Постанова 4824 № 758/6698/20

Головуючий у І інстанції Якимець О.І. Провадження № 22-ц/824/8664/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 28 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів, В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «ПУМБ» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів,у якому просила суд стягнути з банку на її користь 10 000,00 грн., посилаючись на те, що 08 серпня 2019 року згідно заяви №2001370967901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб їй було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитну банківську картку № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 10 000,00 грн. строком на 12 місяців під 47,88% річних. 28 жовтня 2019 року з належної позивачу банківської картки, шляхом маніпуляцій з її абонентським номером без її відома та згоди було знято 10 000,00 грн. У зв`язку з викладеним, 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення тадо регіонального відділення банку з заявою про оспорення фінансової операції. Зважаючи на відсутність реагування на її заяву, позивач також звернулася до головного офісу АТ «ПУМБ» злистом-вимогою про повернення незаконно списаних коштів та проведення службового розслідування, однак на момент звернення до суду жодних дій відповідач не вчинив. У позові позивач посилалась на те, що не вчиняла жодних дій, які б сприяли проведенню невідомими особами банківських операцій з її коштами поза її волею, що, на її думку, є підставою для висновку про те, що банк безпідставно списав з її рахунку кошти та не повернув їх на її вимогу, що був зобов`язаний зробити в силу вказівки закону. Оскільки внаслідок неправомірних дій Банку позивачу,як споживачу банківських послуг, було заподіяно шкоду, яку Банкв добровільному порядку не відшкодовує, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 ізвернулась до суду з даним позовом, який просила задовольнити з викладених у ньому підстав. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Обгрунтовуючи скаргу, посилалась на те, що відповідачем не доведено того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, з урахуванням того, що незаконне зняття коштів з її рахунку позивач виявила 28 жовтня 2019 року, і з цього приводу невідкладно звернулася до правоохоронних органів та до керівника АТ «ПУМБ» у місті Полтава. Позивач зазначила, що оскільки Банком не надано беззаперечних доказів на спростування доводів позивача про те, що банківську картку вона не втрачала, іншим способом її не передавала, ПІН-коду нікому не повідомляла, то Банк зобов`язаний повернути їй кошти, зняті під час неналежної операції. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Панченко О.О., заперечила проти задоволення скарги позивача та просила залишити рішення суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (10 000 грн. 00коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою №2001370967901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надав кредитну банківську картку № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 10000,00 грн.строком на 12 місяців під 47,88% річних. 29 жовтня 2019 року позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про злочин за її заявою внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.13). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12019170040003127 від 29 жовтня 2019) 28 жовтня 2019 року близько 18.00 год. невідома особа таємно викрала грошові кошти з банківської картки № НОМЕР_2 у сумі 10 000,00 грн., які належали ОСОБА_1 , чим завдала останній матеріального збитку на зазначену суму (а.с.12). Також в матеріалах справи міститься заява позивача від 29 жовтня 2019 року, адресована керівнику відділення банку №3 в м. Полтава Крату А.А., згідно якої позивач оспорює банківську операцію за 28 жовтня 2019 року на суму 10 000,10 грн., оскільки не надавала згоди на проведення такої операції (а.с.14). Відповідно до листа Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 23.01.2020 №421/115/101/02 слідчим відділом Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснюється розслідування кримінального провадження №12019170040003127 від 29 жовтня 2019 року. В ході досудового розслідування встановлено, що 28 жовтня 2019 року з належної ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 невідомою особою шляхом маніпуляцій з абонентським номером потерпілої було без її відома знято грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. Також встановлено, що позивач звернулася з заявою-вимогою до АТ «ПУМБ» від 15 травня 2020 рокупро повернення списаних з її картки коштів та проведення службового розслідування за цим фактом. Згідно долученої квитанції про поштове відправлення лист скеровано на адресу відповідача 18 травня 2020 року. Разом з тим, станом на день звернення до суду вказані грошові кошти відповідачем позивачу не повернуті. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18), від 17 червня 2021 року (провадження №61-1035св21). Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні матеріали перевірки АТ «ПУМБ» щодо несанкціонованих списань по карті з рахунку ОСОБА_1 , не встановлено та суду не надано доказів, які б підтверджували, що користувач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла розголошенню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції у системі Інтернет-банкінгу. Колегія суддів зважає на те, що одразу після виявлення факту незаконного списання коштів з її рахунку, позивач звернулася до регіонального відділення АТ «ПУМБ». Наведені факти, зазначені в позовній заяві, встановлені також і в ході досудового розслідування, яке здійснюється слідчим відділом Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області за заявою позивачки (а.с.35). При цьому, висновок суду про відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивачкою Банку про факт несанкціонованого списання коштів спростовується наявними у справі матеріалами. Крім того, сам факт списання коштів з рахунку позивачки не заперечується і відповідачем, про що ним зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, у якому він, зокрема, зазначив, що, дійсно, між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 підписано Заяву № 2001370967901 від 08.08.2019 року про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 у національній валюті (гривні) та встановлено кредитний ліміт у сумі 10 000,00 грн. Для користування коштами на рахунку позивачу було видано кредитну картку. У заяві на приєднання до ДКБО вказано номер телефону: НОМЕР_4 (фінансовий номер телефону, який прив`язаний до рахунку). Номер телефону, зазначений у Заяві на приєднання до ДКБО, використовується для з`єднання з Банком як Логін (ідентифікатор) клієнта. 28.10.2019 року за номером телефону позивача НОМЕР_4 Банком зафіксовано нагадування паролю та вхід до системи «Інтернет-банкінг», а також проведення операції з переказу коштів о 19:10 год. на суму 10 010,00 грн. на картку № НОМЕР_5 АТ КБ «Приватбанк» та о 19:11 год. на суму 38,00 грн. на картку № НОМЕР_5 АТ КБ «Приватбанк». За вказаними операціями надсилався одноразовий код підтвердження на номер телефону НОМЕР_4 , який прив`язаний до рахунку, після чого надіслані коди були успішно введені в системі «Інтернет-банкінг». SMS-повідомлення про успішне виконання операцій також надсилались на вказаний номер телефону. Нагадування пароля для входу у систему «Інтернет-банкінг» було надіслано після проходження клієнтом повної авторизації шляхом повідомлення своїх персональних даних (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, адреса реєстрації та КОДОВЕ СЛОВО). Таким чином, вищевказані операції проведені за допомогою системи «Інтернет-банкінг» після правильного введення Логіну та Пароля 1, а також правильного введення Пароля 2, надісланого на номер мобільного телефону, вказаного позивачем у Заяві на приєднання до ДКБО, у зв`язку з чим дана операція проведена у повній відповідності з умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору, будь-які помилки з боку відповідача були відсутні. 29.10.2019 року (на наступний день) позивач звернулася до відповідача із заявою про анулювання вищевказаних транзакцій (банківських операцій зі списання коштів), але враховуючи значний час, який минув з моменту ініціювання банківського переказу, та закінчення строку, протягом якого блокуються кошти на рахунку, відповідач не зміг скасувати транзакції та повернути позивачу кошти на рахунок. Враховуючи викладене, відповідач відмовив позивачу у поверненні списаних з рахунку коштів, оскільки здійснення операцій відбулося за ініціативою клієнта, після його авторизації, шляхом введення усіх правильних даних в системі «Інтернет-банкінгу», з використанням номеру телефона клієнта, і вини відповідача у проведенні операцій не було. Банк здійснив операції відповідно до регламенту та укладеного між позивачем та відповідачем договору. Аналізуючи вищенаведені пояснення, зазначені відповідачем у відзиві, колегія суддів вважає, що вони жодним чином не підтверджують те, що саме позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла використанню номера її мобільного телефону НОМЕР_4 , прив`язаного до картки, і що саме вона повідомила іншим особам для здійснення платіжної операції через систему Інтернет-банкінгу свої персональні дані та кодове слово. Обов`язок доведення вищенаведених обставин лежить саме на відповідачеві, як на банківській установі. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки відповідачем не доведено того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла використанню номера її мобільного телефону НОМЕР_4 , прив`язаного до картки, і що саме вона повідомила іншим особам для здійснення платіжної операції через систему Інтернет-банкінгу свої персональні дані та кодове слово, вимоги останньої про стягнення з банку 10 000,00 грн., як безпідставно списаних з її рахунку, є законними та обґрунтованими. При цьому необґрунтованими є посилання суду у рішенні на недоведеність факту негайного повідомлення позивачем відповідача про списання з її рахунку коштів, оскільки самим відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено про те, що 29.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про анулювання транзакцій, проведених після 18 години 28.10.2019 року, тобто даний факт банком визнається. Спростовуються також і посилання суду у рішенні на недоведеність факту списання коштів з рахунку позивача, оскільки знову ж таки, у відзиві на скаргу представник АТ «ПУМБ» адвокат Панченко О.О. факт списання коштів з рахунку ОСОБА_1 28.10.2019 року о 19-10 у розмірі 10 010,00 грн. визнала повністю та проти цієї обставини не заперечувала. Таким чином, зважаючи на те, що з рахунку позивача списання коштів відповідачем було проведено без відома позивача та її розпорядження на це, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено, що списання коштів відбулося у зв`язку із діями чи бездіяльністю позивача, які б сприяли використанню іншими особами номера її телефону та її персональних даних, необхідних для проведення платіжної операції у системі Інтернет-банкінгу, колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти були списані банком з рахунку позивача безпідставно, отже підлягають поверненню їй шляхом стягнення їх з відповідача на її користь. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, що суд, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову. Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а вона, як споживач, була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про стягнення безпідставно списаних грошових коштів - задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 10 000 грн. 00 коп. безпідставно списаних коштів. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: