Постанова 4857 № 380/507/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/507/21 пров. № А/857/11813/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, ухвалене суддею Лунь З.І. у м. Львові о 13:24, у справі № 380/507/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, голови Служби безпеки України Баканова Івана Геннадійовича про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 15 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Служби безпеки України, голови Служби безпеки України Баканова Івана Геннадійовича, у якому просив визнати протиправними дії Служби безпеки України і Голови Служби безпеки України Баканова Івана Геннадійовича, пов`язані із відмовою у наданні інформації на запит від 06.07.2020 стосовно документу Служби безпеки України, у якому міститься письмове рішення голови Служби безпеки України Баканова Івана Геннадійовича за результатами розгляду ним звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020, а також про інформування ОСОБА_1 щодо прийнятого головою Служби безпеки України Бакановим Іваном Геннадійовичем рішення за результатами розгляду заяви від 11.03.2020 та зобов`язати Службу безпеки України та голову Служби безпеки України Баканова Івана Геннадійовича надати повну і об`єктивну інформацію по суті запиту від 06.07.2020. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що зміст отриманого документу від 08.07.2020 №3/3-П-14-з/116 свідчить про те, що у ньому відсутня запитувана згідно запиту від 06.07.2020 інформація, та не зазначено правового обґрунтування відмови у її наданні; надані відомості у відповіді не стосуються суті запиту. Позивач вважає безпідставну відмову в отриманні інформації, яка не може бути обмеженою, порушенням його прав, зокрема, права на інформацію. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також скаржник просить постановити окрему ухвалу в порядку статей 249, 324 Кодексу адміністративного судочинства, покликаючись на істотне порушення суддею Львівського окружного адміністративного суду Лунь З. норм матеріального і процесуального права і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та притягнення даного судді до дисциплінарної відповідальності. В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.07.2020 ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Служби безпеки України на ім`я Голови Служби безпеки України Баканова Івана Геннадійовича запит на інформацію, у якому у відповідності до вимог статей 3, 32, 34 Конституції України та Закону України «Про інформацію» просив надати інформацію, а саме: - про документ Служби безпеки України, у якому міститься письмове рішення Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 за результатами розгляду ним звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020; - про інформування ОСОБА_1 щодо прийнятого Головою Служби безпеки України ОСОБА_2 рішення за результатами розгляду заяви від 11.03.2020. Також ОСОБА_1 просив направити всі копії матеріальних носіїв інформації, у яких містяться відомості щодо: -прийнятого Головою Служби безпеки України Бакановим Іваном Геннадійовичем рішення за результатами розгляду ним звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020; -письмового повідомлення ОСОБА_1 щодо прийнятого Головою Служби безпеки України ОСОБА_2 рішення за результатами розгляду заяви від 11.03.2020. 08.07.2020 Служба безпеки України листом за №3/3-П-14-з/116 скерувала ОСОБА_1 відповідь щодо розгляду запиту на публічну інформацію від 06.07.2020 щодо результатів розгляду звернення від 11.03.2020, в якій повідомила, що права громадян при розгляді звернень та скарг, а також обов`язки службових осіб органу, який здійснює їх розгляд є визначені ст.ст. 18 та 19 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон). Відповідно до ст.ст. 14-16 Закону особисто першими керівниками державних органів розглядаються пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги виключно окремих категорій осіб, а саме: Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема п. З Розділу VIII Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 №532, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 03.05.2018 за № 546/31998 (далі -Інструкція № 532) встановлено, що за дорученням керівництва СБУ звернення громадян розглядаються у відповідних підрозділах Центрального управління, органів, закладів, установ СБУ, які надійшли на їх адресу. Службові особи державного органу, які здійснюють розгляд звернень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви та скарги; забезпечувати поновлення порушених прав та реальне виконання прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; письмово повідомляти громадянина про результати розгляду перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до пункту 5 Розділу IX Інструкції - № 532 відповідь за результатами розгляду звернення надається тим підрозділом Центрального управління, органом, закладом, установою СБУ, який його отримав для розгляду в межах своїх повноважень. Також повідомлено, що звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020 розглянуто відповідно до визначених законодавством термінів та надано відповідь від 24.03.2020 №11/541-137, 147, 148/64. Крім того зазначено, що запит ОСОБА_1 не може бути задоволеним у зв`язку з тим, що документальні матеріали містять інформацію з обмеженим доступом, тому вони не підлягають наданню на запит про надання інформації відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Позивач, вважаючи дії відповідачів щодо ненадання запитуваної інформації на запит від 06.07.2020 протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Частиною 2 статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес, визначеноЗаконом № 2939-VІ, метою якого є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII право на інформацію забезпечується створенням механізму реалізації права на інформацію. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини 1 статті 3 Закон № 2939-VI). Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 цього ж Закону). Статтею 12 Закону №2939-VІ визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені устатті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно іззакономчи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, аналізуючи наведені положення Закону № 2939-VI в контексті цього спору, колегія суддів зауважує, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Також системний аналіз норм Закону №2939-VІ дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2020 року у справі 120/3930/19-а. Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VІ у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови. За правилами передбаченими частиною 1 та 2 статті 6 Закону № 2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Згідно з наказом Центрального управління Служби безпеки України №231 від 14.06.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2011 за №851/19589, затверджено Інструкцію про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Службі безпеки України (далі Інструкція). Відповідно до п. 3.1 Інструкції запит на інформацію, що надійшов на адресу ЦУ, приймається, реєструється та в день отримання запиту подається співробітниками підрозділу УРДЗК на розгляд уповноваженим підрозділам ЦУ, органам та закладам за підписом керівництва відділу розгляду звернень громадян УРДЗК (Приймальні СБУ). Належність запитуваної інформації до компетенції уповноваженого підрозділу ЦУ, органу та закладу визначається співробітником підрозділу УРДЗК. Згідно з п. 3.2 якщо запитувана інформація належить до сфери діяльності двох або більше підрозділів ЦУ, такі запити на інформацію подаються на доповідь керівництву СБУ співробітниками підрозділу УРДЗК для визначення головного виконавця. Запити на інформацію, що надійшли на адресу органів та закладів, приймаються, реєструються та в день отримання запиту подаються ділянками доступу до інформації на доповідь керівництву органів та закладів (п.3.3.). Розгляд по суті запиту на інформацію та підготовка відповіді здійснюються уповноваженим підрозділом ЦУ, органом та закладом. Розгляд по суті запиту на інформацію, яка отримана або створена у процесі виконання покладених на УРДЗК завдань та функцій або стосується питань, віднесених до його компетенції, а також щодо надання копій нормативно-правових актів СБУ, відомостей щодо таких актів здійснюється підрозділом УРДЗК (п.3.4). Відповідно до п.3.18 у задоволенні запиту на інформацію може бути відмовлено в таких випадках, зокрема, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР). Відповідно до ч.2 ст.14 Закону №393/96-ВР пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Згідно із ст.15 Закону №393/96-ВР заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто (ст.16 Закон №393/96-ВР). Окрім того, п.3 Розділу VIII Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 №532, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.05.2018 за № 546/31998 (далі - Інструкція №532), встановлено, що за дорученням керівництва СБУ звернення громадян розглядаються у відповідних підрозділах Центрального управління, органів, закладів, установ СБУ, які надійшли на їх адресу. Службові особи державного органу, які здійснюють розгляд звернень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви та скарги; забезпечувати поновлення порушених прав та реальне виконання прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; письмово повідомляти громадянина про результати розгляду перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до пункту 5 Розділу IX Інструкції №532 відповідь за результатами розгляду звернення надається тим підрозділом Центрального управління, органом, закладом, установою СБУ, який його отримав для розгляду в межах своїх повноважень. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративне судочинство України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України). Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Доказами, аявними у матеріалах адміністративної справи підтверджується, що 08.07.2020 за дорученням керівництва Служби безпеки України Головною інспекцією в межах компетенції за вихідним номером 3/3-П-14-з/116 було надано відповідь заявнику на його запит на публічну інформацію від 06.07.2020 щодо результатів розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020. Відповідь була підписана першим заступником начальником Головної інспекції Е.Жердьовим, який як посадова особа органів СБУ у відповідності до Інструкції №532 наділений повноваженнями надавати відповідь на такий запит. У цій же відповіді на запит проінформовано позивача, що його звернення від 11.03.2020 розглянуто та надано відповідь від 24.03.2020 №11/5-П-137, 147, 148/64. З матеріалів справи, зокрема, копій реєстраційно-контрольних карток Служби безпеки України, копії відповіді Управління режиму, документального забезпечення і контролю Служби безпеки України від 23.10.2020 №22/4-2833 слідує, що протягом 11-12 березня 2020 року від ОСОБА_3 надійшли звернення, зокрема, за вх. №П-1869 від 11.03.2020 щодо виправлення недостовірних відомостей, викладених у наказах Служби безпеки України №79-ос від 23.01.2008, №738-ос від 28.05.2008, №1291-ос від 30.09.2008, а також окремих розпорядчих документах Управління Служби Безпеки України у Львівській області, які стосуються проходження військової служби полковником ОСОБА_1 ; за вх. №П-1913 від 12.03.2020 щодо об`єктивного та неупередженого розгляду його заяви; за вх. №П-1872 від 11.03.2020 щодо надсилання заяви про виправлення недостовірних відомостей, викладених у наказах Служби безпеки України №79-ос від 23.01.2008, №738-ос від 28.05.2008, №1291-ос від 30.09.2008, а також окремих розпорядчих документах Управління Служби Безпеки України у Львівській області. На зазначені вище звернення заявнику було надано відповідь за вихідним номером 11/5-П-137, 147, 148/64 від 24.03.2020 за підписом начальника УРОС СБУ І.Фараджева. Згідно з відповіддю, підстави для внесення змін до вищезазначених наказів відсутні. Однак, позивач наполягає на тому, щоб йому відповідачі надали документ Служби безпеки України, у якому міститься письмове рішення Голови Служби безпеки України ОСОБА_2 за результатами розгляду ним звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020 та про інформування ОСОБА_1 щодо прийнятого Головою Служби безпеки України ОСОБА_2 рішення за результатами розгляду заяви від 11.03.2020. Із змісту запиту не убачається належність останнього до повідомлень про злочин, порядок розгляду яких визначений кримінально-процесуальним законом. Такий не містить конкретної інформації про злочини чи його окремі ознаки, а носить загальний характер та також стосується певного кола питань. Звідси, запит позивача від 06.07.2020 підлягав розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян», що й було здійснено відповідачами. За наведених умов розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про звернення громадян». Згідно з ст.19 вказаного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Стосовно всебічного та повного розгляду запиту по суті суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до Інструкції №532 відповідь за результатами розгляду звернення надається тим підрозділом Центрального управління, органом, закладом, установою СБУ, який його отримав для розгляду в межах своїх повноважень. Тому особа, яка надала відповідь позивачу на його заяву, діяла правомірно. Крім того, судом першої інстанції слушно наголошено на тому, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 11.03.2020, Головою Служби безпеки України рішення у формі адміністративного акту прийнято не було, що, у свою чергу, унеможливлює надання на запит інформації про таке рішення та про інформування про прийняте рішення керівником установи щодо вирішення питання доцільності внесення змін до низки наказів, що стосуються проходження військової служби ОСОБА_1 , за наслідками розгляду його заяви від 11.03.2020. Зміст відповіді відповідача на запит позивача від 06.07.2020 свідчить про інформування запитувача інформації, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Щодо покликань скаржника на відсутність вказівки на спеціальний закон, яким врегульовано відносини фізичної особи з органом державної влади у сфері доступу до публічної інформації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, розглядаючи звернення позивача від 06.07.2020, не наділений повноваженнями щодо роз`яснення законодавства. Крім того, звернення позивача не містило таких вимог (щодо роз`яснення законодавства). Тобто запит позивача від 06.07.2020 був розглянутий правомірно в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Службу безпеки України та голову Служби безпеки України ОСОБА_2 надати повну і об`єктивну інформацію по суті запиту від 06.07.2020, як похідної вимоги. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності. В частині допущених судом порушень норм процесуального права, на яких наголошує ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі, а саме щодо допуску судом до участі у розгляді справи співробітника Управління Служби безпеки України у Львівській області Борківського О.Р. як представника відповідача без надання належних документів, які посвідчують це право, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Відповідно до частин 1, 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року №390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)". Допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови наявності цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. Поряд з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", згідно з частиною 1 статті 7 якого з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 зазначеного Закону, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Отже, відповідний запис у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 16.02.2021 у справі №1.380.2019.003061 Матеріали справи містять довіреність, якою представнику надано повноваження вчиняти дії від імені Служби безпеки України, її Центрального управління та голови Служби безпеки України. Згідно з відомостями щодо Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), керівником юридичної особи є Баканов Іван Геннадійович, а серед представників (осіб, уповноважених вчиняти дії від імені юридичної особи без окремого доручення) числиться ОСОБА_4 . Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та належним чином засвідчену копію довіреності долучено до матеріалів адміністративної справи, тобто твердження, викладені в апеляційній скарзі, що, на думку позивача, є порушенням процесуального закону та підставою для постановлення окремої ухвали, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №380/507/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 27.09.2021.