Постанова 4801 № 127/21609/21

Справа № 127/21609/21 Провадження № 22-ц/801/2074/2021 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 рокуСправа № 127/21609/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2021 року, - в с т а н о в и в : 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1265852505101). Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 подано до ОСОБА_2 позов про стягнення бору за договором позики в сумі 533862 грн. Однак, враховуючи небажання відповідача повернути отримані кошти, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, а також поновлення порушених прав або інтересів позивача. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2021 року заяву задоволено. Забезпечено позов у цивільній справі № 127/21609/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1265852505101). Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та зняти накладення арешту на земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 .. Основними доводами апеляційної скарги є те, що 19 серпня 2021 року на поштову адресу відповідача надійшла вимога позивача датована 16 серпня 2021 року про повернення боргу в сумі 533862 грн. в строк не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто в строк до 26 серпня 2021 року. 20 серпня 2021 року відповідачем на поштову адресу позивача цінним листом направлено відповідь на вимогу. Зазначає, що мирне вирішення вимоги могло відбутися у строк до 26 серпня 2021 року, проте позов про стягнення боргу та заява про забезпечення позову подано 17 серпня 2021 року, чим позивач позбавив можливості відповідача відреагувати та надати свої заперечення з приводу заявленої вимоги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт. Відповідно до витягу з Держгеокадастру з технічної документації з нормативної грошової оцінки № 1073/0/199-18 від 07 грудня 2018 року, земельна ділянка на яку накладено арешт, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247 станом на 2018 рік оцінено у 95900196,45 грн, що у 180 раз більше ніж заявлена позивачем сума ймовірного боргу та 580 раз за ринкову вартість. Таким чином, сума заявленого боргу та вартість арештованого майна не є співмірними, як наслідок судом не надано оцінки співмірності, що є порушенням норм процесуального права. Окрім цього, крім земельної ділянки у власності відповідача є інше майно, що має меншу оціночну вартість в порівняні до ціни позову. Заява про забезпечення позову, як і ухвала суду першої інстанції. не містять доказів на дійсне існування заборгованості, загрози ухилення чи невиконання рішення суду у майбутньому, вартості майна на яке встановлено арешт, не надано оцінки особі відповідача. 02 вересня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Одноралець А. В., в яких заявник зазначає, що у зв`язку із подання відзиву на позов, просить приєднати копію зазначеного відзиву до справи /а. с. 39-54/. 20 вересня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Одноралець А. В., про приєднання до матеріалів справи копії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2021 року про відмову в задоволенні заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сувалов В. О., про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , в іншій цивільній справі № 127/22268/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. У судовому засіданні адвокат апелянта підтримала апеляційну скаргу, надала суду пояснення аналогічні викладеним апеляційній скарзі. Позивач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката апелянта, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України). Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина перша статті 152 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, а тому суд приходить до висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Висновки суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, зроблені за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне. Згідно частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , не врахував наведені вище постанови Великої Палати Верховного Суду, обставини справи, те, що захід забезпечення позову має бути співмірними із заявленими вимогами. Як видно зі справи, в позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 533862 грн. З метою забезпечення позову, ОСОБА_3 просив накласти арешту на земельну ділянку площею 8,1471 га, яка належить на праві власності відповідачу. При цьому, доказів вартості цієї земельної ділянки позивачем суду першої інстанції не надано. Суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув, не врахував, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що відповідно до витягу з Держгеокадастру з технічної документації з нормативної грошової оцінки № 1073/0/199-18 від 07 грудня 2018 року, земельна ділянка на яку накладено арешт, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247 станом на 2018 рік оцінено у 95900196,45 грн, що у 180 раз більше ніж заявлена позивачем сума ймовірного боргу та 580 раз за ринкову вартість. Таким чином, сума заявленого боргу та вартість арештованого майна не є співмірними, як наслідок судом не надано оцінки співмірності, що є порушенням норм процесуального права /а. с. 30/. Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_4 не надано суду доказів, що у власності відповідача відсутнє інше майно, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У свою чергу, представником апелянта надані витяги з державного реєстру з яких вбачається, що за відповідачем на праві власності зареєстроване інше нерухоме майно. Суд першої інстанції в ухвалі не вказав, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 заслуговує на увагу. Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, допущення судом першої інстанції неповноти з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 454 гривні. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2021 року у даній справі скасувати та постановити нову. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 30 вересня 2021 року.