Постанова 4813 № 500/4172/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6187/21 Номер справи місцевого суду: 500/4172/16-ц Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О., за участі секретаря судового засідання: Тищенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року про відмову ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень сесії Ізмаїльської міської ради Одеської області, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання демонтажу, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з заявою ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень сесії Ізмаїльської міської ради Одеської області, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання демонтажу. Заява мотивована тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2017 року задоволені позовні вимоги та визнано незаконними та скасовано: рішення 35 сесії Ізмаїльської міської ради VI скликання за №3123-VI від 30 серпня 2013 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; рішення 40 сесії Ізмаїльської міської ради VI скликання за № 3664-VІ від 27 грудня 2013 року про надання ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0350 га.; рішення 42 сесії Ізмаїльського міського Ради VI скликання за №3838-М від 31 січня 2014 року про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради № 3664-VI від 27 грудня 2013 року. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 лютого 2014 року серія НОМЕР_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати (розібрати) зведений нею паркан, що встановлений вздовж житлового будинку літ. «А» та сараю літ. «В» за адресою АДРЕСА_1 і які межують з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 . У подальшому, у зв`язку з тим, що право власності відповідача на спірну земельну ділянку скасовано, позивач звернувся до Держгеокадастру з проханням вилучити з кадастрової карти дану земельну ділянку та інформацію про неї, однак Держгеокадастр надав відповідь про відсутність підстав для скасування реєстрації земельної ділянки, оскільки в судовому рішенні не скасовано державну реєстрацію земельної ділянки. Отже, через перешкоди в реалізації права власності заявник звернувся до суду та просив ухвалити додаткове рішення, в якому скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5110600000:01:036:0083 та зобов?язати Держгеокадастр вилучити з кадастрової карти земельну ділянку номер 5110600000:01:036:0083 та інформацію про неї шляхом перенесення відомостей в архівний шар. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 рокуу задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року та ухвалити додаткове рішення у справі, яким скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5110600000:01:036:0083 та зобов?язати Держгеокадастр вилучити з кадастрової карти земельну ділянку номер 5110600000:01:036:0083 та інформацію про неї шляхом перенесення відомостей в архівний шар, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки районного суду щодо обґрунтування відмови в задоволені заяви, а саме: заявлені позовні вимоги є новими щодо обов`язків органів Держгеокадастру, які не були досліджені в судовому засіданні, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах права. На думку апелянта, оскільки під час судового розгляду справи скасовано всі рішення Ізмаїльської міської ради та доведено факт незаконності оформлення земельної ділянки та присвоювання їй кадастрового номеру, то було скасовано і право власності, і державну реєстрацію земельної ділянки. Апелянт наголошує, що скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий № 5110600000:01:036:0083, не є окремою позовною вимогою, а зобов`язання Держгеокадастру вилучити з кадастрової карти земельну ділянку за № 5110600000:01:036:0083 та інформацію про неї, шляхом перенесення відомостей в архівний шар, це лише «підказка» працівникам Держгеокадастру, яким чином вони мають виконати рішення суду. Представником ОСОБА_2 адвокатом Драгановим Д.М. подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких адвокат просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи тим, що заява позивача зводиться до розгляду та вирішенню по суті двох нових позовних вимог, які не заявлялись ним під час судового розгляду справи, судове рішення у справі переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін, крім того виконане в повному обсязі, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження, а також позивач не позбавлений можливості вирішити свої вимоги в загальному порядку шляхом подання нової позовної заяви або шляхом оскарження дій Держгеокадастру. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Постановляючи ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року, місцевий суд виходив із того, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2017 року позовні вимоги розглянуті, а заявлені вимоги щодо ухвалення додаткового рішення є новими та не були дослідженні в судовому засіданні, у зв`язку з чим відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою ст. 5 ЦПК України встановлено, шо здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як вбачається зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (ст. 270 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі №1540/4122/18 (адміністративне провадження №К/9901/36261/19), додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Разом з тим додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору. Тобто процесуальне законодавство визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, які передбачені ст. 270 ЦПК України. Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених зазначеною статтею, і не може змінювати по суті основне рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив, до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_2 третя особа: міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, і в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення 35 сесії Ізмаїльської міської ради Одеської області VI скликання від 30 серпня 2013 року № 3123-VI про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, рішення 40 сесії Ізмаїльської міської ради Одеської області VI скликання від 27 грудня 2013 року № 3664-VI про надання ОСОБА_2 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), рішення 42 сесії Ізмаїльської міської ради Одеської області VI скликання від 31 січня 2014 року № 3838-VI про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 27 грудня 2013 року № 3664-VI, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 лютого 2014 року серія НОМЕР_1 та про зобов`язання демонтажу паркану. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2017 року, яке залишено без змін під час апеляційного та касаційного перегляду, вимоги ОСОБА_1 були задоволені відповідно до його уточненої позовної заяви, тобто повністю. Таким чином, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, за встановлених згідно матеріалів справи обставин, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки порушене заявником питання щодо ухвалення додаткового рішення не відповідає правовій природі та призначенню статті 270 ЦПК України, у зв`язку з тим, що серед позовних вимог, заявлених до суду, відсутні вимоги щодо зобов`язання Держгеокадастру вилучити з кадастрової карти земельну ділянку за № 5110600000:01:036:0083 та інформацію про неї шляхом перенесення відомостей в архівний шар. Між тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявник не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про зобов`язання вчинити певні дії або про визнання незаконними дій Держгеокадастру. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків районного суду та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, у зв`язку з чим ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року слід залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2020 року про відмову ухвалити додаткове рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено: 29.09.2021 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: О.В. Князюк С.О. Погорєлова