Постанова 4855 № 640/28003/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28003/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Руденка О.В., представника відповідача Пущука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В : Історія справи. 10.11.2020 Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (надалі - ВАТ «ФСК «МОРЕ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504 та зобов`язання відповідача внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ВАТ "ФСК "Море" в розмірі 1 618 439,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентами не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем. Позивач наголосив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без урахування всіх обставин справи та документів, виключно на підставі висновку актів перевірки, сформованих на припущеннях, які суперечать п.198.1, п.198.3, п. 198.5, ст.. 198, п.200.1 п. 200.4 ст.200, п. 201.1, п. 201.10 Податкового кодексу України. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2021 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що надані первинні документи не повному обсязі підтверджують реальність здійснення господарської операції позивача з відповідними контрагентами. Апелянт зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі в межах повноважень контролюючого органу, а тому підстави для його скасування відсутні. Наголосив, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «ФСК «МОРЕ» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2020 року на 1 1618 439 грн. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про правильність висновків суду першої інстанції. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини, встановлені судом. ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.2020 №666/26-15-05-04-01/14309008 (т.1 а.с.19). У вказаному акті зазначений висновок про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з наступними контрагентами: ПП «Альтаир 18» (код 41744382), ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356), ТОВ «Старвіс Дніпро» (код 42516085), ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243) через те, що не підтверджено документально мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, тощо. На підставі вказаного податковим органом був зроблений наступний висновок про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 , п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «ФСК «МОРЕ» було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2020 року на 10325172 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2020 року на суму 161 905 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2020 №0170570504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2020 року на суму 1618439 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 404 609,75грн. (т.1 а.с.63). Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної податкової служби України за результатами розгляду якого рішенням ДПС України №30841/6-99-00-06-02-0106 від 23.10.2020 року скарга ВАТ «ФСК «МОРЕ» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.66). Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг. За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою. Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи. Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання. Висновки суду. Системний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій Матеріалами справи підтверджено, що ВАТ «ФСК «МОРЕ» уклало з Приватним підприємством «АЛЬТАИР 18» договір купівлі-продажу №32 від 12.08.2019 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання у кількості та ціні, згідно Додатку 1 до даного договору, що складає його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче . На підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем було надано суду: копію видаткової накладної від 07.04.2020 №5, акт прийому-передачі товару, додаток №1 до договору №32 від 12.08.2019 року, графік поставки товарів., рахунок-фактури №547 від 12.08.2019, платіжне доручення №73 від 09.12.2019 про оплату товару та податкову накладну від 09.12.2019 №1. 22.04.2019 позивач уклав з ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356) договір купівлі-продажу №б/н, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання у кількості та ціні, згідно Додатку 1 до даного договору, що складає його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче. На підтвердження реальності виконання сторонами цього договору позивач надав суду: копію видаткової накладної від 01.04.2020 №3, додаток №1 до договору від 22.04.2019 року, платіжні доручення №44, №43 від 03.05.2019, №43 та №45, №46 від 08.05.2019, податкові накладні №5,№6 від 08.05.2019 та №3,4 від 03.05.2019. 11.09.2018 позивач уклав з ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243) договір купівлі-продажу №001/К/091118, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити обладнання у кількості та ціні, згідно Додатку 1 до даного договору, що складає його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче. На підтвердження реальності виконання умов цього договору позивач надав: видаткову накладну №7 від 27.09.2019, платіжне доручення, податкові накладні від 03.01.2019 №1, від 05.12.2018 №12, від 11.10.2018 №2, від 26.10.2018 №12, від 09.10.2018 №3, №1, від 19.10.2018 №7, від 12.10.2018 №5,№6,№

4. Також, позивачем надано докази використання отриманих товарів у власній господарській діяльності, а саме продажу кінцевим споживачам згідно договору комісії №USE-16.3-133-D/K-18 від 13.09.2018 укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (Комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату вчинити правочини з продажу обладнання та запасних частин до Корабля проекту №958, по номенклатурі, кількості та ціні згідно Додатку №1 до цього договору, від свого імені за рахунок Комітента. Згідно з п 1.2. Договору виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну діяльність з третьою особою. Відповідно до додатку №1 до договору комісії №USE-16.3-133-D/K-18 від 13.09.2018 ВАТ «ФСК «МОРЕ» мало поставити 5 охолоджувачів масла повітряних ВМ-37. Відповідно до матеріалів справи придбані товари були передані комісіонеру - Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та в подальшому експортовані до Китайської Народної Республіки. Крім того, не є спірним, що ПП «Альтаир 18» (код 41744382), ТОВ «Архітектурно-будівельна Компанія «АРКАДАІНВЕСТ» (код 42554356), ТОВ «Старвіс Дніпро» (код 42516085), ТОВ «КЛІНЛІБ» (код 42321243), на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсними або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію до суду не надано. Отже, висновки податкового органу про нереальність вказаних господарських операцій спростовуються наданими позивачем документами, внаслідок чого правильними є висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягало задоволенню. Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, висновки суду обґрунтованими, оскільки позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень, зауваження відповідача щодо правильності оформлення деяких первинних документів не підтверджують нереальність здійснення господарських операцій. Також колегія суддів зазначає, що суду не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Довід апелянта про відсутність ТТН не заслуговує уваги, оскільки вказаний документ не є первинним документом необхідним при оформленні договорів. Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст виготовлено 27.09.2021. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Кузьменко