Постанова 4813 № 500/4502/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/5358/20 Номер справи місцевого суду: 500/4502/16-ц Головуючий у першій інстанції Присакар О. Я. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Сороколет Ю.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: представників відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від позивача ОСОБА_4 не з`явились, від відповідача відділу державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ізмаїльської міської ради не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області не з`явились, від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 не з`явились, переглянувши справу №500/4502/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , відділу державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб Ізмаїльської міської ради Одеської області, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, запису про право власності на нерухоме майно у державному реєстрі, знесення самочинно збудованих будівель за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Присакар О.Я., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_4 , звернувшись 23 серпня 2016 року до суду з позовом до ОСОБА_1 , вказала, що є власником житлового будинку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є сусідом по межі ділянки з АДРЕСА_2 . Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 збудував будинок та господарські будівлі та споруди з порушенням будівельних норм та правил, чим порушує її права, позивач ОСОБА_4 просила знести за рахунок відповідача ОСОБА_1 самочинно збудовані ним літню кухню літ. «Б» та сарай літ. «В», розташовані за адресом: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.2-3). Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2016 року відкрито провадження в справі №500/4502/156-ц (т.1 а.с.16). Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пославшись на те, що має правовстановлюючі документи на нерухоме майно (т.1 а.с.17-18). Третя особа ОСОБА_5 як власник житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовано по АДРЕСА_4 , звернувшись 1 вересня 2016 року до суду із самостійними вимогами до ОСОБА_1 , просила зобов`язати ОСОБА_1 , знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок літ. «А», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «В», що знаходяться за адресом: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.69-71). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року позовну заяву третьої особи ОСОБА_5 прийнято до провадження (т.1 а.с.85). Відповідач ОСОБА_1 , звернувшись 5 грудня 2016 року до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 , просив зобов`язати ОСОБА_5 за власний рахунок знести самочинно збудовані сарай літ. «К», сарай літ. «Г», що знаходяться за адресом: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.90-91). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 5 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до провадження (т.1 а.с.109). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 5 грудня 2016 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу (т.1 а.с.111-112). Експертизу не проведено. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2018 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу (т.2 а.с.12-16). 31 січня 2019 року ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» надано Висновок №110/2018 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28 січня 2019 року (т.2 а.с.93-115). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 4 лютого 2019 року провадження в справі поновлено (т.2 а.с.116). Позивачем ОСОБА_4 22 травня 2019 року позовні вимоги змінено та збільшено, звернувши такі до ОСОБА_1 та відділу державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, позивач ОСОБА_4 просила: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22089033 від 15 червня 2015 року 17:55:23; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 39102585 від 15 червня 2015 року на житловий будинок за адресом: АДРЕСА_3 , видане ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) державним реєстратором Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Дмитренко О.Ю.; визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності: 100436331 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий об`єкт, об`єкт житлової нерухомості, за адресом: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 658671751106; знести за рахунок ОСОБА_1 самочинно збудовані ОСОБА_1 будівлі літньої кухні літ. «Б» та сараю літ. «В», розташовані за адресом: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.137-142). Відповідач ОСОБА_1 змінені позовні вимоги не визнав, зазначивши у відзиві наступне. ОСОБА_4 стверджує про самовільне будівництво ним літньої кухні літ «Б», сараю літ «В» та вважає, що ці будівлі не відповідають будівельним і санітарним нормам, є розташованими від спільної межі на 1,36 м та 1,50 м. Дані обставини доводить висновками за результатами перевірки дотримання вимог законності у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеними 16 березня 2015 року та 13 травня 2015 року ДАБІ в Одеській області та проведеною судовою експертизою. Проте, документи ДАБІ в Одеській області судовим рішенням скасовані, тому посилання на них безпідставне. ОСОБА_4 стверджує, що домоволодіння з надвірними спорудами добудовано самочинно, проте дані обставини спростовано рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради від 19 січня 1989 року, яким дозволено йому ОСОБА_1 побудувати двоповерховий будинок, господарські та побутові будівлі. ОСОБА_4 зазначає, що наявність спірних будівель порушує її права, так як ухил даху будівель та зливостоки спрямовані в сторону її ділянки, чим завдають будівлі шкоду руйнуючого характеру через постійну сирість та цвіль. Проте, встановлені на його ОСОБА_1 будівлях зливостоки відведені на місця, що знаходяться далеко від стін будівель позивача, тому не можуть завдавати руйнівної шкоди. Будівлі ОСОБА_4 по межі з ним не мають зливостоків, відповідно дощова вода з будівель ОСОБА_4 стікає саме на її вимощення. Додатковою причиною руйнації будинку ОСОБА_4 є розташована на земельній ділянці ОСОБА_5 вигрібна яма, від якої намокають ґрунти в основі будівель, що призводить до осідання та деформації стін. Відповідач ОСОБА_1 звернув увагу на те, що вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Проте, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_4 його діями і наявність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням ним будівництва та руйнацією будинку, що належить позивачу. Крім того, ОСОБА_4 дізналася про реєстрацію права власності та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно 9 грудня 2015 року, відтак, має місце звернення до суду з позовом після спливу строку позовної давності (т.2 а.с.173-177). Позивачем ОСОБА_4 надано відповідь на відзив ОСОБА_7 , за змістом якої ОСОБА_4 підтверджує скасування в судовому порядку складених ДАБІ в Одеській області матеріалів, однак зазначає, що скасування таких з процесуальних підстав надає право посилатися на зафіксовані в них порушення. Проведена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза підтверджує факти порушень ОСОБА_1 норм ДБН, недотримання протипожежних норм створює потенційну пожежну небезпеку для її будівлі. Як власник будівлі по АДРЕСА_5 вона має всі законні підстави для захисту своєї нерухомості від будь-якого впливу, що може бути завданий незаконним самовільним будівництвом ОСОБА_1 спірної нерухомості. Посилання відповідача на судові рішення в справі №500/4172/16-ц є безпідставним, рішення оскаржені в касаційному порядку, рішення ґрунтуються на схемі розподілу домоволодіння, складеній у 1964 році Ізмаїльським МБТІ, який не є органом, що мав право розробляти землевпорядну документацію. Схема розподілу домоволодіння, складена даною організацією, не несе жодних юридичних наслідків для спірної земельної ділянки та для учасників даної цивільної справи. Строк позовної давності не пропущений, так як про наявність обставин, що покладені в основу вимог про скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності у реєстрі не могло бути відомо до 23 лютого 2018 року, тобто до часу, коли державним реєстратором були долучені витребувані документи до матеріалів справи. Крім того, лише після ознайомлення з висновком судової експертизи стало відомо про те, що літ. «Б» та літ. «В» збудовані ОСОБА_1 з порушенням ДБН (т.2 а.с.242-245). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача відділ державної реєстрації та надання інформації з Державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області (т.2 а.с.226-227). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 жовтня 2019 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (т.2 а.с.252). Відповідач відділ державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області пояснень, заперечень суду першої інстанції не надав, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Третя особа Ізмаїльська міська рада вважає, що земельна ділянка ОСОБА_1 була виділена рішенням виконкому ради у 1964 році, будівлі літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», розташовані по АДРЕСА_3 , не порушують прав Ізмаїльської міської ради; істотні порушення будівельних норм і правил будівництвом спірних будівель ОСОБА_4 не доведені. Третя особа ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Третьою особою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області пояснень, заперечень суду першої інстанції не надано. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 жовтня 2019 року прийнято заяву ОСОБА_5 про відмову від власних вимог як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; провадження у справі в частині вимог третьої особи ОСОБА_5 , яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, закрито; прийнято заяву ОСОБА_1 про відмову від зустрічного позову; провадження у справі в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_1 закрито (т.2 а.с.250-251). Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 жовтня 2019 року продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні (т.2 а.с.253). Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, знесення самочинно збудованих будівель відмовлено за недоведеністю вимог (т.3 а.с.32-44). Висновок суду мотивовано судовими рішенням у справах №500/1906/15-а, №500/3225/15-а, що набрали чинності, із аналізу яких суд дійшов висновку про те, що акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 березня 2015 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 березня 2015 року були одержані з порушенням закону і не можуть вважатися належними та допустимими доказами; що житловий будинок, розташований за адресом: АДРЕСА_3 є зданим в експлуатацію, ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 червня 2015 року серія НОМЕР_2 є власником житлового будинку літ. «А» загальною площею 145,9 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», надвірних споруд АДРЕСА_6 , що спростовує твердження ОСОБА_4 про самочинність будівель літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В». ОСОБА_4 не довела істотність порушень будівельних норм та правил при будівництві спірних будівель, що порушують її права. Судовим рішенням в справі №500/4172/16-ц, що набрало законної сили, встановлено невідповідність земельних ділянок сторін документам первинного відводу на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 23 квітня 1964 року №209 та схемі розподілу домоволодіння АДРЕСА_7 , складеного БТІ 8 серпня 1953 року; встановлено збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок зменшення площі земельної ділянки ОСОБА_1 , зміщення межі земельної ділянки в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 . Заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 не довела, яким чином оскаржувані рішення порушують її права та які саме, та в чому полягає відновлення її прав визнанням незаконними та скасування рішень та записів в реєстрі. Питання про застосування строку позовної давності судом не вирішувалось, проте звернуто увагу на те, що про наявність у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на нерухоме майно ОСОБА_4 було достовірно відомо ще у 2015 році зі справи №500/6939/13-ц. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 7 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (т.3 а.с.50-58). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у безпідставності не прийняття як доказів виданих ОСОБА_1 у березні 2015 року приписів про знесення самочинного будівництва, які є актами індивідуальної дії, полягає у помилковості прийняття до уваги судових рішень у справах №500/3225/15-а та №500/1906/15-а, так як накладення стягнення скасовано з формальних причин без дослідження обставин встановлених порушень. Суд прийняв відповідь експерта на перше питання будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в якості доказу того, що ОСОБА_1 не було здійснено самочинного будівництва, безпідставно, оскільки експерт зробив такий висновок шляхом порівняння наявних на території об`єктів нерухомості із тими об`єктами, що зазначені в правовстановлюючих документах ОСОБА_1 . Судові рішення в справі №500/4172/16-ц не підлягають прийняттю до уваги, так як в основу рішень в якості документів, що підтверджують розподіл земельної ділянки, покладено документи Ізмаїльського МБТІ. Навпаки, суд мав би прийняти до уваги висновок експерта щодо невідповідності будівництва державним будівельним нормам. Земельна ділянка, на якій зведено самочинне будівництво, не перебуває у власності ОСОБА_1 , тому передбачені статтею 376 ЦК України умови для визнання спірного будівництва самочинним наявні, проте дана норма матеріального права судом не застосована. Рішення державного реєстратора та запис про державну реєстрацію є незаконними, так як у ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій ним самочинно збудована житлова будівля, відсутні перелічені в пункті 37 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. Земельна ділянка ОСОБА_1 не має кадастрового номера, який би свідчив про те, що земельна ділянка виділялась для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Видані реєстратором документи та вчинені ним дії суперечать положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року. Спірна будівля є самочинною, була зведена із суттєвим порушенням норм ДБН, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, без проекту на будівництво, не була введена в експлуатацію. Документи на право власності отримані та державна реєстрація була проведена без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, без проекту на будівництво, без декларації про готовність об`єкта до експлуатації (акту введення об`єкта в експлуатацію), за наявності суттєвих порушень норм ДБН. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами, що й відзив на позов. Крім того, надає постанову Верховного Суду від 23 січня 2020 року про залишення без змін судових рішень в справі №500/4172/16-ц (т.3 а.с.71-72). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №209 від 23 квітня 1964 року «Про розділ домоволодінь на самостійні будівлі» за результатами розгляду матеріалів, наданих Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації про можливість розділу спільних домоволодінь на два самостійні, приймаючи до уваги заяви співвласників з проханням про розділ спільних домоволодінь, було вирішено розділити домоволодіння по АДРЕСА_8 згідно наданих схем розділу на два самостійні; за домоволодінням, належним ОСОБА_8 , зареєструвати земельну ділянку площею 225 кв.м та присвоїти АДРЕСА_9 ; за домоволодінням, належним ОСОБА_9 , зареєструвати земельну ділянку площею 318 кв.м та присвоїти АДРЕСА_8 ; зобов`язано бюро технічної інвентаризації оформити документи про розділ домоволодінь на два самостійні (т.1 а.с.102, 103). На підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , посвідченого 22 червня 1988 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №1-1840, ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок житловою площею 10,7 кв.м з вбиральнею літ. «Г», розташований по АДРЕСА_10 на земельній ділянці площею 225 кв.м (т.1 а.с.100-101). Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №11 від 19 січня 1989 року «Про індивідуальне житлове будівництво» за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 вирішено дозволити ОСОБА_1 будівництво двоповерхового житлового будинку житловою площею 58,9 кв.м з господарськими та побутовими будівлями в АДРЕСА_3 на наданій ОСОБА_1 у безстрокове користування земельній ділянці замість старого будинку, що прийшов у непридатний стан (т.1 а.с.104, 246). Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 15 червня 2015 року Реєстраційною службою Ізмаїльського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А» загальною площею 145,9 кв.м, житловою площею 59,1 кв.м, літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», надвірні споруди 1-7, розташовані за адресом: АДРЕСА_3 . Державна реєстрація права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності проведена 15 червня 2015 року, номер запису 10043631 (т.1 а.с.32, 248). Рішенням Ізмаїльської міської ради від 31 серпня 2018 року №4069-УП надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0267 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресом: АДРЕСА_3 . Вказане рішення оскаржене ОСОБА_4 , ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 2 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі №500/6591/18, судове рішення по суті вимог не прийнято (т.2 а.с.209, 213). На підставі Договору дарування, укладеного між ОСОБА_11 , діючим від імені ОСОБА_12 , та ОСОБА_4 , посвідченого 1 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за №4323, ОСОБА_4 набула у власність ј частку житлового будинку загальною площею 49,1 кв.м житловою площею 35,4 кв.м з надвірними спорудами сараї літ. «Б», «В», літня кухня літ. «Г», сарай літ. «Е», вбиральня літ. Д», надвірні споруди 1-7, розташованого за адресом: АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_2 ) на земельній ділянці площею 318 кв.м; державна реєстрація права власності проведена комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 2011 року (т.1 а.с.10, т.2 а.с.83, 84, 85). На підставі Договору дарування, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , посвідченого 4 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за №4338, ОСОБА_4 набула у власність 3/4 частки житлового будинку загальною площею 49,1 кв.м житловою площею 35,4 кв.м з надвірними спорудами сараї літ. «Б», «В», літня кухня літ. «Г», сарай літ. «Е», вбиральня літ. Д», надвірні споруди 1-7, розташованого за адресом: АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_2 ) на земельній ділянці площею 318 кв.м; державна реєстрація права власності проведена комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 2011 року (т.1 а.с.11, т.2 а.с.86, 87,88). Постановою апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року в справі №500/6939/13-ц рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_4 з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_4 в позові про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; та залишенням без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2015 року в справі №500/1906/15-а (ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ) скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №188 від 26 березня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 96 КУпАП, провадження у справі закрито. Судове рішення ґрунтується на тому, що рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради від 19 січня 1989 року ОСОБА_1 було дозволено побудувати двоповерховий житловий будинок за індивідуальним проектом з господарськими будівлями та спорудами на наданій у безстрокове користування земельній ділянці замість старої будівлі, що прийшла у непридатний стан. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області перевірку відносно ОСОБА_1 проведено 16 березня 2015 року з порушенням вимог статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», результати перевірки та прийняті документи не прийнято, так як такі є доказами, одержаними з порушенням Закону (т.1 а.с.21-23, т.2 а.с.184-185). Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2015 року в справі №500/3225/15-а (ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову суду закрито) скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №306 від 22 травня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 188-42 КУпАП. Судове рішення стосується припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зазначено, що за результатами перевірки за адресом АДРЕСА_3 було виявлено самовільне будівництво ОСОБА_1 житлової будівлі літ. «А», літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В» (будівельні роботи виконані без документу дозвільного характеру), надано строк для усунення порушення у термін до 16 квітня 2015 року) (т.1 а.с.24-30, т.2 а.с.179-183). Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2017 року в справі №500/4172/16-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 23 січня 2020 року, визнано незаконними та скасовано: рішення 35 сесії Ізмаїльської міської ради УІ скликання за №3123-УІ від 30 серпня 2013 року про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; рішення 40 сесії Ізмаїльської міської ради УІ скликання за №3664-УІ від 27 грудня 2013 року про надання ОСОБА_4 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0350 га; рішення 42 сесії Ізмаїльської міської ради УІ скликання за №3838-М від 31 січня 2014 року про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради №3664-УІ від 27 грудня 2013 року; скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,035 га, цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», кадастровий номер 5110600000:01:036:0083, видане 24 лютого 2014 року реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, серія НОМЕР_3 ; зобов`язано ОСОБА_4 демонтувати (розібрати) зведений нею паркан, що встановлений вздовж житлового будинку літ. «А» та сараю літ. «В» за адресом: АДРЕСА_1 , які межують з земельною ділянкою за адресом: АДРЕСА_3 (т.2 а.с.30-35,36-40, т.3 а.с.75-87). Судові рішення в справі №500/4172/16-ц ґрунтуються на тому, що земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , розташовані за адресом: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , характеризуються як надлишками так і недоїмкою у землекористуванні. Земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не відповідають даним документів первинного відводу, а саме рішенню виконкому Ізмаїльської міської ради №209 від 23 квітня 1964 року, Схемі розподілу домоволодіння АДРЕСА_7 , складеному бюро технічної інвентаризації м. Ізмаїл 8 серпня 1953 року. Згідно Висновку №110/2018 від 28 січня 2019 року судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, складеного ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.»: виходячи з проведеного обстеження об`єктів, що входять до складу домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , дослідивши правовстановлюючі та технічні документи на вказане домоволодіння, наявні в наданих матеріалах цивільної справи та в матеріалах інвентарної справи №7613, експертом було встановлено, що об`єкти самочинного будівництва на території домоволодіння по АДРЕСА_3 відсутні; в результаті проведення візуально-інструментального обстеження та виконаних обмірів від житлового будинку літ. «А», розташованого по АДРЕСА_5 / АДРЕСА_11 , що належить ОСОБА_4 , до об`єктів нерухомості, розташованих по АДРЕСА_11 , що належать ОСОБА_1 , експертом було встановлено, що відстань від стіни житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , до стіни літньої кухні літ. «Б», розташованої по АДРЕСА_11 , що належить ОСОБА_1 , становить 1,36 м; відстань від стіни житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , до стіни сараю літ. «В», розташованого по АДРЕСА_11 , що належить ОСОБА_1 , становить 1,50 м, що не відповідає п.15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», в якому вказано, що «…Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно з таблицею 6.7, але не менше протипожежних вимог даних норм», тобто не менше 6 м; враховуючи те, що об`єкти нерухомості, розташовані по АДРЕСА_11 , були побудовані пізніше, ніж житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , експерт прийшов до висновку про те, що порушення вищевказаних норм виникло з боку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_11 , що належить ОСОБА_1 ; відповідь на питання, пов`язані з пошкодженнями нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , встановленням причин погіршення технічного стану цього майна, розміру завданої шкоди тощо експертом не надано з посиланням на відсутність документів, необхідних для дослідження цих питань (т.2 а.с.93-114). Із аналізу наявних в справі матеріалів встановлено, що у 1964 році домоволодіння по АДРЕСА_8 рішенням виконкому ради було розділено на два самостійні об`єкти нерухомості, як то житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, за кожним з яких закріплено земельну ділянку певної площі. В подальшому житлові будинки було відчужено попередніми власниками. ОСОБА_4 у 2011 році стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 318 кв.м по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у 1988 році став власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 225 кв.м по АДРЕСА_3 . У 1989 році ОСОБА_1 рішенням виконкому ради надано дозвіл на знесення старого будинку та будівництва нового двоповерхового житлового будинку з господарськими будівлями та споруда, що ним і було зроблено. Земельна ділянка по АДРЕСА_5 / АДРЕСА_11 за рішенням виконкому ради 1964 року має бути площею 318 кв.м, дана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Фактично за цією адресою у користуванні ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка більшої площі, правовстановлюючі документи на яку відсутні. Земельна ділянка по АДРЕСА_3 за рішенням виконкому ради 1964 року має бути площею 225 кв.м, дана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд. Фактично за цією адресою у користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка більшої площі, правовстановлюючі документи на яку відсутні. Тобто, наразі земельні ділянки, що перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не відповідають площі 318 кв.м та 225 кв.м відповідно, межі між ділянками компетентними на то органами не встановлено (не відновлено), між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існують тривалі спори щодо землекористування, що є перешкодою для передачі земельних ділянок у власність кожному з них. До приведення земельних ділянок у відповідність до наявних документів (рішення виконкому ради 1964 року) чи до прийняття органом місцевого самоврядування рішень про надання у користування (власність) земельних ділянок іншої площі, ніж визначена у 1964 році площа ділянок 318 кв.м та 225 кв.м, встановлення в натурі на місцевості уповноваженими органами меж земельних ділянок (відновлення меж земельних ділянок, наданих у користування раніше) вирішення питань щодо дотримання будівельних норм та правил при розташуванні тих чи інших будівель і споруд на земельних ділянках є неможливим, так як визначальними є межі землекористування (землеволодіння). Наразі земельні ділянки перебувають у комунальній власності територіальної громади міста, уповноважений власник в особі Ізмаїльської міської ради в порядку частини 7 статті 376 ЦК України не звертався до суду з вимогами до ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки, що здійснив будівництво житлового будинку, літньої кухні та сараю, про зобов`язання здійснити відповідну перебудову. Здійснене ОСОБА_1 будівництво здійснено з дозволу, отриманого ним у 1989 році, та затвердженого на той час проекту. Доказів того, що здійснене будівництво суперечить інтересам або порушує права інших осіб, істотно порушує будівельні норми і правила, не надано. Видане ОСОБА_1 15 червня 2015 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно (житловий будинок літ. «А», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «В», споруди 1-7 по АДРЕСА_11 ) Ізмаїльською міською радою не оспорюється; рада та уповноважені нею органи не вбачають істотних порушень будівельних норм і правил при будівництві ОСОБА_1 будинку та господарських будівель на ділянці, що перебуває у його користуванні. У розумінні статті 376 ЦК України знесенню самочинне будівництво підлягає якщо проведення перебудови неможливе через технічні обставини або особа відмовляється від її проведення. Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе таке за умови вжиття усіх передбачених законодавством заходів щодо реагування та притягнення особи, яка здійснила самочинне будівництво, до відповідальності. В справі відсутні висновки судово-будівельної експертизи, органів влади чи місцевого самоврядування щодо істотного порушення будівельних норм і правил, санітарних, протипожежних норм тощо. ОСОБА_4 як власник нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не довела, в чому саме полягають перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належним їй нерухомим майном, та чому саме перешкоди, у разі наявності таких, підлягають усуненню знесенням здійсненого ОСОБА_1 будівництва нерухомого майна по АДРЕСА_11 . Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_4 діями ОСОБА_1 і наявність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням ОСОБА_1 будівництва та руйнацією будинку ОСОБА_4 . Не доведеним є й те, що ухил даху будівель ОСОБА_1 та зливостоки наносять шкоду руйнуючого характеру будівлі ОСОБА_4 (руйнуються стіни через сирість та грибок). В справі є матеріали, які вказують на те, що руйнуючий вплив на будівлю може мати відсутність зливостоків на будівлі ОСОБА_4 , давність будівництва самої будівлі, улаштування вигрібної ями на земельній ділянці третьої особи ОСОБА_5 тощо. Сам по собі факт близькості розташування сусідської будівлі не може слугувати доказом завдання такою будівлею руйнівного впливу на будівлю позивача, оскільки має бути доведеним причинно-наслідковий зв`язок між діями і наслідками. Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , відділу державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, за участю третіх осіб Ізмаїльської міської ради Одеської області, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, запису про право власності на нерухоме майно у державному реєстрі, знесення самочинно збудованих будівель залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Є.С.Сєвєрова