Постанова 4854 № 947/38463/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 947/38463/20 Головуючий І інстанції Гниличенко М.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення 17.03.2021р.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Смичковського Олександра Олександровича та про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 21.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом (2 арк.) до інспектора УПП в Одеській області ДПП Смичковського О.О. та Управління ПП в Одеській області ДПП, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕАН №3544497 від 11.12.2020р. про притягнення його за ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірна постанова інспектора ПП є неправомірною, оскільки була прийнята з процесуальними порушеннями, які пов`язані з тим, що йому, в порушення вимог ст.268 КУпАП, не було роз`яснено права та не надано можливості скористатися правовою допомогою. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 26.03.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.03.2021р. та прийняти нове, яким задовольнити позов. 08.04.2021р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою позивач, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021р. вказану вище апеляційну скаргу позивача було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2021р. відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 11.12.2020р. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись в зустрічному напрямку по вул.Люстдорфська дорога,92в, ввімкнувши лівий покажчик повороту, здійснив перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки та допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес-S400» д.н. НОМЕР_2 (який рухався заднім ходом з авто-мийки), чим порушив вимоги п.8.5.1 Правил дорожнього руху та відповідно, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, в зв`язку із чим, інспектором УПП Смичковським О.О. відносно нього було складено постанову серії ЕАН №3544497 про накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Не погоджуючись зі спірною постановою інспектора ПП, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. 02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року. Як слідує зі змісту положень п.п.3,11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Як визначено ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Так, нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. А я визначено ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (т.б. ПІБ, дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.ст.80,81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч.1,2,3,5,6 ст.121, ст.121-1, 121-2, ч.ч.1,2,3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.124-1, ст.ст.125,126, ч.ч.1,2,3 ст.127, ст.ст.128,129, ст.132-1, ч.ч.6,11 ст.133-1, ч.ч.1,2,3 ст.140 КУпАП. Згідно з п.п.2,4 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі» №1395 від 07.11.2015р., постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу. Таким чином, з вказаних вище норм вбачається, що уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1-3 ст.122 КУпАП, без складання відповідного протоколу. Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №522/6111/16-а. Згідно зі ст.14 Закону України від 30.06.1993р. №3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.200р. №1306. Так, пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як видно зі змісту п.8.5.1. ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. Як визначено ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Так, як встановлено з матеріалів справи та змісту спірної постанови, 11.12.2020р. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, керуючи автомобілем «Toyota Corolla» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись в зустрічному напрямку по вул.Люстдорфська дорога,92в, ввімкнувши лівий покажчик повороту, здійснив перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, після чого допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес-S400» д.н. НОМЕР_2 (який рухався заднім ходом з авто-мийки), чим порушив вимоги п.8.5.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Як видно з матеріалів справи, позивач в судовому засіданні суду 1-ї інстанції пояснив, що він визнає сам факт події дорожньо-транспортної пригоди, але оскаржує факт притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР у вигляді перетину подвійної суцільної смуги, оскільки не порушував п.8.5.1 ПДР та не перетинав подвійну суцільну смугу, а лише здійснив зміну руху з лівої смуги на праву смугу, де і відбулося зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz S 400», який рухався заднім ходом з авто-мийки. Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може погодитися з такими поясненнями позивача, оскільки вони носять суперечливий характер та спростовуються наданими сторонами відеозаписами «IMG_6110», які частково були надані як безпосередньо самим позивачем інспекторам поліції при розгляді справи та «IMG_6108», які було отримано з камер відео-спостереження авто-мийки «Garage», розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога,96, де було скоєно ДТП. Судом апеляційної інстанції було уважно досліджено вказані вище відеозаписи, з яких вбачається, що водій автомобіля "Toyota Corolla" ОСОБА_1 , рухаючись в зустрічному напрямку ввімкнув лівий покажчик повороту та здійснив перетин подвійної суцільної смуги, допустив зіткнення саме в ліву задню частину автомобіля "Mersedes-Benz S 400", зупинившись перпендикулярно дорожній розмітці 1.3 ПДР. Таким чином, таке розташування автомобіля позивача не відповідає траєкторії маневру, т.