 року о 16:10 год., за адресою: м.Одеса, вул..Іцхака Рабіна, 17 керував транспортним засобом «Hyundai Genesis» номерний знак НОМЕР_1 без переднього номерного знаку, чим порушив п.2.9 «В» ПДР. Учасники справи, належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 10 червня 2021 року інспектором патрульної поліції УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Фроловим Є.Є. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4333249, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Відповідно до постанови вбачається, що ОСОБА_1 10 червня 2021 року о 16:10 год. здійснював рух по вулиці Іцхака Рабіна в місті Одесі транспортним засобом марки «Hyundai Genesis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без встановлення переднього державного номерного знаку, чим порушив п.2.9.в ПДР, за що передбачена відповідальність ч.6 ст.121 КУпАП України. Вказані правопорушення було зафіксовано на відеокамеру, яка зазначена в частині 7 «До постанови додається» за номером 1641 та 1626. (а.с.34) Тієї ж дати, інспектором патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом лейтенантом поліції Брусенко С.Ю. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №999362, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Відповідно до постанови вбачається, що суть правопорушення вбачається в тому, що ОСОБА_1 10 червня 2021 року здійснював рух по вулиці Іцхака Рабіна в місті Одесі транспортним засобом марки «Hyundai Genesis», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без встановлення переднього державного номерного знаку, та під час зупинки працівниками патрульної поліції, на вимогу останніх не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням п.2.1.а, 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП України. Не погоджуючись з вказаними постановами, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови винесені посадовими особами відповідача у відповідності до вимог законодавства. Надані відповідачем докази переконливо доводять факт порушення позивачем ПДР України, при цьому, останнім дані обставини не спростовано. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), Правилам дорожнього руху України (далі - ПДР України). Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ч.6 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, п.2.9 (в) ПДР заборонено водію керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт керування позивачем транспортним засобом марки «Hyundai Genesis» без встановлення переднього державного номерного знаку, чим порушено п.2.9 (в) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.6 ст.121 КУпАП України. Разом з тим, ОСОБА_1 під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції даний факт не спростовано. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем пункту 2.9 (в) ПДР України. Разом з тим, частиною 1 статті 126 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, згідно п.2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортних засобом. В свою чергу, відповідно до вимог п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих ПДР та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Так, з дослідженого судом відеозапису встановлено, що позивач, визнаючи наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом, відмовився від його надання, зазначивши про не повідомлення його про підстави зупинки за наявності підтверджуючих доказів, що, в свою чергу, також спростовується відеозаписом та вказує на вчинення позивачем порушення п.2.1 (а) ПДР та п.2.4 ПДР. З вказаного відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, інспектор патрульної поліції представився, надав інформацію про підстави зупинки (керування транспортним засобом без встановлення переднього державного номерного знаку) та фотодоказ вказаних порушень, а заявив вимогу надати йому: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від надання документів, які посвідчують особу та посвідчення водія, інспекторами патрульної поліції було здійснено адміністративне затримання позивача, доставлено до приміщення відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, для подальшого встановлення особи та розгляду справи про адміністративне правопорушення. За наслідком адміністративного затримання, інспектором патрульної поліції 10 червня 2021 року складено протокол АА №018064 про адміністративне затримання за частиною 261 КУпАП України. З вказаного протоколу вбачається, що позивачеві було роз`яснено ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також про право та можливість отримання безоплатної правової вторинної допомоги, відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з чим останній ознайомлений, про що засвідчує підпис позивача у протоколі (а.с.36) та запис з портативного відеореєстратора, на якому зафіксована відмова позивача від правової допомоги. Статтею 260 КУпАП визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються зокрема адміністративне затримання особи. Порядок адміністративного затримання, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з ч.1 ст.261 КУпАП, про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Частиною 1 ст.262 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання провадиться зокрема органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні зокрема при порушенні правил дорожнього руху, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України. Позивачем не оскаржувалися дії інспекторів патрульної поліції з приводу його адміністративного затримання, які в свою чергу були проведені в межах законодавства та відповідають вимогам статті 261 КУпАП. За наслідком вищевикладеного, вбачається правомірність притягнення позивача до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини 1 статті 126 КУпАП. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність належних доказів, наданих позивачем на спростування цього факту, колегія суддів вважає, що оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, є правомірними та підстави для їх скасування - відсутні. Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до вимог статті 272 КАС України. Повний текст судового рішення складений та підписаний 13.10.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.