Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/5935/21

05.10.21 22-ц/812/1905/21 Головуючий суду першої інстанції Рум`янцева Н.О Провадження № 22-ц/812/1905/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2021 року м. Миколаїв Справа № 489/5935/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М., за участю: представника позивача Могильди Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в приміщенні цього ж суду, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, приватного виконавця Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевіча Степана Вікторовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В., приватного виконавця Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевіча С.В., де просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. за реєстровим № 91128 від 09 квітня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») заборгованості у загальному розмірі 9139,50 грн, а також стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн. Доводи позовної заяви обґрунтовано тим, що виконавчий напис вчинено без доведеності безспірності вимог ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі й за відсутності фінансових документів, які б підтверджували розмір та нарахування заборгованості, що виключає безспірність вимог. Разом з позовною заявою до суду представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просила зобов`язати приватного виконавця Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевіча С.В. зняти раніше накладені в рамках виконавчого провадження № АСВП 65404373 арешти з банківських рахунків ОСОБА_1 шляхом формування та направлення відповідних постанов; зупинити стягнення приватним виконавцем Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевічем С.В. на підставі виконавчого напису № 91128, виданим 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення її порушених прав, за захистом яких вона звернулася до суду. Позивач зазначала, що вважає дії приватного виконавця грубим порушенням її власних прав і свобод, а також прав і свобод її двох малолітніх дітей. Вона впевнена в незаконності пред`явлених фінансових претензій з боку ТОВ «Вердикт Капітал», не згодна із сумою боргу, 07 грудня 2019 року в ДТП загинів батько обох дітей ОСОБА_1 , внаслідок чого її дітям була призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника. Після блокування приватним виконавцем Булахевічем С.В. в рамках виконавчого провадження відповідного рахунку, отримання зазначеної пенсії стало недоступним. Тобто заявник зі своїми дітьми фактично залишилась без засобів до існування. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 65404373 на підставі виконавчого напису, вчиненого 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрованого в реєстрі за № 91128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 9 139,50 грн. В задоволенні вимог в частині зобов`язання приватного виконавця Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевіча С.В. зняти раніше накладені в рамках виконавчого провадження № АСВП 65404373 арешти з банківських рахунків ОСОБА_1 шляхом формування та направлення відповідних постанов відмовлено. Частково задовольняючи заяву, місцевий суд виходив із того, що між сторонами дійсно існує спір щодо правомірності вчинення виконавчого напису. Приймаючи до уваги предмет та підстави позову, місцевий суд вважав, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 65404373, що відповідає приписам статті 150 ЦПК України. Щодо вимог про зобов`язання зняти арешт накладений в рамках виконавчого провадження № 65404373 з банківських рахунків ОСОБА_1 шляхом формування та направлення відповідних постанов, районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині, оскільки ця вимога не поширюється на вид забезпечення позову та запропонований позивачем спосіб призведе до порушення вимог частини 3 статті 150 ЦПК України, оскільки вид забезпечення позову, обраний позивачем, в даному випадку не буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а також не буде дотримано вимог про пропорційність втручання у діяльність приватного виконавця. Не погодившись з ухвалою місцевого суду в частині відмови щодо зобов`язання приватного виконавця Булахевіча С.В. зняти раніше накладені в рамках виконавчого провадження № АСВП 65404373 арешти з банківських рахунків ОСОБА_1 , остання подала апеляційну скаргу. Скаргу мотивовано тим, що судом були порушені норми процесуального права внаслідок неповного з`ясування усіх фактичних обставин справи, неправильно застосовано норми матеріального права щодо припинення соціальних виплат заявнику, просила скасувати оскаржену ухвалу в частині відмови у задоволенні вказаних вимог заяви і ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову приватного виконавця Булахевіча С.В. про арешт коштів боржника від 25 серпня 2021 року. Приватний виконавець Булахевіч С.В. наклавши арешт на її банківські рахунки залишив її разом із сім`єю фактично без засобів до існування. Однак, найбільш грубим порушенням внаслідок цього стало позбавлення її малолітніх дітей гарантованого Основним Законом України права на отримання соціального захисту, а саме пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що є неприпустимим. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом «суд знає закон», неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального прав, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Відповідач та треті особи правом надати відзив в порядку статті 360 ЦПК України не скористались. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 91128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у загальному розмірі 9139,50 грн. та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. 12 травня 2021 року приватним виконавцем Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевічем С.В. на підставі зазначеного напису нотаріуса було відкрито виконавче провадження № АСВП 65404373, в рамках виконання якого останнім 27 травня 2021 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника щодо встановлення відрахувань в розмірі 20% із заробітної плати ОСОБА_1 до виплати загальної суми боргу 10 553,45 грн та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника щодо встановлення відрахувань в розмірі 20% з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, належної ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що приходяться рідними дітьми ОСОБА_1 ; 25 серпня 2021 року вказаним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, після чого ОСОБА_1 отримала повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк», де в неї відкритий картковий рахунок, про те, що всі транзакції по ньому заблоковані постановою приватного виконавця Булахевіча С.В. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 149 ЦПК України). Згідно частини 3 статті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Аргументуючи заяву про забезпечення позову зобов`язанням приватного виконавця Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевіча С.В. зняти раніше накладені в рамках виконавчого провадження № АСВП 65404373 арешти з банківських рахунків ОСОБА_1 шляхом формування та направлення відповідних постанов, позивач зазначала, що вважає дії приватного виконавця грубим порушенням її власних прав і свобод, а також прав і свобод її двох малолітніх дітей. Проте зазначені обставини не є предметом розгляду при вирішенні судом питання про застосування заходів забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий вид забезпечення позову зобов`язанням зняття арешту з банківських рахунків боржника в рамках виконавчого провадження не передбачений частиною 1 статті 150 ЦПК України, не відповідає характеру правовідносин, які склалися між сторонами, та предмету позовної вимоги. Правовідносини, які склалися між позивачем та державним виконавцем, виникли в межах виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса, який є виконавчим документом, та пов`язані із здійсненням певних процесуальних дій приватного виконавця у виконавчому провадженні, зокрема, винесення постанов про арешт банківських рахунків боржника. З огляду на те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Отже судом першої інстанції правильно визначено, що між сторонами існує спір щодо правомірності вчинення виконавчого напису. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні ухвали суд першої інстанції надав оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо вимоги про забезпечення позову зобов`язанням зняття арешту з банківських рахунків боржника в рамках виконавчого провадження та правильно відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині цих вимог. Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків зазначених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі 924/1473/1, оскільки в цих постановах зроблено правові висновки щодо інших правових ситуацій. З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції щодо оскарженої ухвали в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову не спростовують, а зводяться до тлумачення скаржником норм процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки питання про забезпечення позову вирішено судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала в частині її оскарження постановлена з додержанням вимог закону, тому правові підстави для її скасування в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову зобов`язанням приватного виконавця Миколаївського обласного виконавчого округу Булахевіча С.В. зняти раніше накладені в рамках виконавчого провадження № АСВП 65404373 арешти з банківських рахунків ОСОБА_1 шляхом формування та направлення відповідних постанов відсутні. Ухвала суду першої інстанції в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову зупиненням стягнення у виконавчому провадженні № 65404373 на підставі виконавчого напису, вчиненого 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. не оскаржувалась та судом апеляційної інстанції не перевірялась. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відносяться за рахунок ОСОБА_1 . Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 06 жовтня 2021 року