б. якби автомобіль позивача перестроювався з лівої смуги у праву смугу, про що наголошував позивач у своїх поясненнях, то зіткнення з автомобілем "Mersedes-Benz S 400" було б у праву задню частину автомобіля, а не в ліву частину, як зазначено на схемі ДТП. Вказані обставини свідчать про те, що в поясненнях позивача є протиріччя щодо напрямку руху та здійсненого маневру його автомобілем, що підтверджується оглянутими у судовому засіданні суду 1-ї інстанції відеозаписами. Суд звертає увагу на те, що позивач частково надав відео зі свого відео-реєстратора інспекторам поліції, проте на їх прохання відмовився надати для огляду повний відео-запис з реєстратора автомобіля, яке б могло слугувати доказом на підтвердження його пояснень. Як вбачається зі змісту пояснень представника відповідача у судовому засіданні суду 1-ї інстанції, останній, в свою чергу, пояснив, що 11.12.2020р. на лінію "102" надійшло повідомлення про "ДТП без потерпілих" за участю автомобілів "ToyotaCorolla" НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та "Mersedes-BenzS400" НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . На відпрацювання даного повідомлення було направлено авто-екіпаж патрульної поліції у складі інспектора роти 5 батальйону 1УПП в Одеській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Смичковського О.О. В ході з`ясування причин скоєння ДТП поліцейськими було встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Mersedes-BenzS400" здійснював рух заднім ходом з авто-мийки «Garage» на проїзну частину вул.Люстдорфська дорога, але в цей же час водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Toyota Corolla" та рухаючись у зустрічному напрямку по вул.Люстдорфська дорога,92в, здійснив перетин подвійної суцільної ліній дорожньої розмітки 1.3, порушивши вимоги п.8.5.1 ПДР, та зіткнувся з автомобілем "Mersedes-BenzS400" . З наявної в матеріалах справи схеми місця ДТП та фото місця ДТП чітко вбачається розташування вказаних транспортних засобів на проїзній частині, а також механічні їх пошкодження. Так, автомобіль позивача "Toyota Corolla" розташований майже перпендикулярно дорожній розмітці 1.3, що, в свою чергу, фактично свідчить про незавершений маневр розвороту, який наразі здійснював позивач. Крім того, також слід звернути увагу на те, що з матеріалів справи та пояснень представника відповідачів вбачається, що з моменту ДТП до приїзду працівників п/поліції пройшло більш 1 години, і тільки після приїзду інспекторів поліції почався розгляд адміністративних справ по ст.ст.122,124 КУпАП, оскільки вони є взаємопов`язані. Так, як свідчать матеріали справи, інспекторами було допитано всіх учасників ДТП, встановлено обставини справи, досліджено усі докази, оскільки вони мають зв`язок зі справою про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а позивач, в свою чергу, надав свої усні і письмові пояснення, надав частково відеозапис зі свого автомобільного відео-реєстратора, а усі дії патрульної поліції було зафіксовано на нагрудну камеру, при чому, інспектором поліції було роз`яснено суть адміністративного правопорушення та права, передбачені ст.268 КУпАП, т.б. на думку суду, за вказаний час позивач, у разі необхідності, мав можливість зателефонувати адвокату та отримати правову допомогу, але будь-яких клопотань або заяв не надавав. Також позивача було ознайомлено зі схемою ДТП та вручено йому постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказані обставини свідчать про те, що інспектором поліції, в даному випадку, при розгляді одразу обох адміністративних справ (по ст.ст.122,124), які тісно пов`язані між собою та мають причинно-наслідковий зв`язок між порушення позивачем ПДР та спричиненням ДТП, було в повному обсязі з`ясовано обставини справи та досліджені докази, на підставі яких внесено спірну постанову. Також одночасно необхідно завернути увагу й на те, що Управлінням патрульної поліції до свого відзиву було надано ще й додаткову інформацію, зі змісту якої видно, що позивач ОСОБА_1 в період з грудня 2019р. по січень 2021р. неодноразово (більше 32 разів) притягувався до різних видів адміністративної відповідальності за систематичні порушення правил дорожнього руху, а тому, відповідно, останній обізнаний з процедурою розгляду адміністративної справи на місці зупинки транспортного засобу, як і з процедурою подання письмових заперечень, заяв або клопотань, в т.ч. і можливістю скористатися послугами адвоката та з процедурою оскарження постанови у судовому порядку. Відповідно до вимог ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви усі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Проте, позивачем, в порушення вимог ч.1 ст.77 та ч.4 ст.161 КАС України, в обгрунтування своєї правової позиції, так і не було надано до суду 1-ї та 2-ї інстанцій жодних належних і допустимих доказів, які б беззаперечно спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, також необхідно зазначити й про те, що як вбачається з постанови Київського районного суду м.Одеси від 04.03.2021р. по справі №947/242/21 (яка набрала законної сили 16.03.2021р.), іншого учасника ДТП, яке відбулося 11.12.2020р., водія автомобіля "Mersedes-Benz S 400" ОСОБА_2 визнано невинуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження по справі - закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що оскаржувана постанова була прийнята уповноваженою особою відповідно до норм КУпАП, вона повністю відповідає вимогам ст.ст.283-285 КУпАП, а стягнення (штраф) накладено в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП. Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та накладення штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП, відповідач діяв правомірно, т.б. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 11.06.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко