Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/6678/23

15.05.24 22-ц/812/770/24 Справа №484/6678/23 Провадження № 22-ц/812/770/24 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 14 травня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Богуславською О.М., за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про місце, дату та час розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Літвіненко Т.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі ТОВ «Вердикт Капітал»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Мотивуючи позовні вимоги вказав, що 16 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №491016368 за умовами якого позичальнику було надано кредит. Правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Альфа-Банк» на підставі договору відступлення прав вимоги від 17 травня 2021 року є ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 18 травня 2021 року є ТОВ «Вердикт Капітал». З сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" йому стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо Позивача, в зв`язку з виконанням виконавчого провадження №68002399. Було з`ясовано, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 80865, за яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором №491016368 від 16 грудня 2019 року у розмірі 35 817 грн. 17 коп. В подальшому, 24 грудня 2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Баришніковим А.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68002399 з виконання вище вказаного виконавчого напису, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату. Вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства, оскільки на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах - виконавчий напис вчинено на копії кредитного договору, який непосвідчений нотаріально; нотаріусом належним чином не перевірено безспірність заявлених до стягнення вимог. Враховуючи вищевикладене, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №80865 від 12 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення на користь стягувача - ТОВ «Вердикт Капітал» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №491016368 від 16 грудня 2019 рок в розмірі 35 817,17 грн. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 80865 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості розміром 35 817 грн. 17 коп. Стягнуто з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 10 581грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1073грн. 60коп., а всього 11 655 грн. 32 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що нотаріусом не дотримано вимог щодо порядку вчинення виконавчого напису, відповідачем нотаріусу не були надані всі необхідні документи, передбачені переліком, які підтверджують безспірність заборгованості, не надано доказів, що для вчинення виконавчого напису оригінал кредитний договір був посвідчений нотаріально Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Вердикт капітал» звернулось до суду першої інстанції із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал» не погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, не врахував всі доводи та аргументи відповідача щодо заявлених позовних вимог, а також щодо стягнення судових витрат на надання правничої допомоги. Тому, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказують, що їм не було направлено позовної заяви разом із матеріалами - додатками, що унеможливило подачу ними своїх заперечень проти вимог позовної заяви. Також не було направлено документів щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги, що також унеможливило подачу клопотання про зменшення витрат на надання правничої допомоги, а також надання наших заперечень щодо взагалі стягнення витрат на надання правничої допомоги, що с порушенням вимог процесуального закону, оскільки, позовна заява разом із документами, що додаються до позовної заяви, мають бути направлені сторонам для подачі відзиву на позовну заяву, своїх заперечень, в порядку ст. 178 ЦПК України. Дані обставини свідчать про недотримання вимог закону для розгляду справи, а також не дотримано умов проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Посилаються на те, що ними подавалося до суду клопотання про направлення копії позовної заяви разом із додатками, а також, про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що судом не було надіслано відповідачу позовної зави разом із іншими документами, що унеможливило подачу відзиву на позовну заяву та заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Однак, судом таке клопотання було проігноровано. Копію позовної заяви разом із додатками до позовної заяви судом не було направлено. А також, суд не відклав розгляд справи у зв`язку із даною обставиною, а, натомість, розглянув справу та ухвалив заочне рішення. Також вказують, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості і ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий судом з відповідача, не підтверджується матеріалами справи, є значно завищеним та неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г.О., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дотримання норм процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Третя особи правом на подачу відзиву на час розгляду справи не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повні мірі. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, виходив з того, що нотаріусом не дотримано вимог щодо порядку вчинення виконавчого напису, відповідачем нотаріусу не були надані всі необхідні документи, передбачені переліком, які підтверджують безспірність заборгованості, тому суд прийшов до висновку, що оспорюваний виконавчий напис не може вважатися безспірним і таким, що не потребує додаткового доказування, а тому вчинення виконавчого напису за заявою відповідача не ґрунтується на вимогах закону і виконанню він не підлягає. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 16 грудня 2019 рокуОСОБА_1 заповнив та подав Банку анкету заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-Банк» (а.с.10). 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 80865 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №491016368 від 16 грудня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є на підставі Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2 від 17 травня 2021 є ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 18-05/2021 від 18 травня 2021 року є ТОВ «Вердикт капітал», заборгованості за кредитним договором 491016368 від 16 грудня 2019року. Строк платежу за вказаним кредитним договором настав. Стягнення заборгованості проведено за період з 18 травня по 21 травня 2021 року. Сума заборгованості складає 35 167 грн.17 коп., а тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 25 612 грн.54 коп.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 9554 грн.63 коп.; прострочена заборгованість за комісією - 0; строкова заборгованість за сумою кредиту- 0; строкова заборгованість за комісією - 0,строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0; строкова заборгованість за штрафами і пенями -

0. За вчинення виконавчого напису стягувачем нотаріусу сплачено 650 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 35817 грн. 17 коп.( а.с.11) Вказаний виконавчий напис відповідачем скеровано на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д., який постановою від 24 грудня 2021 року відкрив виконавче провадження №68002399 з виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.12). Постановою приватного виконавця від 17 липня 2023 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в ТОВ «КК «Автомагістраль-Південь» (а.с 13). За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Відповідно до статті 87 названого Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. За результатами аналізу вищенаведених норм законодавства України у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) викладено такі правові висновки. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторіну повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Києво - Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №80865 від 12 червня 2021 року, однак жодних документів від нотаріуса до суду не надходило. В оскаржуваному виконавчому написі вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 18 травня 2021 року по 28 травня 2021 року, сума заборгованості складає 35167 грн.17 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 25612 грн.54 коп.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 9554 грн.63 коп. Крім того, у виконавчому написі вказано про те, що строк платежу за Кредитним договором настав, але конкретна дата не вказана. Із наявної у матеріалах справи Договору (анкети-заяви) не вбачається встановлення строку його дії, а також не визначено термін, з якого певний платіж вважається простроченим. Отже, Договором не передбачено відповідної календарної дати або події, з якої пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором. Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки умовами Договору строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, то строк виконання зобов`язання вважається таким, що настав від дня пред`явлення вимоги про сплату. ТОВ «Вердикт Капітал» на спростування доводів позивача та оскаржуваного рішення суду, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано жодних доказів правомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса. Відповідно до статей12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості. Крім того, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку. 26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Тобто, нотаріус, після внесення таких змін, до 22 лютого 2017 року отримав право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишено без змін, постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Отже, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 12 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та ОСОБА_1 . Договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги цими обставинами. Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Отже, висновок суду першої інстанції про визнання виконавчого напису № 80865 від 12 червня 2021 року таким, що не підлягають виконанню, є правильним. Належних, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення по суті позовних вимог, апеляційна скарга не містить. З мотивів, викладених в мотивувальній частині постанови, колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог по суті спору підлягає залишенню без змін. Щодо стягнення витрат на правову допомогу. Задовольняючи заяву про розподіл судових витрат та стягуючи з ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати у розмірі 10 581,72 гр., суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості понесених позивачем судових витрат. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 08 вересня 2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, додатковий договір від 08 вересня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 вересня 2023 року, пам`ятку клієнта до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 вересня 2023 року, рахунок від 08.09.2023р. на суму 7000грн., акт від 08.09.2023р. про надані послуги на суму 7000грн., рахунок від 08.09.2023р. на суму 3581,72грн., акт від 08.09.2023р. про надані послуги на суму 3581,72грн. Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частини першої та другої статті137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). У відповідності до положень пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Заперечень щодо зазначеного розміру судових витрат до суду надано не було, з урахуванням чого суд не знайшов підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції обґрунтованими. Щодо доводів апеляційної скарги про неотримання ТОВ «Вердикт Капітал» копії позовної заяви та долучених до неї додатків, то колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Частина 1 статті 177 ЦПК України регламентує, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. (частина п`ята статті 43 ЦПК України). Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина шоста статті 43 ЦПК України). За правилом пункту 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом. Згідно з пунктом 29 Положення у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Наведене також кореспондується з положенням частини сьомої статті 43 ЦПК, відповідно до якої у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі, про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з вказаним позовом. Документ сформований і поданий до суду у підсистемі «Електронний суд» 01 грудня 2023 року. Матеріали справи містять квитанцію № 356012 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 01 грудня 2023 року, з якої вбачається, що адвокат Працевитий Г.О. направив ТОВ «Вердикт Карітал» позовну заяву з додатками за допомогою системи "Електронний суд" 01.12.2023 ( а.с.16). Отже, доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачем позовної заяви з додатками та позбавлення права відповідача в наданні заперечення на позов, є безпідставним, оскільки позивач скористалось своїм правом на подання позову через підсистему «Елетронний Суд». Доказів неотримання позову через підсистему «Електронний Суд» відповідач суду не надав. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що ТОВ «Вердикт Капітал» було відомо про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки ними було направлено заяву про відкладення розгляду справи, про розгляд справи на інші дати також був повідмолений судом у встановлему ЦПК України порядку. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» без задоволення, заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року.