Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/2016/19

Дата документу 20.03.2020 Справа № 314/2016/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 314/2016/19 Провадження №22-ц/807/1012/20 Головуючий в 1-й інстанції Мануйлова Н.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», у якому просив зобов`язати відповідача припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 08.11.2018 року, а також зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку зарплатної картки № НОМЕР_2 станом на 08.11.2018 до проведення спірних операцій з нею. Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано Заяву-приєднання SAMDN НОМЕР_3 до Умов та Правил комплексного банківського обслуговування до зарплатної платіжної картки від 24.06.2011 ПАТ КБ «ПриватБанк». 08.11.2018 із зарплатної картки № НОМЕР_2 було, на думку позивача, безпідставно списано 7317,38 гривень проти його волі, та з кредитної картки № НОМЕР_1 , яку він не відкривав, а було відкрито невідомою особою на його ім`я, та безпідставно списано 15000 гривень також проти його волі. У цей час було заблоковано мобільний номер телефону позивача, після його розблокування близько 18:00 години позивач відразу зателефонував за телефоном 3700 та повідомив про шахрайські дії стосовно нього із зарплатною карткою, вимагав її заблокувати. За вказаними фактами ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою про скоєння злочину, за якою були внесено відомості до ЄРДР № 120181200200099440, про що було повідомлено відповідача за номером 3700. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» припинити нарахування за кредитною карткою № НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, та їх скасування, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 08.11.2018 року. Зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку зарплатної картки № НОМЕР_2 станом на 08.11.2018 до проведення спірних операцій з нею. Стягнуту з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 768,40 гривень на користь держави. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідно до Умов та правил використання платіжної картки, з якими погодився позивач у справі, держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви держателя картки про блокування коштів на картрахунку й за всі операції, які не супроводжуються авторизацією до моменту постановки картки в стоп-лист платіжною системою. В судовому засідання не доведено та матеріалами справи не встановлено, що грошовими коштами позивача протиправно заволоділа інша особа. У відкритому за даним фактом кримінальному провадженні не встановлено осіб причетних до списання коштів, при цьому позивач не позбавлений права стягнути суму відшкодування після встановлення винних осіб. Наразі у банку є всі законні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій, а тому рішення суду є незаконним та безпідставним. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було підписано Заяву-приєднання SAMDN НОМЕР_3 до Умов та Правил комплексного банківського обслуговування до зарплатної платіжної картки від 24.06.2011 ПАТ КБ «ПриватБанк». 09.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області із заявою, у якій він просить органи поліції притягнути відповідно до чинного законодавства до відповідальності невідому особу, яка 08.11.2018 шляхом обману заволоділа грошовими коштами з його кредитної картки «ПриватБанк» в сумі 7317 грн., про що було внесено відомості до ЄРДР за № 12018120020009440, дата реєстрації 10.11.2018. Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 13.02.2019 ОСОБА_1 був повідомлений про те, що 08.11.2018, використовуючи його особисту інформацію, була підключена послуга «Миттєва розстрочка» на картковий рахунок НОМЕР_4 в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні платіжних операцій 08.11.2018 із зарплатної картки № НОМЕР_2 на суму 7317,38 гривень, а також з кредитної картки № НОМЕР_1 , на суму 15000 гривень, позивач особисто не використовував електронний платіжний засіб, а оскільки не встановлено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомив правоохоронні органи про вчинений злочин, позивач не несе відповідальності за такі платіжні операції. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Відповідно до розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Банк не надав безспірних доказів того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Банк у цій справі посилався лише на такі дії позивача, не надавши при цьому жодних доказів. Такі висновки відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року (справа № 6-71цс15), постанові від 05 грудня 2018 року (справа 61-22283св18), постанові від 28 серпня 2019 року (справа 61-28261св18), постанові від 27 лютого 2019 року (справа №61-24095св18). Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 20 березня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков