Постанова 4820 № 686/15309/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/15309/21 Провадження № 22-ц/4820/1302/21 Категорія: ухвала ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Садік Н.Д. за участю представників учасників справи розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/5309/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2021 року (суддя Козак О.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову до подання позову, в якій зазначив, що він є власником 31/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Поруч із належним йому об`єктом нерухомості по АДРЕСА_2 ведеться будівництво «Магазину непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень», замовником якого є ОСОБА_2 і це будівництво ведеться із порушенням чинного законодавства України та будівельних норм, зокрема, відстань від його будинку до об`єкту будівництва складає менше 2 метрів, тоді як ДБН встановлюють мінімальну протипожежну відстань між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами, а також до виробничих будинків мінімум 6 м. для будинків І та ІІ ступеню вогнестійкості і, якщо врахувати, що будинок ОСОБА_1 відноситься до ІІІ ступеню вогнестійкості, то протипожежна відстань збільшується мінімум до 8 м. Також, заявник вказує, що порушуються вимоги до нормативної освітленості будинку, адже висота нової будівлі в 10 м на відстані 2 м від його власності фактично залишить приміщення заявника без денного світла, вікна яких виходять на будівництво. ОСОБА_1 зазначає, що будинок по АДРЕСА_1 є старим та на даний момент перебуває в поганому технічному стані, а тому будь-які будівельні роботи поруч із ним негативно вплинуть на його несучі конструкції, у зв`язку із чим існує істотний ризик руйнування будинку заявника. Також, ОСОБА_1 вказує, що будівельні роботи здійснюються відповідачем з порушенням розміщення на газопроводі низького тиску будівлі і вони цілком ймовірно можуть призвести до пошкодження газопроводу, вибуху газу та знищення будинку заявника, в якому він проживає із сім`єю в складі 5-ти осіб. Заявник має намір звернутись до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом проведення за рахунок відповідача перебудови самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 вважає, що через невжиття заходів забезпечення позову існує загроза заподіяння істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, його життю та здоров`ю. Тому ОСОБА_1 просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи по новому будівництву магазину непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень по АДРЕСА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 . Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції поверхнево ознайомився із наданими йому матеріалами та не врахував доводи заявника про необхідність припинення будівництва по АДРЕСА_2 , чим допустив порушення норм процесуального права, а також прав і законних інтересів заявника. Також, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що подальше здійснення відповідачем будівельних робіт може призвести до пошкодження або знищення будинку заявника, в якому він на даний час проживає разом із своєю сім`єю в складі 5-ти осіб. Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції вказує, що забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи по суті є втручанням в її господарську діяльність, що начебто може призвести до незворотних наслідків, проте із наведеного не зрозуміло, до яких саме «незворотних наслідків» може призвести вжиття заходів забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони здійснювати будівельні роботи. Також, суд першої інстанції не враховує грубого втручання відповідача у нормальну життєдіяльність заявника і що своїми протиправними діями ОСОБА_2 постійно порушує нормальний ритм життя заявника, членів його сім`ї та ставить під загрозу їх життя і здоров`я. ОСОБА_1 зазначав, що до заяви про забезпечення позову він надавав належні докази на підтвердження негативного впливу на належний йому будинок, а саме: фототаблиці № 1 та № 2, які підтверджують факт руйнування будинку заявника. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції проігноровано те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 і значно ускладнить або зробить неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду. ОСОБА_1 зазначив, що обраний ним спосіб забезпечення позову, не спричинить жодної не відновлювальної шкоди відповідачу. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. ОСОБА_2 вказує, що з 30.12.2020 вона є власником земельної ділянки, розміром 0,0400 га по АДРЕСА_2 , на якій проводилося будівництво нерухомого об`єкту магазину непродовольчих товарів, складських та офісних приміщень та яке станом на 22.07.2021 - завершено і зареєстровано її право власності на вищевказаний об`єкт. ОСОБА_2 зазначає, що будь-яких порушень вимог законодавства при здійсненні будівництва нею допущено не було, крім того, будівництво здійснювалось на місцезнаходженні будинку попереднього власника. Забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та іншими особами здійснювати будь-які будівельні роботи по новому будівництву до набрання законної сили судовим рішенням є незаконним та порушило б законні права відповідачки, зокрема право власності і такий вид забезпечення позову, який просить вжити заявник, не є ефективним способом захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися. ОСОБА_2 також вказує, що жодних доказів на підтвердження підставності забезпечення позову шляхом заборони їй