Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/6047/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/848/22Головуючий по 1 інстанції Справа №711/6047/20 Категорія: 304070000 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. учасники справи: позивач (скаржник) - ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15.04.2022 (повний текст складено 15.04.2022, суддя в суді першої інстанції Демчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, в с т а н о в и в : ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду у вересні 2020 року з даним позовом, яким просило стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 85 598,42 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 23 084,98 грн. та 3% річних у розмірі 6 000,84 грн., а всього 114 684,24 грн.,мотивуючи про те, що позивач забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси відповідно до рішення від 24.05.2000 №520 з додатком №1480 від 31.10.2007. Оскільки, в будинку АДРЕСА_1 з 30.09.2017 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 №630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири. Лічильник обліку гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 відсутній, тому згідно п.21 вищевказаних правилу разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води теплової енергії плата за наданні послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу. Згідно листа Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради №12521-01-10 за адресою по АДРЕСА_1 , зареєстровані відповідачі по справі. Відповідачі, споживаючи послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Також, відповідачі своєчасно з січня 2013 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також не здійснювали внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.07.2020 складає 85 598,4292 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 14444057. Договір з відповідачем про надання житлово-комунальних послуг не укладений, але, відповідно до діючого законодавства відповідачі зобов`язані оплатити позивачу усі фактично спожиті ними комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не можу бути підставною для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Крім того, позивач, враховуючи норми ст. 625 ЦК України, нарахував на наявну заборгованість інфляційні втрати та 3% річних. Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15.04.2022 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески у розмірі 41876,67 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2725,41 грн. та 3% річних у розмірі 1669,74 грн., а всього 46271,82 грн., а також судовий збір в розмірі 847,95 грн., а в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Суд першої інстанції вказав, що частину позовних вимог слід відхилити у зв`язку зі спливом строків позовної давності, про що заявлено відповідачем. Також позовні вимоги слід задовольнити лише щодо власника квартириОСОБА_2 , яка зобов`язана утримувати своє майно, а не щодо інших осіб, які проживають у квартирі. На вказане рішення позивач подав 25.05.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши солідарно з усіх відповідачів 46271,82 грн. заборгованості, як визначено судом.В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував, що згідно ч.3 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 64 ЖК України передбачено, що всі дієздатні мешканці житла несуть обов`язок по його утриманню. Доказів тимчасової відсутності когось із відповідачів у квартирі надано не було, отже підстав не проводити відповідну плату не має. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 114 684,24 грн.За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що на ПрАТ «Черкаське хімволокно» покладений обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.11.2012 №374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444). При цьому, виконкомом Черкаської міської ради 24.05.2000 прийнято рішення №520 про забезпечення населення міста гарячим водопостачанням та центральним опаленням ДП «Черкаська ТЕЦ». Відповідно до додатку до цього рішення визначено перелік споживачів, що передані ДП «Черкаська ТЕЦ» від КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго». Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 №1480 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси, у тому числі відомчого житлового фонду - ВАТ «Черкаське хімволокно», в тому числі щодо надання послуг з тепловодопостачання. Отже надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_1 є позивач у справі. Далі, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , якій надавались позивачем послуги з теплопостачання та постачання гарячої води на опалювальну площу 35,8кв.м., про що свідчить витяг з ОР №14444057. Інші відповідачі ОСОБА_1 , 1974 року народження, та ОСОБА_3 , 2001 року народження,зареєстровані за вказаною адресою та фактично там проживають (лист Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради №12521-01-10), що під сумнів при апеляційному перегляді не ставиться. За вказаною адресою відповідачі отримують послуги з тепловодопостачання від підприємства-позивача, але ухиляються від перерахування щомісячної оплати за опалення та гаряче водопостачання, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості. Факт відсутності повної оплати за надані послуги відповідачами під сумнів не ставиться. З метою стягнення наявної заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також нарахованих на неї на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, позивач звернувся до суду з позовом в цій справі. Правовідносини сторін, що виникли на їх підставі, регламентуються такими правовим нормами. Відповідно до п.п.18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами справи відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виникли правовідносини, які полягають, зокрема, у наявності в споживача зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиті послуги. При цьому, відсутність відповідного договору на їх надання не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, враховуючи норми п.1 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Аналогічна правова позиція міститься в постановах ВС від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц. Відповідачі не надали суду доказів відмови від отримання ними послуг з опалення та гарячого водопостачання від позивача, наявність звернень із відповідними претензіями до підприємства щодо кількості та якості наданих послуг. Квартира, в якій послуги надавалися позивачем, не від`єднана від мереж централізованого опалення та гарячого постачання у встановленому законодавством порядку, що також скаржником під сумнів при апеляційному перегляді справи не ставиться. Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ (в редакції, що чинна з 09.06.2018) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону №1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги. Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Статтями 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875- ІV визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07.06.2018, в редакції, що чинна з 09.06.2018, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону. Відповідно до ч.3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Аналогічні положення щодо обов`язку нести витрати на утримання житла членами сім`ї наймача містить також ст. 64 ЖК України. Частина 3 статті 156 ЖК України передбачає, що повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). З урахуванням наведеного правового регулювання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в цій справі прийшов до помилкового висновку про те, що витрати по оплаті комунальних послуг має нести лише власник житла, адже нормами законодавства такі обов`язки покладено на усіх повнолітніх осіб, які на законній підставі проживають у такому житлі та, відповідно, користуються комунальними послугами. При цьому посилання суду першої інстанції на постанову ВС від 13.06.2019 у справі №712/8916/17, як на підставу відмови у позовних вимогах до інших мешканців квартири, які не є її власниками, апеляційним судом відхиляється, оскільки у вказаній справі ВС здійснював перегляд законності залишення судом без розгляду позовних вимог до інших мешканців за заявою позивача, а не встановлював відсутності в них обов`язку по оплаті отриманих комунальних послуг. Таким чином апеляційні доводи скаржника про необхідність стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованості за надані послуги є обґрунтованими. Далі, за змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частинами 1, 3 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; ст. 266 ЦК України - зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Враховуючи викладене вище нормативно-правове регулювання, а також встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд вважає, що в даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано вказав про необхідність стягнення з відповідачів заборгованості в межах трирічного строку позовної давності, про що було заявлено при розгляді цієї справи відповідачем та з чим погодився позивач, подаючи апеляційну скаргу. Математичні розрахунки суду першої інстанції щодо суми заборгованості, періодів її нарахування, а також розрахунку на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат є вірними та при апеляційному оскарженні рішення під сумнів не ставляться. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Таким чином рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15.04.2022 у даній справі слід змінити, вказавши про солідарне стягнення з усіх відповідачів заборгованості у визначеному судом першої інстанції розмірі на користь позивача, задовольнивши вимоги апеляційної скарги. Також слід змінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування позивачу судового збору, вказавши, що до стягнення з кожного відповідача на користь позивача підлягає по 282,65 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, оскільки солідарне стягнення судових витрат процесуальним законодавством не передбачено. Оскільки частка позовних вимог, які задоволені судом першої інстанції (40,34%), після апеляційного перегляду справи не змінилася, на підставі ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів за розгляд справи в апеляційному суді слід стягнути на користь позивача по 423,97 грн. судового збору. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15.04.2022 у цивільній справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - змінити, вказавши про солідарне стягнення з усіх відповідачів заборгованості у визначеному судом першої інстанції розмірі на користь позивача, а також в частині вирішення питання про відшкодування позивачу судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 282,65 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 282,65 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 282,65 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 15.04.2022 в даній справі - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 423,97 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 423,97 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 423,97 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 15.06.2022. Суддя-доповідач Судді