Постанова Київський апеляційний суд № 320/4781/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _____________________________________ Справа №320/4781/18-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/4235/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року (суддя Батрин О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, встановив: у червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису №21945 від 20 листопада 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О., щодо стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» 59 351грн 71коп. таким, що не підлягає виконанню. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що в 2012 році у Мелітопольському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» ним була заповнена заява для оформлення та отримання кредитної картки з сумою у 500грн для побутових витрат. При цьому жодного договору іпотеки чи договору застави укладено не було. Через складну ситуацію у нього виникла заборгованість по вищевказаній кредитній картці. Позивач стверджував, що 20 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. був вчинений виконавчий напис №21945 у зв`язку із боргом за кредитним договором і запропоновано задовольнити вимоги кредитора у розмірі 59 351грн 71коп. 16 березня 2018 року Автозаводським відділом державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі вказаного виконавчого напису винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Позивач вважав, що вчинений нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором. Вчиняючи виконавчий напис, приватним нотаріусом не було враховано те, що боржником не було отримано письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання. Також позивач посилався на те, що був зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , тому Автозаводський відділ ВДВС міста Кременчука взагалі не мав права відкривати виконавче провадження. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис №21945, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем 20 листопада 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» у розмірі 59351грн 71коп., таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704грн 80коп. У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судовий збір. Відповідач посилається на те, що позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису, що є його процесуальним обов`язком, не надано доказів про направлення ним будь-яких заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов`язань, доказів оскарження кредитного договору, а тому його посилання, що заборгованість не є безспірною являється необґрунтованими та безпідставними. Відповідач посилається на положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», відповідно до якої підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Факти, які підтверджують відсутність боргу або невідповідність його суми, в позові відсутні. Відповідач стверджує, що банком були надані нотаріусу всі необхідні документи згідно з Переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, та посилається на правові висновки Верховного Суду України в постанові від 20 травня 2015 року № 6-158цс15, з аналогічною позицією в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 09 вересня 2015 року в справі № 6-6347св15 та від 18 травня 2016 року в справі № 490/2908/15-ц, відповідно до яких нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, а наявність розбіжностей в сумі боргу не свідчить про наявність спору. Також відповідач стверджує, що боржнику направлялася вимога про необхідність виконання зобов`язань та була надана можливість висловити свої заперечення щодо безспірності грошових вимог, але боржник не висловив своєї незгоди, у підтвердження чого суду першої інстанції були надані належні докази, які не були взяті судом до уваги. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 20 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. був вчинений виконавчий напис №21945 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у сумі 59351грн 71коп. 16 березня 2018 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Єпіфановою І.В. у виконавчому провадженні №55819786 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №21945, вчиненого 20 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості, а вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсоткам за користування кредитом та неустойки у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача. Жодного повідомлення позивачу від нотаріуса не надсилалось. Також судом першої інстанції зазначено, що документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача. Крім того суд першої інстанції зазначив, що нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам, ґрунтується на нормах матеріального права. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц. Згідно підпункту 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Підпунктами 3.1 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172.(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17. Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції при вирішенні даного спору вказані правові висновки Верховного Суду врахував. Частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, обов`язок надання доказів у підтвердження своїх доводів є не тільки у позивача, але і у відповідача. У підтвердження своїх доводів позивач надав суду першої інстанції копію постанови державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Єпіфанової І.В. від 16 березня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника у виконавчому провадженні № 55819786, якою підтверджується здійснення виконавчих дій по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 21945 від 20 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 59 351,71грн. Також позивач надав докази у підтвердження того, що він з 17 вересня 2009 року зареєстрований у АДРЕСА_1 . При цьому, позивач стверджував, що не отримував від відповідача вимоги про усунення порушень за кредитним договором та необхідності сплатити заборгованості за кредитним договором. Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Виходячи з вказаних норм процесуального права та позиції позивача, саме відповідач повинен був надати суду докази у підтвердження надання приватному нотаріусу Швецю Р.О. всіх належних документів для вчинення виконавчого напису, у тому числі кредитний договір, посвідчений нотаріально, вимогу до позивача про усунення порушень за кредитним договором та докази направлення цієї вимоги на адресу позивача і докази у підтвердження отримання цієї вимоги позивачем, або повернення її на адресу відповідача. Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі №201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17. Відповідачем суду першої інстанції була надана копія письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором б/н від 19 жовтня 2010 року, яка направлена ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . При цьому, відповідачем не наведено належного обґрунтування направлення письмової вимоги за зазначеною адресою, хоча позивач у позовній заяві стверджував, що він за вказаною адресою ніколи не проживав. Також відповідачем суду першої інстанції не було надано жодного документу, які були подані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а відтак відповідачем суду не було надано жодного доказу у підтвердження дотримання ним вимог закону при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Приватним нотаріусом Швецем Р.О. також проігнорована ухвала Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року про витребування документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 21945 від 20 листопада 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь відповідача. Встановивши, що матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором, а нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання вказаного листа-вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що відповідачем не доведено належне повідомлення боржника щодо існуючої заборгованості, відсутні докази безспірності заборгованості, таким чином, нотаріусом вчинено виконавчий напис з порушенням процедури, визначеної законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" Перелік був доповнений пунктом 2, який передбачає отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року в частині положень, які доповнювали пункт 2 Переліку, зокрема доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.". Постанова суду набрала законної сили з моменту проголошення і є чинною на час розгляду даної справи. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 20 листопада 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Згідно пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Матеріали справи не містять відомостей, що спірний виконавчий напис вчинений на нотаріально посвідченому кредитному договорі. Отже, доводи позивача не були спростовані відповідачем, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису, що є його процесуальним обов`язком, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що на адресу позивача банком не було направлено письмову вимогу про усунення порушення за зобов`язаннями, що спростовує безспірність заборгованості. Крім того, саме відповідач, який порушує питання про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , зобов`язаний був надати суду першої інстанції розрахунок заборгованості, що ним зроблено не було. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в ній був роз`яснений порядок оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні, виходячи з положень глави 39 ЦПК України 1963 року, який на даний час втратив свою чинність. Твердження в апеляційній скарзі, що банком нотаріусу були надані всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, належними доказами не підтвердженні, оскільки ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідачем не було повідомлено, які саме документи були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не були надані і їх копії. Посилання у апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 320/8269/15 зазначено, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Крім того, у постанові Верховного Суду України вказано, що суд зобов`язаний встановити, що нотаріусу надані всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, що під час розгляду даної справи відповідачем доведено не було. Апеляційний суд зазначає, що відповідачем суду першої інстанції не було надано жодного документу, зокрема, ні виписки з рахунку боржника, на яку посилається банк в апеляційній скарзі, ні будь-якого іншого документу, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису та підтверджували безспірність заборгованості. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відсутні правові підстави для відшкодування відповідачу понесених судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк