Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/2444/24

02.10.24 22-ц/812/1459/24 Провадження № 22-ц/812/1459/24 Суддя першої інстанції Мельничук О.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 01 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/2444/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М., при секретарі судового засідання Лівшенко О.С., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», на рішення Первомайського міськрайонного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мельничука О.В., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: 07 травня 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позов обґрунтовував тим, що 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1552, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за Кредитним договором № 482211467 від 03 листопада 2015 року, за період з 29 січня 2019 року по 11 січня 2021 року, в загальному розмірі 12 832.26 грн, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 547.14 грн; простроченої заборгованості за по несплаченим відсоткам за користування кредитом 2 389.31 грн; строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 4 895.81 грн; строкової заборгованості за штрафами і пенями 2 000,00 грн. Крім того, 650 грн-сума за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості становить 13 482.26 грн. На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса від 20 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. 11 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження № 64464226 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13 482.26 грн. На думку позивача виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що вчинений без врахування всіх необхідних документів, передбачених Законом України «Про нотаріат», які підтверджують безспірність вимоги та повідомлення боржника про усунення порушень. Крім того, у виконавчому написі не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано грошові суми, які потрібно стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на загальну суму 13 482.26 грн. Жодного повідомлення та вимоги щодо погашення будь-якої заборгованості позивачу не надходило. Тобто, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. не було дотримано вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості, внаслідок чого були порушені права позивача. Він заперечує наявність заборгованості за вказаним договором кредиту. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. № 1552 від 20 січня 2021 року таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис № 1552 від 20 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., що здійснюється в межах виконавчого провадження № 64464226, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 13 482.26 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211.20 грн. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем було надано нотаріусу документи, з яких неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки такі документи не відображають інформацію щодо здійснення позивачем жодної оплати, не вбачається яким саме чином нараховувались проценти за користування кредитними коштами та неможливо встановити дійсний розмір заборгованості. Не погодившись з рішення суду ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. Договори (правочини) з додатками (наведені суми боргу боржника на момент відступлення права вимоги), які були пред`явлені нотаріусу для вчинення нотаріальної дії: виконавчого напису не визнані судом недійсними, а так само, їхній зміст не містить положень щодо невідповідності законодавству України. На думку скаржника, стягнуті судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу є завищеними у відповідності до категорії справи, а також того факту, що позивачем та її представником не було надано доказів понесених таких витрат на надання правничої допомоги, не було підтверджено оплату таких витрат та у рішенні, судом не наведено аргументів, на підставі яких суд прийняв рішення про стягнення коштів на правничу допомогу із відповідача. Заявляючи вимогу про стягнення із відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги, позивач, при цьому, не надав документів, що підтверджують повноваження представника на представництво його в суді, також не було надано доказів укладеного договору між адвокатом і клієнтом на надання правничих послуг, переліку правничих послуг, які представник надав позивачеві, вартість наданих таких правничих послуг, а також не підтверджено жодними документами оплату наданих таких правничих послуг. Позивачем не було надано доказів здійснення оплати наданих правничих послуг на поточний рахунок адвоката, відтак, витрати на надання правничої допомоги не підтверджені доказами. Але суд першої інстанції на надані обставини уваги не звернув. ТОВ «Вердикт Капітал» було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке судом першої інстанції було залишено без уваги. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві позивач зазначав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній є безпідставними та необґрунтованими і повністю були досліджені судом першої інстанції. Також апеляційна скарга не містить жодного належного чи допустимого доказу та чи доводу, які б могли стверджувати, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 14 500 грн є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), в тому числі часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та предмету позову, є належним чином обґрунтованими та відповідають критерію розумності. При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 серпня 2024 року необхідно залишити без змін. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином. Позивач та його представник через засоби електронного зв`язку 15 вересня 2024 року на адресу суду надіслали заяву з клопотанням про розгляд справи у їх відсутність. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» з Анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо відкриття та надання кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у межах 75 000 грн за фіксованою процентною ставкою 0.01 %, що нараховується на залишок заборгованості за кредитом щомісячно, виходячи з 30 днів у місяці та 360 днів у році. З мінімальним строком кредиту 21 місяць, максимальний 70 місяців. Сума кредиту мінімальна 300 грн, а максимальна 30 000 грн. Повернення кредитних коштів передбачено шляхом внесення платежів щомісячно рівними частинами. На підставі цієї Анкети-заяви ОСОБА_1 було відкрито поточні рахунки у ПАТ «Альфа-Банк» та видано кредитні кошти на кредитну картку. На підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1АБ\ВЕСТА від 28 січня 2019 року правонаступником ПАТ «Альфа Банк» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником останнього на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами 29-01\19\2 від 29 січня 2019 року є ТОВ «Вердікт Капітал». 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1552, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за Кредитним договором № 482211467 від 03 листопада 2015 р оку, за період з 29 січня 2019 року по 11 січня 2021 року, в загальному розмірі 12 832.26 грн, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 547.14 грн; простроченої заборгованості за по несплаченим відсоткам за користування кредитом 2 389.31 грн; строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 4 895.81 грн; строкової заборгованості за штрафами і пенями 2 000,00 грн. Крім того, 650 грн-сума за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості становить 13 482.26 грн. 11 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. відкрито виконавче провадження № 64464226 про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 13 482.26 грн. Аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду зауважує про таке. Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Аналіз наведених норм свідчить про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц. У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Судом першої інстанції, встановлено що відповідач не довів належними та допустимими доказами безспірність заборгованості та направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а також отримання ним вимоги про усунення порушень за кредитним договором, що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню. Крім того як встановлено умовами договору, укладеного позивачем, не передбачено сплати штрафів та пені, а таке свідчить про те, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, зокрема, була меншого розміру, ніж зазначено у виконавчому написі. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог закону, а саме: боржник не отримував вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів від 26 жовтня 2016 року та визначена заборгованість за цим договором не є безспірною. Аргументи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено наявність заборгованості позивача станом на дату розгляду справи та відповідача, як правонаступника кредитора, було позбавлено права на отримання грошових коштів, є безпідставними, оскільки відповідач не позбавлений можливості захистити свої права у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом подання відповідно позову про стягнення заборгованості за договором. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Оскаржуване судове рішення щодо вирішення позовних вимог відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору. Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу в суді першої інстанції надавалася адвокатом Єрмоленком А.В., на підставі договору про надання правової допомоги № 28/03-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 09 квітня 2024 року (а.с. 14 ). Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору сума винагороди (гонорару) адвоката визначається за домовленістю сторін, виходячи з обсягу правової допомоги (послуг) та витраченого часу. Сторони також можуть визначити винагороду (гонорар) адвоката у конкретному розмірі, без детального опису наданої правової допомоги. Винагорода (гонорар) підлягає сплаті клієнтом протягом 7 днів з моменту отримання ним розрахунку за надані послуги і витрати, з урахуванням авансу, якщо такий має місце або протягом 7 днів після отримання судового рішення по справі, за домовленістю сторін, про, що зазначається в розрахунку. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надано договір № 28/03-2024 про надання правової (правничої) допомоги від 09 квітня 2024 року, укладений між ним та адвокатом Єрмоленко А./В., копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВЕ № 1116244 від 09 квітня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 002030 від 15 березня 2024 року, рахунок наданих послуг № 1 від 06 травня 2024 року, відповідно до якого правова допомога надана на загальну суму 14 500 грн, з яких консультація щодо порядку визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та про повернення стягнутого за виконавчим написом; консультації щодо збору доказів; запити до установ на отримання доказів; опрацювання наданих клієнтом матеріалів; вивчення судової практики, аналіз норм права; формування правової позиції, готування позову, надання позову до суду; представництво у суді (подання/отримання документів); представництво в суді (участь у судових засіданнях), складання розрахунку та акту наданих послуг 11,5 год./14 500 грн; акт від 06 травня 2024 року № 1 наданих послуг/виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 09 квітня 2024 року (а.с. 14, 17, 16,18). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19. З врахуванням фактично виконаної адвокатом позивача роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн. Ураховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні. Оскільки апеляційна скарга по суті позовних вимог задоволенню не підлягає, то підстави для розподілу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Явороська Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.