Постанова 4857 № 380/7649/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7649/20 пров. № А/857/991/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Гуляка В.В., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, головуючий суддя Кравців О.Р., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОАС міста Києва, в якому просив визнати протиправною відмову надати позивачу інформацію на запит від 21.07.2020 року та зобов`язати відповідача негайно (в порядку ч. 1 ст. 371, п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач помилково відніс запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом. Навіть якщо відповідач вважає, що запитуване відноситься до інформації з обмеженим доступом, то ним неправильно застосовано трискладовий тест. Обмеження доступу до інформації порушує право позивача на свободу вираження поглядів. Тому відмова у наданні інформації є протиправною, її слід скасувати та зобов`язати відповідача надати таку інформацію негайно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною відмову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 року у наданні ОСОБА_1 відповіді на запит на публічну інформацію від 21.07.2020 року; зобов`язано Окружний адміністративний суд міста Києва надати ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію від 21.07.2020 року, з урахуванням правової оцінки суду; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОАС міста Києва оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що заступником керівника апарату суду було правомірно, у межах наданих йому нормативно закріплених повноважень, оформлено за власним підписом відповідь на запит позивача. Крім цього вказує, що у відповідача фактично відсутні правові підстави для надання запитуваної у запиті інформації, відповідно відсутнє з боку відповідача порушення права позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з електронним запитом на доступ до публічної інформації та просив надати таку інформацію: - прізвище, ім`я, по-батькові усіх суддів, які підтримали відкрите звернення до Президента України (http://oask.gov.ua/node/4534); - повідомити яким чином судді підтримали подання та розміщення такого звернення; - чи відбувались загальні збори суддів ОАСК з метою затвердження такого звернення; - повідомити прізвище, ім`я, по-батькові та посаду працівника, який підготував та опублікував дане звернення на сайті Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с.8). Запитувачу листом від 28.07.2020 року надано відповідь, що запит стосується великого обсягу інформації, а тому продовжено строк розгляду запиту на 20 робочих днів з дня його отримання (а.с. 9). Листом від 18.08.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про проведення трискладового тесту, за результатами чого з`ясовано, що розголошення запитуваної інформації може завдати значної шкоди авторитету і неупередженості правосуддя, оскільки запитувана інформація стосується впливу на суддів ОАСК та містить відомості про проведення обшуку в приміщеннях суду, який, на думку суддів, мав на меті дискредитацію суддів ОАСК та судової системи в цілому. Крім того, як повідомлено Національним антикорупційним бюро України у запиті від 05.08.2020 року №041-219/27475, запитувані відомості, відповідно до вимог ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України, становлять таємницю досудового розслідування та не підлягають розголошенню, а їх розголошення тягне за собою кримінальну відповідальність. Таким чином, поданий запит на отримання публічної інформації не підлягає задоволенню (а.с. 10-11). Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надання відмови у доступі до публічної інформації від імені розпорядника такої інформації заступником керівника апарату ОАСК є необґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Як встановлено ст. 1 Закону публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Згідно із ст. 5 Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно із ст. 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону). Відповідно до ст. 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. З огляду на наведене, у спірних правовідносинах розпорядником запитуваної позивачем інформації є Окружний адміністративний суд міста Києва як орган державної влади. Матеріалами справи підтверджено, що відповідь від 18.08.2020 року на інформаційний запит ОСОБА_1 надано заступником керівника апарату ОАСК О.П. Прокопенком. На момент розгляду справи судом попередньої інстанції, відповідачем долучено до матеріалів справи лише Положення про відділ забезпечення діяльності керівника апарату суду та правової роботи Окружного адміністративного суду міста Києва та посадову інструкцію провідного консультанта відділу забезпечення діяльності керівника апарату суду та правової роботи Окружного адміністративного суду міста Києва. Як встановлено статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Положенням про відділ забезпечення діяльності керівника апарату суду та правової роботи Окружного адміністративного суду міста Києва та посадовою інструкцією провідного консультанта відділу забезпечення діяльності керівника апарату суду та правової роботи Окружного адміністративного суду міста Києва не передбачено прямого обов`язку чи права відмовляти на письмові запити про доступ до публічної інформації від імені розпорядника такої інформації заступником керівника апарату ОАСК, чи іншою посадовою особою апарату відповідача. Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що надання відмови у доступі до публічної інформації від імені розпорядника такої інформації заступником керівника апарату ОАСК є необґрунтованим. Крім цього, колегія суддів не може брати до уваги наказ голови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2017 року №57/з про затвердження Положення про забезпечення доступу до публічної інформації в Окружному адміністративному суді м. Києва, який долучений апелянтом до апеляційної скарги, як доказ правомірності відмови у доступі до публічної інформації від імені розпорядника такої інформації, оскільки апелянтом не обґрунтовано неможливості подання такого наказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №380/7649/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Повний текст постанови складено 22.03.2021 року.