Постанова Київський апеляційний суд № 362/1716/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 року місто Київ Справа № 362/1546/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/17014/24 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О. В., суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В. розглянув у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в інтересах ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 року (ухваленого в складі судді Марчук О.Л., повне рішення складено 15 серпня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ВСТАНОВИВ Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначила, що вона має з відповідачем спільну дитину, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Посилаючись на те, що відповідач не надає в добровільному порядку кошти на утримання їх дитини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини в сумі 10 000 гривень 00 копійок щомісячно (а.с. 50). Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 15 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 4 550 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 13 березня 2024 року до 06 травня 2037 року. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Держави Україна грошові кошти в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок у відшкодування судових витрат. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_4 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення, та стягнення з відповідачі аліментів в розмірі 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку в розмірі 1598 грн. щомісячно. Посилався на не повідомлення відповідача про розгляд справи, судом не були встановлені обставини, що входять в предмет доказування, а саме: майновий стан дитини та платника аліментів, їх стан здоров`я . Зазначає, що відповідач не працює, не має жодних доходів, проживає з матір`ю і допомагає їй в побутових справах, фактично особистих коштів не має, майна також не має. Посилається також на порушення норм процесуального права в частині того, що суд не повернув позовну заяву та 5 разів надавав строк для усунення недоліків. За вищенаведених обставин, відповідач вважав, що аліменти не могли бути стягнуті в в більшому розмірі, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач також надав до апеляційного суду докази про те, що в ДПС відсутня інформація про доходи відповідача в період з 2019 до 2 кварталу 2024 року, також довідку про відсутність інформації у пенсійному фонді про застраховану особу відповідача у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо розгляду справи без належного повідомлення відповідача про судове провадження: Відповідач посилався в апеляційній скарзі на те, що проживає в АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, після усунення недоліків позовної заяви. Саме ця адреса була зазначена, як адреса місця проживання відповідача. Після відкриття провадження у справі ухвалою суду від 03 липня 2024 року, в матеріалах справи міститься лише один конверт, який направлявся відповідачу за вказаною адресою, який повернувся через не вірне зазначення адреси судом. Дійсно зі зворотнього повідомленя на якому містяться кюар коди пошти, адреса судом була зазначена без вказівки квартири, лише будинок, за таких обставин, суд мав повторно надіслати ухвалу про відкриття провадження відповідачу, за відомою та вірно зазначеною в позові адресою місця проживання відповідача. За таких обставин направлення судом оголошення в пресі, через те, що суду не було відомо ні місце проживання, ні місце реєстрації відповідача, колегія суддів не може визнати належним повідомлення відповідача про спрощене провадження у справі про стягнення аліментів. Відповідно до ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставоюдля скасування рішення суду є розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату час і місце засідання( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідач обгрунтовує апеляційну скаргу такою підставою. Незважаючи на те, що справа рлзглядалась судом в спрощеному повадженні без виклику сторін, суд зобов`язаний був повідомити відповідача про таке спрощене провадження, направивши, за відомою суду адресою місця проживання відповідача ухвалу про відкриття та позовну заяву, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. Вирішуючи спір по суті апеляційний суд виходить з наступного: Норми права, які підлягають до застосування: Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України). У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2024 року для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень 00 копійок. Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), яка узгоджуються з нормами Конституції України та законами України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Обставини встановлені судом: Сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 лютого 2024 року (а.с. 3). Дитина проживає разом із матір`ю, що підтверджується відповідним актом депутата Глевахівської селищної ради І. Садовничого від 26 лютого 2024 року (а.с. 6)., та не заперечується відповдіачем. Відповідач у добровільному порядку не надає будь-яких коштів на утримання сина. Відповідач, як ним зазначено в апеляційній скарзі ніде не працює, проживає з матір`ю, допомагає їй займатися домо-господарством, власних доходів не має, знаходиться на утриманні своєї матері. Судом також не встановлено, що відповідач має утриманців, окрім неповнолітньої дитини, має незадовільний стан здоров`я, має майно за рахунок якого міг би утримувати дитину. Мотиви з яких виходить суд, ухвалюючи рішення: Як визначено ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Так як відповідачем не доведено, що він не працює та не має доходів з поважних причин, а саме: за станом здоров`я, неможливості працевлаштуватись, перебування на обліку як безробітного, колегія суддів приходить до висновку, що останній не може бути звільнений від виконання обов`язку утримувати свою дитину. Відповідно до апеляційної скраги, відповідач згоден сплачувати 1598 грн. на дитину. Разом з тим, колегія суддів вважає, що між батьками за законом встановлені рівні обов`язки, щодо утримання дитини і враховуючи реальні ціни на товари та послуги в регіоні де проживає дитина, не зважаючи на встановлення державою під час дії воєнного стану прожиткового мінімуму в сумі 3196 грн., такої суми не достатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини в реальній дійсності. Тому стягнення аліментів з відповідача, який не працює, лише через те, що не бажає працюватив, в розмірі про який він вказує в апеляційній скарзі не буде відповідати загальним засадам цивільного судочинства- засадам розумності , добросовісності та справедливості, передбаченим ст. 3 ЦК України , так як стягнувши аліменти в сумі 1598 грн. на місяць з відповідача, суд фактично в порушення принципу рівності обов`язків батьків, увесь тягар утриманння дитини покладе на її матір. Відповідно до даних Пенсійного фонду України середня заробітна плата за 2024 рік складає 16764 грн. Суд вважає, що загальновідомим фактом є те, що в м. Києві та Київській області під час дії воєнного стану(тотальна нефатка працівників, у зв`язку з мобілізацією) у відповідача є реальна можливість працевлаштуватись та заробляти кошти в сумі не менше 10 000 грн., а тому справедливим та розумним розміром аліментів, який відповідач має сплачувати, за відсутності в нього інших утриманців, на утримання свої неповнолітньої дитини на переконання суду не може бути меншим ніж 4550 грн., який і був визначений судом першої інстанції. Відповідачем до апеляційного суду долучено дві довідки, які лише підтверджують відсутність інформації про доходи відповідача у ДПС та Пенсійному фонді, проте такі довідки не спростовують висновку суду, про те, що відповідач офіційно ніде не працює без будь-яких поважних причин, що випливає з інформації, зазначеної відповідачем в його апеляційній скарзі. Вказуючи, що він знаходиться на утриманні своєї матері, відповідач не надав докази її доходів, відповідно суд вважає, що відповідач забезпечує свою життєдіяльність працюючи не офіційно, ухиляючись як від податків так і від свого обов`язку утримувати свою малолітню дитину. З огляду на те, що вирішуючи спір між батьками, щодо утримання неповнолітньої дитини, суд впершу чергу має керуватись інтересами дитини, а не захищати відповідача, який не бажає працювати, оскільки не надав доказів поважності причин свого непрацевлаштування, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення з відповідача в судовому порядку аліментів в сумі 4550 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 березня 2024 року, - дати звернення до суду. Також суд зазначає, що відповідно до ст.184 СК України, такий розмір підлягає щорічній індексації. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що суд не мав права декілька разів постановлювати ухвалу про усунення недоліки поданої позивачкою в березні 2024 року позовної заяви, оскільки суд виконував свій процесуальний обов`язок , передбачений ст.12 ЦПК України сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними, прав передбачених ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів на підставі ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за подачу позову в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, від сплати якого була звільнена позивач при подачі позову. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2024 скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає, АДРЕСА_2 . тел. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_4 , телефон НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4 550 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 13 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття, - до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підлягає щорічно індексації відповідно до закону. Стягнути із ОСОБА_2 в дохід Держави Україна судовий збір за подачу позову в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок . Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська