Постанова 4820 № 686/1007/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/1007/21 Провадження № 22-ц/4820/1521/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу за апеляційною скаргою Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції (далі Департамент) про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу. ОСОБА_1 зазначив, що 6 грудня 2019 року посадовими особами Департаменту патрульної поліції щодо нього було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких він у той день, керуючи автомобілем по вул. Грушевського, в м. Хмельницькому, та рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру, скоїв наїзд на припаркований автомобіль, що спричинило пошкодження транспортних засобів, і залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Таким чином він перебував під слідством і судом 1 рік 10 днів. В результаті протиправних дій працівників поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності йому було завдано моральної шкоди. Позивач переніс душевні страждання через порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя, зокрема, доводити в суді свою невинуватість. Крім того, захищаючись він незаконного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на свою користь 72 000 грн моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правову допомогу, а всього 82 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2021 року позов задоволено. Стягнено з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 72 000 грн моральної шкоди та 10 000 витрат на правничу допомогу. Суд виходив з того, що внаслідок складення співробітниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 незаконно притягався до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. У зв`язку з цим позивач зазнав душевних страждань, були порушені його нормальні життєві зв`язки, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення (12 місяців) і приписи Закону України від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон №266/94-ВР), згідно якого відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 72 000 грн (6000·12). Також ОСОБА_1 мають бути відшкодовані понесені ним витрати на правову допомогу адвоката Латюка П.Я. в справі про адміністративне правопорушення у розмірі 10 000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Держава Україна в особі Департаменту просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що Департамент не входить до переліку органів, зазначених у Законі №266/94-ВР. Працівники Департаменту під час виконання службових обов`язків у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху вчиняють процесуальні дії, спрямовані лише на виявлення та фіксацію ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, шляхом складення протоколів про адміністративні правопорушення, в яких зазначаються відомості про порушника, обставини та зміст вчинених правопорушень, нормативний акт, який передбачає відповідальність, пояснення особи порушника, інформацію про свідків тощо. Вказані протоколи є предметом оцінки органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, в якості доказу вчинення такого правопорушення, вони не відносяться до рішень суб`єкта владних повноважень і не породжують жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінюють, не припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин і не мають обов`язкового характеру. Під час складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 співробітники Департаменту діяли на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені законом. ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів незаконності дій відповідача та заподіяння йому моральної шкоди. Також є необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки матеріали справи не містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Латюком П.Я., акт прийому-передачі наданих послуг, розрахунковий документ належної форми, до того ж, заявлені витрати є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та достовірністю їх понесення. Суд першої інстанції не встановив усі обставини справи, не врахував норми закону, що регулюють спірні відносини, та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам, неправильно обчислив розмір моральної шкоди та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Суд першої інстанції не застосував норми статей 251, 254, 255, 257 КУпАП, неправильно витлумачив положення статей 23, 1067, 1073, 1074 ЦК України, статті 1, 3 Закону №266/94-ВР і не дотримався приписів статей 81, 89 ЦПК України. У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 6 грудня 2019 року поліцейським роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Грушецьким І.О. складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 6 грудня 2019 року о 22 годині 28 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Грушевського, в м. Хмельницькому, та рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та вчинив наїзд на припаркований ОСОБА_2 автомобіль «Toyota Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим транспорті засоби отримали механічні ушкодження, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. У той же день інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області лейтенантом поліції Кузьменком В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 6 грудня 2019 року о 22 годині 28 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Грушевського, в м. Хмельницькому, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетним, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП. Вказані протоколи були надіслані до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, який постановою від 15 січня 2020 року об`єднав справи в одне провадження для спільного розгляду (справа №686/33362/19). Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 лютого 2020 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП повернено до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області для доопрацювання, оскільки протоколи про адміністративне правопорушення були складені неправильно. 26 лютого 2020 року співробітники патрульної поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторно склали протоколи про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, і надіслали їх до суду. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 травня 2020 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП повернено до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області для доопрацювання та належного оформлення, оскільки в матеріалах справи були відсутні пояснення потерпілих. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2020 року закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень. Хмельницький апеляційний суд постановою від 16 грудня 2020 року скасував постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2020 року та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень. Застосовані норми права Частиною 1 статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В силу ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Таким законом є Закон №266/94-ВР. Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ст. 1 Закону №266/94-ВР). Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №266/94-ВР). Згідно п.п. 4, 5 ст. 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, серед іншого, відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, та моральна шкода. Із положень ч. 6 ст. 1176 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За змістом ст. 221 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, віднесений до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, в тому числі, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Частиною 1 статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Із положень ст. 255 КУпАП слідує, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП). Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що зобов`язання може виникати внаслідок завдання шкоди іншій особі та має виконуватися належним чином у відповідності до вимог закону. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка заподіювача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вина останнього. При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). У випадку заподіяння громадянину шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, ця шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб указаних органів. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди названими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України). Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені й Законом №266/94-ВР. Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому потерпілому можуть бути відшкодовані моральна шкода та витрати на правову (юридичну) допомогу в адміністративній справі. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, зокрема, внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. КУпАП не передбачає механізм повернення особі, відносно якої закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, витрат, пов`язаних із розглядом справи, тому такі витрати, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката, можуть бути відшкодовані на підставі п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону №266/94-ВР. Протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою на те посадовою особою, є фіксацією такого порушення. Цей протокол не відноситься до актів, які встановлюють, змінюють або скасовують правові норми, права та обов`язки осіб у сфері публічно-правових відносин. Протокол про адміністративне правопорушення не має обов`язкового характеру та є предметом оцінки органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, в якості доказу вчинення такого правопорушення. Отже, складення протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги про відшкодування шкоди тим, що неправомірні дії працівників поліції зі складення протоколів про адміністративне правопорушення призвели до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та вимушеного понесення ним витрат на правову допомогу. Суд першої інстанції погодився з цими доводами позивача. Водночас, зібрані докази вказують на те, що під час складення протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівники поліції діяли у межах наданих їм повноважень відповідно до статей 254, 255, 257 КУпАП, а жодного адміністративного стягнення, передбаченого цим Кодексом, до позивача не було застосовано. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли ОСОБА_1 шкоди. ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів незаконності дій працівників Департаменту, завдання йому такими діями шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою працівників поліції. Зокрема, у справі відсутні об`єктивні та достатні докази про те, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань. Додатковий договір від 27 січня 2020 року до договору про надання адвокатських послуг (а.с. 9) достовірно не свідчить про те, що його умови регулюють надання адвокатом Латюком П.Я. позивачу правової допомоги саме у справі №686/33362/19. Розрахункова квитанція серії АБЖА №700430 від 27 січня 2020 року (а.с. 11) не вказує на понесення ОСОБА_1 витрат з оплати юридичних послуг адвоката Латюка П.Я. За таких обставин правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим позиціям, які висловлені Верховним Судом у постановах від 27 червня 2018 року (справа №640/17380/16-ц) і 21 жовтня 2020 року (справа №312/262/18). Ці висновки не суперечать правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 жовтня 2019 року (справа №569/1799/16-ц), щодо цивільно-правової відповідальності держави за шкоду, завдану внаслідок незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Так, за обставинами справи, в якій Верховний Суд висловив правову позицію, суди встановили, що за наслідками складення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення постановою суду особу було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді штрафу. В подальшому суд апеляційної інстанції постанову місцевого суду скасував, а провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Натомість, у справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, щодо нього справа була закрита судом, а підставою його позову є виключно дії працівників поліції. Посилання ОСОБА_1 в позові на правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у справі №688/2479/16-ц (постанова від 18 грудня 2019 року), щодо порядку відшкодування витрат на правову допомогу, є безпідставними, оскільки в цій справі і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, також встановлені різні обставини. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Не врахувавши норми чинного законодавства та не давши належної оцінки зібраним доказам, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, внаслідок чого ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. В позові ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу слід відмовити. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Салоїд Н.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 33