та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи по новому будівництву не надано, жодними доказами руйнування будинку ОСОБА_1 внаслідок здійснення будівництва об`єкту на земельній ділянці по АДРЕСА_2 не підтверджено, в зв`язку з чим ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення. Представник апелянта ОСОБА_1 ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечила і просить її відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване рішення відповідає вказаним нормам закону. Встановлено, що заява про забезпечення позову мотивована тим, що незаконними діями відповідачки по будівництву магазину непродовольчих товарів, складських та офісних приміщень по АДРЕСА_2 порушуються права ОСОБА_1 і заявник має намір пред`явити до ОСОБА_2 позов про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо належного йому нерухомого майна шляхом проведення за рахунок відповідача перебудови самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 . Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не долучено будь-яких належних доказів на підтвердження негативного впливу на належний йому будинок внаслідок проведення будівельних робіт ОСОБА_2 . Крім того, забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи по новому будівництву по суті є втручанням в її господарську діяльність. Таким чином, заявником необґрунтовано, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися. Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В силу пункту другого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 31/100 частини житлового будинку з усіма надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810100000:03:002:0059 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури є ОСОБА_2 , яка на час звернення заявника до суду здійснювала будівництво магазину непродовольчих товарів, складських та офісних приміщень. 14 липня 2021 року після розгляду заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом, в тому числі, проведення за рахунок відповідача перебудови самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 , однак провадження у справі станом на час розгляду апеляційної скарги ще не відкрито. Зазначена обставина підтверджується поясненнями представника позивача. Колегія суддів вважає, що дослідивши матеріали справи та врахувавши: предмет майбутнього позову, з яким ОСОБА_1 мав намір звернутися до суду; відсутність у заяві про забезпечення позову належного обґрунтування підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову, що може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду; вид забезпечення позову; принципи співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами, які мав намір заявити ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви заявника про забезпечення позову. Аргументи апеляційної скарги про помилковість висновку суду в тій частині, що забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи по новому будівництву магазину непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень по АДРЕСА_2 є втручанням в її господарську діяльність не заслуговують на увагу. Так, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дотримався указаних вище умов та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку забезпечення пред`явленого позову у запропонований позивачем спосіб може перешкоджати господарській діяльності ОСОБА_2 , адже заборона відповідачці здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці з цільовим використанням «під будівництво магазину непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень» і є перешкодою у господарській діяльності останньої. Окрім того, судова колегія зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи по новому будівництву магазину непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень по АДРЕСА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 є неконкретизованими та суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. При цьому, ОСОБА_1 звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, не надав доказів того, що незабезпечення позову у запропонований ним спосіб, з урахуванням обставин справи та предметом майбутнього позову унеможливить виконання майбутнього рішення у даній справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що подальше здійснення будівельних робіт по АДРЕСА_2 може призвести до пошкодження або знищення будинку ОСОБА_1 в частині подальшого здійснення будівельних робіт є помилковим, адже встановлено, що 22.07.2021 Управлінням ДАБІ у Хмельницькій області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкту нове будівництво магазину непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_3 та 29.07.2021 зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на магазин непродовольчих товарів, складських і офісних приміщень, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Аргументи апелянта про те, що суд першої інстанції неповно та поверхнево з`ясував фактичні обставини справи, не надав доводам ОСОБА_1 належної правової оцінки є голослівними, оскільки суд при вирішенні питання про забезпечення позову надав оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття конкретного виду заходу забезпечення позову з урахуванням предмету та підстав майбутнього позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Інші, приведені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду щодо вирішення заяви про забезпечення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування чи зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 19 серпня 2021 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай