Постанова 4824 № 761/29712/19

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2021року м. Київ Справа № 761/29712/19 Провадження № 22-ц/824/12268/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Борисенка Олександра Васильовича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у складі судді Притули Н. Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Позов мотивувала тим, що між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час перебування в якому у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 , яка проживає разом з матір?ю. Позивачка зазначала, що відповідач не виконує покладені на нього обов`язки по утриманню дитини, у зв`язку з чим позивачка самостійно здійснює утримання спільної з відповідачем дитини. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн щомісячно від дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд цієї справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3 000,00 грн з індексацією відповідно до закону, щомісячно починаючи з 26 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Визначаючи аліменти, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не приймає участь в забезпеченні дитини, дитина знаходиться на утриманні позивачки, відповідач є працездатним та має можливість працювати та отримувати дохід, не має інших осіб на утриманні. Підстав, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі, в ході судового розгляду судом першої інстанції не встановлено. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року взадоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовлено. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Борисенко О. В. подав до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 395,00 грн з індексацією відповідно до закону, щомісячно починаючи з 26 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляд справи судом першої інстанції, оскільки за вказаною у позовній заяві позивачкою адресою (адреса реєстрації відповідача) заявник не проживає, а проживає в орендованій квартирі. Вказані обставини позбавили відповідача подати відзив на позовну заяву. Заявник також вказує, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження що саме аліменти в розмірі 3 000,00 грн необхідні для утримання дитини, а на даний час в Україні встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 2 395,00 грн, які він вважає і потрібно сплачувати. Заявник також вказує те, що станом на день ухвалення заочного рішення у справі відповідач не мав постійного місця роботи, не отримував ніякого доходу. Фактично відповідачу вдалося влаштуватись на роботу із стабільною заробітною платою в кінці третього кварталу 2020 року і починаючи з четвертого кварталу 2020 року відповідач офіційно працевлаштований і отримує стабільну заробітну плату. На даний час відповідач працює в ТОВ «Колумбтрейд» де його заробітна плата за березень 2021 року до виплати склала 5 313,00 грн, що є єдиним джерелом його доходу. Окрім того, відповідач проживає разом із сім?єю в орендованій квартирі, орендна плата за яку складає 6 500,00 грн шомісячно, а відтак аліменти в розмірі 3 000,00 грн є для відповідача надмірним тягарем, що ставить його в скрутне матеріальне становище. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 26 липня 2021 року матеріали цивільної справи № 761/29712/19 надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2021 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки предметом спору є стягнення аліментів на дитину, тобто справа в силу закону є малозначною (пункт 3 частина шоста стаття 19 ЦПК України). Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Фактичні обставини справи Встановлено, що 25 липня 2008 року між сторонами було зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі, у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження від 20 серпня 2009 року, яка проживає разом з матір?ю - ОСОБА_1 . В свідоцтві про народження дитини, батьками дитини є - ОСОБА_2 - батько та ОСОБА_1 - мати. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права вказують на наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України. Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Статтею 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. 18 лютого 2020 року суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 . В матеріалах справи наявна кореспонденція, яка була надіслана на адресу ОСОБА_2 , проте повернулася з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, що не є належним доказом про повідомлення сторону про розгляд справи судом. Таким чином, матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання, призначене на 18лютого 2020 року. За таких обставин, слід дійти висновку про відсутність належних та допустимих доказів обізнаності ОСОБА_2 про розгляд справи, який відбувся 18 лютого 2020 року. У апеляційній скарзі заявник указує на неналежне його повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, що позбавило його права на належний судовий захист та надання пояснень щодо фактичних обставин справи. За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Таким чином, неналежне повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи вимоги пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення заявника про час та місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності учасника справи, який належним чином не повідомлений про час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Щодо суті заявлених позовних вимог Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до приписів статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аналізуючи вказані норми матеріального права, слід зробити висновок про те, що законодавець чітко визначив нижній рівень розміру аліментів, які підлягають стягненню, а не розмір обов?язкового стягнення. Відтак аргументи заявника про те, що з відповідача підлягає стягненню аліменти в розмірі 2 395,00 грн, що відповідає 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є безпідставними. Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої-восьмої статті 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Апеляційний суд, даючи оцінку зібраним у справі доказам дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їхньої доньки в розмірі 3 000,00 грн, оскільки такий розмір відповідає найкращим забезпечення інтересів дитини. При цьому, апеляційним судом враховано те, що дитина проживає разом з матір?ю, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище відповідача; відсутність у відповідача інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина. Крім того, судом враховано вік платника аліментів, який дозволяє йому працювати. Колегія суддів критично оцінює аргументи заявника про те, що його дохід становить лише 5 313,00 грн, оскільки як зазначає заявник в апеляційній скарзі, він проживає в орендованій квартирі, за яку сплачує 6 500,00 грн щомісячно, що є більшим від отриманого ним доходу, а відтак ставить під сумнів вказані аргументи заявника. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції за умови, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 378 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року з ухваленням у справі нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3 000,00 грн з індексацією відповідно до закону, щомісячно починаючи з 19липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову, а ОСОБА_1 в силу закону звільнена від сплати судового зору, судові витрати в розмірі 768,40 грн за подання позову слід стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Борисенка Олександра Васильовича задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) з індексацією відповідно до закону, щомісячно починаючи з 19 липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Постанову в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання позову в розмірі 768,40 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна