Постанова 4855 № 640/19702/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19702/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн" до Державної митної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьюті фрі Пі Джей Юкрейн» з позовом до Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати спільний наказ Державної митної служби України та Адміністрації державної прикордонної служби України від 29.06.2021 року за №469/307АГ «Про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі». Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до розгляду адміністративного позову, що подається разом із цією заявою про забезпечення позову. Вказана заява обґрунтована тим, що встановлену наказом санкцію у формі анулювання дозволу застосовано внаслідок протиправних дій відповідачів, вчинених поза межами повноважень, встановлених Митним кодексом України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву та вжити заходів забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує обставини аналогічні тим, що викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову та разом з цим, зауважує, що судом першої інстанції було неправильно надано оцінку цим обставинам та застосовано норми матеріального права. Крім того, апелянт вважає безпідставними та необґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить захист порушених прав свобод та інтересів позивача або може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Наголошує, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі спрямоване на зупинення невідворотних наслідків у вигляді скасування дії дозволу позивача на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі та призведе до застосування до позивача значних штрафних санкцій через невиконання ним своїх зобов`язань за укладеними контрактами. Наслідками вказаних подій стане також вивільнення працівників та неможливість сплати позивачем податкових зобов`язань. При цьому, апелянт зазначає, у разі відмови у вжитті заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб, будуть також порушені інтереси третіх осіб. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надали. За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Крім того, протокольною ухвалою суду від 31 серпня 2021 року було продовження апеляційного розгляду даної справи. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач обґрунтовуючи необхідність зупинення дії спільного наказу Державної митної служби України та Адміністрації державної прикордонної служби України від 29.06.2021 року за №469/307АГ "Про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі" до розгляду адміністративного позову, що подається разом із цією заявою про забезпечення позову до вирішення справи по суті посилається, зокрема, на очевидність протиправності зазначеного рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом спору даної справи, а також невідворотність негативність наслідків у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову та значних матеріальних втрат Товариства. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Також, судом першої інстанції дійшов встановлено, що заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивача, задоволення якої буде суперечити інституту забезпечення позову, з огляду на що, суд дійшов висновку у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову слід відмовити. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. При цьому, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Разом з цим, основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі №826/4679/18. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19, від 13 травня 2021 року у справі 640/31875/20. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Водночас, колегією суддів встановлено, що доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на тому, що оскаржуване рішення суб`єктів владних повноважень "Про анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі" є очевидно протиправними, а також на припущеннях щодо настання невідворотних наслідків у разі невжиття таких заходів, якщо буде задоволено позов. Проте, колегія суддів зазначає, що заявником не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Посилання заявника щодо очевидної протиправності вказаних дій суб`єкта владних повноважень в даному конкретному випадку, не може бути прийняте судом як підстава для вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з тим, що висновки стосовно очевидності ознак протиправності зазначених рішень контролюючого органу можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів у справі в ході розгляду такої справи по суті. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 640/6315/19. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі встановлення судом порушення його прав, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Таким чином, колегією суддів встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись статтями ст.ст. 150-154, 310, 312, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн" залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.В. Карпушова