Постанова 4824 № 753/1974/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021року місто Київ. Справа 753/1974/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13022/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року ( у складі судді Каліушка Ф.А. інформація щодо дати складання повного тесту рішення відсутня) в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію за актом порушень та за спожиту електричну енергію. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ». У зв`язку з не оплатою за надані позивачем послуги, за відповідачем утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2019 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних становить 3 648,30 грн. Дану заборгованість позивач і просив стягнути з відповідача. Крім того, 26 грудня 2018 року під час перевірки квартири АДРЕСА_1 представниками позивача було виявлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (далі по тексту - Правила користування електричною енергією для населення) зокрема, самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії та за наслідком виявлених порушень позивачем складено Акт про порушення №00491 від 26.12.2018 року. 13 лютого 2019 року в присутності відповідача, відбулося засідання комісії з розгляду вищевказаного акту про порушення, на якій відповідною комісією було встановлено, що даний Акт складений правомірно та проведено розрахунок обсягу і вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення на суму 4 307,89 грн., а також встановлено строк для його сплати. Оскільки відповідачем грошові кошти у визначеному розмірі погашені не були, позивач просить суд захистити його право шляхом стягнення заборгованості за актом порушень у судовому порядку. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (ЄДРПОУ 41946011) суму заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2 605,63 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 793,74 грн., 3% річних у розмірі 248,93 грн., суму заборгованості за не обліковану електроенергію у розмірі 4 307,89 грн., а також судовий збір у сумі 2 102 грн. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 08 липня 2021 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позову. Вказує, що оскаржуване рішення є незаконним, належним чином не обґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що між Позивачем та Відповідачем не укладено жодного договору з постачання електроенергії, тому Відповідач не може нести відповідальність за нормами на які посилається Позивач у своїй позовній заяві. Крім того,звертає увагу на те, що суд не надав оцінки обставині того, що вказаний лічильник за № 3181850 був встановлений Відповідачу на сходовій клітині, про що зазначено в Акті № 5005 від 01.11.18р., тобто, лічильник встановлений не безпосередньо в квартирі Відповідача, який до того ж встановлювався без його присутності. Відповідачу на відповідальне збереження лічильника, пломб та схеми підключення Позивач не передавав. Таким чином, за лічильник, який встановлений на сходових клітинах, що є в даному випадку, відповідальність за його збереження несе власник будинку або балансоутримувач даного будинку. Оскільки, внутрішньо будинкові технологічні електричні мережі належать балансоутримувачу будинку, який виступає споживачем, тому акт про порушення ПКЕЕН повинен складатися на власника будинку, який також був відсутній під час заміни лічильника. Отже, щоб нести відповідальність Відповідачеві, повинна бути доведена його вина. Позивач не надає доказів, які б підтверджували винність Відповідача. Вказує на те, що при розрахунку інфляційних витрат враховуються індекси інфляції з мінусовим значенням, проте суд залишив поза увагою обставину, що у розрахунку Позивача у періодах де інфляція було мінусова, він в порушення порядку нарахування інфляційних витрат, ці суми виключає з розрахунку. При здійснені перерахунку інфляції її сума значно зменшиться, що судом не було оцінено взагалі. Крім того, судом була залишена поза увагою обставина щодо незаконного нарахування Відповідачу суми за необліковану спожиту електричну енергію у розмірі 4 307, 89 грн. Просить суд вирішити питання, щодо розподілу судових витрат, так як у зв`язку з поданням апеляційної скарги та розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції між Відповідачем та Адвокатом Гусаковою О.Б. було укладено додаткову угоду № 1 від 23.06.2021р. до договору про надання правової допомоги № 25 від 05.05.2020р. Вартість послуг, які Відповідач планує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції орієнтовано складає 10 000 грн., докази понесення яких будуть надані протягом 10-днів з моменту прийняття судом рішення по суті спору(згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Представник ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» 10.09.2021 року подав відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховуючі всі обставини справи, з Повним та всебічнім дослідженням доказів, не підлягає скасуванню, тому просить суд оскаржуване рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2021 по справі 753/1974/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також вказує, що орієнтовний попередній розрахунок вартості послуг, які Позивач планує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 10 000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В.,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі по тексту - ПКЕЕ) та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», який є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Відповідно до п.п. 19, 20, 21 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Іншими словами, кількість спожитої енергії має щомісяця визначатися самостійно боржником за фактичними показаннями приладу обліку електроенергії. Згідно з п. 48 Правил користування електричною енергією для населення, споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію. А пунктом 42 даних Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував вартість наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, яка станом на 01 січня 2019 року складає 3 648,30 грн., яка складається з основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 2 605,63 грн. та 1 042,67 грн. - 3% річних та інфляційної складової боргу. Водночас, пунктом 42 Правил користування електричною енергією для населення передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; оплачувати спожиту-електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. А підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 ПКЕЕ визначено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом, в свою чергу, має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці. Так, судом встановлено, що 26 грудня 2018 року під час перевірки квартири АДРЕСА_1 представниками позивача було виявлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, зокрема самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії. На підставі виявленого було складено акт про поруше 00491 від 26.12.2018 року. Акт підписали три представники енергопостачальника та ОСОБА_2 13 лютого 2019 року, в присутності відповідача та у відповідності до вимог ПКЕЕН, відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення. Комісією було вирішено провести розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитою з порушенням ПКЕЕН відповідно до п.3.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 за формулою (2.7). Нарахована сума за актом № 00491 склала 4 307,89 грн. Задовольняючи позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за електричну енергію, суд першої інстанції встановив, що відповідач допустив порушення Правил користування електричної енергії для населення, а саме: самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі без дозволу електропередавальної організації, що підтверджується актом про порушення № 00491 від 26.12.2018 року, внаслідок чого заборгованість становила 2 605,63 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 793,74 грн., 3% річних у розмірі 248,93 грн., сума заборгованості за не обліковану електроенергію у розмірі 4 307,89 грн. Розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону та «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», заборгованість підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі. Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи. які суд вважав встановленими є доведеними. а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону. Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції на час спірних правовідносин), Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 562 від 4 травня 2006 року (далі - Методика). Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Правил користування електричною енергією для населення № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем. Побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил та несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію - пункт 42, 48 Правил. Відповідно до пункту 27 ПКЕЕН у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. З досліджених судом доказів встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли зобов`язальні правовідносини щодо постачання та користування електричною енергією, згідно яких енергопостачальник бере на себе зобов`язання постачати споживачеві електричну енергію, а споживач зобов`язується оплачувати фактично спожиту електричну енергію. Спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон). Частиною першою статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово- комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо). Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом визначає пункт 5 частини третьої статті 20 Закону . Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону). Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону). За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного Кодексу України, ЦК). Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону). Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі N 6-295Іцсі5, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі N 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі N 642/2858/16). Відповідно до ст. 322 ЦК, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо того, що між позивачем та відповідачем не укладено жодного договору з постачання електроенергії є необґрунтованими, оскільки ,згідно із вищезазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатитижитлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Так, для розрахунків за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок споживача електричної енергії № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 . Заборгованість Відповідача за спожиту електричну енергію перед Позивачем складає 2605,63 грн. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства і відповідно до п. 1 ст. 625 зазначеного Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 625 ЦК визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц (пункт45)). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі N 6- 2023цс 15). З огляду на те, що відповідачка, як встановлено прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, посилання скаржника на факт відсутності між нею та енергопостачальником письмового договору, який звільняє споживача (Відповідача) від відповідальності перед енергопостачальником (Позивачем) є необгрунтованами та безпідставними. Розрахунок інфляційних втрат, що наданий позивачем відповідає вимогам Закону, а доводи скарги з цього приводу є безпідставні та до скарги не долучено власного розрахунку відповідача на спростування наданого позивачем розрахунку. Посилання скаржника на п. 11 Правил та на те, що відповідач не може нести відповідальності за збереження лічильника та пломб на ньому, оскільки він встановлений на сходовій клітці є необґрунтованими з огляду на те, що в даному провадженні розглядається питання про стягнення заборгованості за спожиту, але необліковану електроенергію, яка виникла у зв`язку з порушенням відповідачем Правил, а саме споживання необлікованої електричної енергії у зв`язку з самовільним підключенням поза приладом обліку. Відповідач була присутня на засіданні комісії, щодо розгляду питання про порушення, комісією складений акт, а тому питання про відповідальність відповідача за пошкодження електролічильника або пломб на ньому не є предметом позовних вимог в даній справі. Крім того, вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ за результатами розгляду цивільної справи, провадження № 6- 8742св14 ухвалою від 18.06.2014 року, дійшов висновку, що власник будинку або організація у віданні якої перебуває будинок, несе відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітка та пломб на них, а відповідальність за самовільне підключення до електричної мережі несе споживач електричної енергії». Так, в матеріалах справи міститься Протокол Комісії №293 від 13.02.2019 року, який підписала Відповідач, в якому зазначено, що нарахування провести по п. 3.5 Методики, який не містить посилань на умову наявності Договору, тому доводи скарги про те, що Позивач здійснив розрахунок вартості необлікованої електричної енергії на підставі п. 2.7 Методики не відповідають фактичним обставинам справи. Інші викладені в апеляційній скарзі обставини були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом першої інстанції правильно застосовані. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» ґрунтується на вимогах закону. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі». Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2021 рокуухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 . Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Крім цього, згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив вирішити питання, щодо розподілення витрат на правову допомогу, які складають розмір 10000, 00 гривень, обґрунтовуючи тим, що між ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» та Адвокатським об`єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» укладено Договір № 308-20 про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу за окремими усними чи письмовими дорученнями останнього. Позивачем надано довіреність №150/201 від 22.04.2021 року якою ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» уповноважує адвоката Сапсая О.В. надавати Клієнтові правову допомогу (надалі - Послуги) за окремими письмовими або усним дорученнями останнього. З матеріалів справи вбачається, що саме цим адвокатом підписано відзив на апеляційну скаргу. За таких обставин заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача підлягає задоволенню частково у розмірі 3000,00 грн., оскільки судом враховано предмет спору з урахуванню ціни позову 7956 грн. 19 коп.. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (ЄДРПОУ 41946011) витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 3000 ( три тисячі гривень) грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 жовтня 2021 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик