Постанова 4824 № 755/1945/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11852/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2021року місто Київ справа № 755/1945/21 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О. у справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та три відсотка річних,- В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на його користь: заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2016 року по липень 2019 року у розмірі 15614,12 грн.; збитки від інфляції за період з 01 січня 2016 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 1608,11 грн.; 3% річних за період з 01 січня 2016 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 837,36 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що наказомГоловного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №95від 09 серпня 2011 рокужитловий будинок по АДРЕСА_1 передано на обслуговування КП «Житло-сервіс». Вказував, що 25 квітня 2012 року відповідачу ОСОБА_1 та членам його сім`ї видано ордер на право зайняття службового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначав, що розпорядженням Дніпровської РДА в місті Києві №80 від 25 лютого 2014 року квартиру АДРЕСА_3 виключено із складу службових приміщень. Посилався на те, що наказом КП «Житло-сервіс» від 20 серпня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 особовий рахунок на вказану квартиру переведено на ОСОБА_2 . Вказував, що згідно свідоцтва про право власності від 20 вересня 2019 року квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Зазначав, що відповідачі проживають в даній квартирі та користуються житлово-комунальними послугами, однак, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань щодо оплати за надані житлово-комунальніпослуги у останніхвиникла заборгованість перед позивачем за період з січня 2016 року по липень 2019 року на загальну суму 18059,59 грн., що є предметом позовних вимог з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовом КП «Житло-сервіс» в частині пред`явлення позовних вимог до відповідача ОСОБА_7 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року позов КП«Житло-Сервіс» задоволено частково. Стягнутосолідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь КП«Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 15614,12 грн., втрати від інфляції за час прострочення 1608,11 грн., 3% річних у розмірі 837,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнутоз ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь КП «Житло-Сервіс» судовий збір у розмірі по 378,34 грн. з кожного. Стягнутоз ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь КП«Житло-Сервіс» витрати на правничу допомогу у розмірі по 750 грн. з кожного. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та винести ухвалу про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету позову, або направити справу на новий розгляд до належного суду першої інстанції. В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції незаконно визнав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 такими, що є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_4 , які зобов`язані оплачувати послуги з утримання будинку та прибудинкової території незалежно від факту проживання власника у квартирі. Вказував, що суд першої інстанції проігнорував доводи відповідачів, згідно яких вони не являються співвласниками, а залишаються винаймачами квартири, оскільки квартира не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а, отже, відповідно до статтей 317, 331, 334, 344 ЦК України відповідачами не набуте право власності на вищевказану квартиру. Зазначав, що суд, визнаючи факт не проживання відповідачів у вказаній квартирі, не дав оцінку безпідставним твердженням позивача, який свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі проживають та користуються житлово-комунальними послугами. Посилався на те, що суд першої інстанції не дав оцінку фото-доказам відповідачів та даним копії технічного паспорта на квартиру, щодо не користування житлово-комунальними послугами, лише зазначив у рішенні про наявність фото-доказів. Вказував, що проведення судом розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позбавило захисту прав неповнолітніх відповідачів по справі: ОСОБА_4 , 2007 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження, відповідно до вимог ст.45 ЦПК України. Зазначав, що розглянувши позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд з незрозумілих причин не направив справу за підсудністю в суд за місцем реєстрації та фактичного проживання відповідачів, як зазначено у ст.27 ЦПК України. 16 серпня 2021 року від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частинами 1, 4 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь КП «Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 15614,12 грн., втрати від інфляції за час прострочення 1608,11 грн., 3% річних у розмірі 837,36 грн., суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та останніми порушено виконання зобов`язань по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території. Проте колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №95 від 09 серпня 2011 року житловий будинок по АДРЕСА_1 передано на обслуговування КП «Житло-сервіс». Згідно зі статутом КП «Житло-Сервіс», первинно затвердженого розпорядженням КМДА від 19 липня 2000 року із подальшими змінами та перереєстрацією, предметом діяльності підприємства є надання житлово-комунальних послуг споживачам відповідно до укладених договорів. 25 квітня 2012 року відповідачу ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_6 (син дружини), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_7 (мати дружини) Печерською РДА в місті Києві було видано ордер №012543 на право зайняття службового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . 31 травня 2012 року між КП «Житло-Сервіс» та ОСОБА_1 було підписано договір №б/н про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Розпорядженням Дніпровської РДА в місті Києві №80 від 25 лютого 2014 року квартиру АДРЕСА_3 виключено із складу службових приміщень. Наказом КП «Житло-сервіс» від 20 серпня 2018 року №86 на підставі заяви ОСОБА_1 особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_3 переведено на ОСОБА_2 . Віповідно до довідокпро реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 з 14 червня 2012 року по теперішній час, а відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_5 . Доказів того, що відповідач ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані у вказаній квартирі у спірний період позивачем не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є належними відповідачами, оскільки за вказаною адресою останні не зареєстровані, частку у праві власності також не мають, тому обов`язку щодо сплати заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на них не покладається, у зв`язку з чим, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 на користь КП «Житло-Сервіс», колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.13 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг відносяться, в тому числі і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо). На підставі вимог ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Згідно з ч.ч.1, 2 ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. При цьому, нарахування за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій проводяться виходячи з тарифу на 1 кв.м та загальної площі квартири та факт не проживання в квартирі не надає право наймачу та/або власнику чи співвласнику нерухомого майна не сплачувати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань щодо оплати за надані житлово-комунальні послуги у останніх виникла заборгованість, яка за період зсічня 2016року по липень 2019 року становить 15614,12 грн. На підтвердження своїх вимог КП «Житло-Сервіс» надав розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги. Судом першої інстанції заборгованість у розмірі 15614,12 грн. була стягнута з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказана заборгованість була нарахована за послугиз утримання будинку та прибудинкової території в квартирі АДРЕСА_3 за період з січня 2016року по липень 2019 року. У вказаний період у квартирі були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Дніпровською РДА в місті Києві 20 вересня 2018 року квартира АДРЕСА_3 належить на праві часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Позивач вимог до відповідача ОСОБА_2 , саме як спадкоємця ОСОБА_7 не пред`являв. Частиною 1 статті 242 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто як на час звернення позивача з позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції останній є неповнолітнім, тобто в його інтересах діє його мати ОСОБА_2 , яка в силу закону має нести відповідальність за ОСОБА_6 . З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь КП «Житло-Сервіс» заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 15614,12 грн., втрат від інфляції за час прострочення у розмірі 1608,11 грн., 3% річних у розмірі 837,36 грн. А відтак, стягненню з ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 на користь КП «Житло-сервіс» підлягає заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, яка виникла за період з січня 2016 року по липень 2019 року у розмірі 10409,42 грн. (5204,71грн. пропорційно 1/3 частки ОСОБА_2 + 5204,71грн. пропорційно 1/3 частки ОСОБА_6 ). У позовній заяві позивач вказував на те, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідачі мають сплатити 3% річних та інфляційні втрати та надав розрахунок. Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язанийсплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 прострочила виконання грошового зобов`язання, а відтак стягненню з останньої підлягають інфляційні втрати у розмірі 1072,07 грн. та 3% річних у розмірі 558,24 грн. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року зміні, шляхом викладення його резолютивної частини у редакції цієї постанови. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є наймачами квартири, а не її співвласниками спростовуються свідоцтвом про право власності, виданого Дніпровською РДА в місті Києві 20 вересня 2018 року, згідно якого квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінку фото-доказам відповідачів та даним копії технічного паспорта на квартиру, щодо не користування житлово-комунальними послугами колегія суддів відхиляє, оскільки не проживання у квартирі не звільняє співвласників квартири від обов`язку утримувати своє майно. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17. Посилання в апеляційній скарзі на те, що проведення судом розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позбавило захисту прав неповнолітніх відповідачів по справі: ОСОБА_4 , 2007 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження, відповідно до вимог ст.45 ЦПК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості у розмірі 18059,59 грн., а відтак відповідно до ч.6 ст.19, ч.1 ст.274 ЦПК України дана справа відноситься до малозначних та повинна розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження. Доводи апеляційної скарги про те, що розглянувши позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд з незрозумілих причин не направив справу за підсудністю в суд за місцем реєстрації та фактичного проживання відповідачів, як зазначено у ст.27 ЦПК України є безпідставними, оскільки позивач правомірно подав позов до Дніпровського районного суду міста Києва за місцем реєстрації відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_2 . У позовній заяві позивач просив стягнути витрати за надання правової допомоги у суді першої інстанції розмірі 1500 грн., у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути витрати за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції в сумі 4500 грн. Згідно з ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору. Згідно з ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, 08 січня 2020 року між КП «Житло-сервіс» та Адвокатським об`єднанням «ШЕНЛІ» було укладено договір №3-20 про надання правничої допомоги. Відповідно до п.п.2.1, 6.1, 6.2 вказаного договору, виконавець забезпечує надання послуг згідно з переліком, наведеним нижче, зокрема: представництво інтересів замовника у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського та адміністративного судочинства; надання правової допомоги у суді та державній виконавчій службі щодо стягнення боргів за житлово-комунальні послуги; організація та здійснення претензійної-правової роботи за матеріалами, підготовленими замовником. Загальна вартість послуг, що є предметом даного договору, становить 2 100 000,00 грн. Вартість окремих послуг визначається сторонами у додатку №1 до даного договору. У п.п.6.3, 6.4 договору визначено, що найменування, обсяг та загальна вартість послуг, наданих за звітній місяць, зазначаються у актах виконаних робіт, що надаються замовнику до 10 числа місяця, наступного за звітним. Замовник підписує і повертає виконавцю один примірник такого акта протягом 5 банківських днів. У разі, якщо замовник після закінчення зазначеного терміну не направить виконавцю підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт приймання-передачі вважається підписаним, а послуги - наданими виконавцем і прийнятими замовником у повному обсязі відповідно до умов договору. Оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт, з можливістю використання замовником відстрочки платежу відповідно до п.6.5. даного договору. У додатку №1 до договору, зокрема, визначено, що вартість послуг за підготовку та подання позовної заяви до суду становить 1500 грн.; вартість послуг за підготовку та подання апеляційної скарги на рішення, відзиву на них - 4500 грн. Згідно акту виконаних робіт за жовтень 2020 року по договору про надання правничої допомоги №3-20 від 08 січня 2020 року та вартості послуг за жовтень 2020 року, у вказану суму включено: підготовка і подання позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_2 за житлово-комунальні послуги на загальну суму 1500 грн. Відповідно до виписки по безготівковому платежу КП «Житло-Сервіс» 24 листопада 2020 року здійснено оплату витрат на правничу допомогу у розмірі 94 550,00 грн. згідно договору про надання правничої допомоги №3-20 від 08 січня 2020 року. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу, які були надані у суді першої інстанції документально підтверджені позивачем, а тому з ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 999,90 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. При цьому, стороною позивача у суді апеляційної інстанції не було надано доказів здійснення витрат на правничу допомогу адвоката, а саме не наданоакту виконаних робіт. З огляду на вищевикладене та з урахуванням статті 141 ЦПК України, правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , понесених КП «Житло-сервіс» витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4500 грн. колегія суддів не вбачає. Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 на користь позивача судові витрати у розмірі 2513,08 грн. (1513,18 грн. судового збору та 999,90 грн. витрат на правову допомогу у суді першої інстанції) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції. Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та три відсотка річних - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», місцезнаходження: місто Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 10409 грн. 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 1072 грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 558 грн. 24 коп. та судові витрати у розмірі 2513 грн. 08 коп. В решті позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: