Постанова 4824 № 761/29294/20

Єдиний унікальний номер справи 761/29294/20 Провадження №22-ц/824/2525/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2022 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 8 840, 90 грн вартість спожитої електричної енергії, 2 518, 75 грн - 3% річних та інфляційної складової та 2 102 грн судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач користується послугами з постачання електричної енергії, що надаються позивачем, однак не в повному обсязі виконує обов`язок щодо оплати таких послуг, у зв`язку із чим станом на 01.08.2020 року за ОСОБА_1 обліковується загальна заборгованість у розмірі 11 359,65 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні позову приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з Відповідача заявлені позовні вимоги, здійснити розподіл судових витрат. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступних висновків: В ході розгляду справи судом було встановлено, що згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України та Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 р. (далі ПКЕЕН). Відповідно до п.1 Правила регулюють відносини між громадянами (далі - споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками. Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує. Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією. Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричної енергії між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електроенергією. Відповідно до п.п. 19, 21 вказаних Правил користування електричною енергією, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Іншими словами, кількість спожитої енергії має щомісяця визначатися самостійно відповідачем за фактичними, показаннями приладу обліку електроенергії. Відповідно до п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Пунктом 48 Правил визначено, що споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію. Згідно з п. п. 2) п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ), споживач електроенергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. У відповідності до п. 4.10 ПРРЕЕ, побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу. Згідно із п. 4.12 ПРРЕЕ, плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Згідно п. 4.19 ПРРЕЕ, розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції під час укладення відповідного договору). Відповідно до п. п. 1, 2, 8 п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а також звернутися до оператора системи розподілу стосовно відключення (обмеження) електропостачання на об`єкт споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливих споживачів, визначених Кабінетом Міністрів України, та має право на застосування санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства. Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. С Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не визначило правового статусу квартири та її власників/користувачів, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію саме з ОСОБА_1 як власника вказаного майна або фактичного споживача наданих послуг. Апеляційний суд в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. За твердженнями ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на наведені вище положення та норми, позивач мав би надати до суду належні та допустимі докази того, що відповідач або є власником житлового приміщення за вказаною адресою, відтак має нести тягар утримання майна як його володілець, або є споживачем наданих послуг, оскільки фактично мешкає в ньому. В той же час жодного належного доказу з даного приводу позивачем подано не було. Фактично позивач свою позицію обґрунтовує тим, що він обліковує особовий рахунок по даному приміщенню за відповідачем. При цьому доказів обґрунтованості такого обліку особового рахунку за особою відповідача (наприклад заяви відповідача про відкриття рахунку, укладеного ним договору на постачання послуг, відповідного рішення уповноваженого органу про вселення відповідача до квартири, тощо) до суду позивач так і не надав. В апеляційній скарзі позивач як на доказ фактичного проживання відповідача в квартирі, відтак і користування послугами, посилався на факт державної реєстрації відповідача за спірною адресою. В той же час, як це встановлено численною судовою практикою Верховного Суду, сам по собі факт державної реєстрації особи в житловому приміщенні, без підтвердження цього іншими доказами, не може посвідчувати фактичне її проживання в такому приміщенні. Таку правову позицію Верховний суд зокрема наводив у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, тощо. При цьому належних інших доказів на підтвердження своєї тези позивач не надав. Не надав позивач до суду й доказу належності спірного приміщення відповідачу на праві власності, аби покласти на нього тягар утримання належного йому майна. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо не доведення позивачем правових підстав для стягнення заявленого боргу саме з відповідача. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.О. Журба Судді: Т.О. Писана К.П. Приходько