Постанова КАС ВС № 160/8976/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 160/8976/25 адміністративне провадження № К/990/54546/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Хохуляка В.В., суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства фірми «ОКТАН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 (суддя - Голобутовський Р.З.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді: Малиш Н.І., Шлай А.В.) у справі №160/8976/25. встановив: Приватне підприємство фірма «ОКТАН» (далі - ПП фірма «ОКТАН») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області): №0149330702 від 19.03.2025, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1131 906 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 266941,25 грн; №0770750702 від 23.12.2024, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1592751,25 грн в частині 1572091,25 грн, в тому числі в сумі визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1257673,00 грн та штрафної санкції в розмірі 314418,25 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025, позов задоволено. ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування підстав оскарження відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок неврахування висновків Верховного Суду у подібних у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2024 у справі № 813/2221/17, від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18, від 21.04.2020 №820/4149/15. У поданій касаційній скарзі ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що сукупність фактів та обставин, які характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди; надані до перевірки та до заперечень товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів не мають повної адреси пункту розвантаження продукції та відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності. У відзиві на касаційну скаргу ПП фірма «ОКТАН» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПП фірма «ОКТАН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС за період з 01.01.2018 по 30.06.2024. За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від 22.11.2024 №3665/04-36-07-02/21867393, в якому, зокрема, відображено висновки про порушення позивачем: пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 5 263 815 грн за І квартал 2019 року І квартал 2020 року, ІV квартал 2021 року ІІІ квартал 2022 року; пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 278 360 грн. Не погодившись з актом перевірки, позивачем 05.12.2024 направлені до податкового органу заперечення на акт перевірки. 18.12.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено лист Про результати розгляду заперечень, в якому висновки акта перевірки від 22.11.2024 №3665/04-36-07-02/21867393 викладені в наступній редакції (в частині, що стосується спірних правовідносин): пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 5 298 982 грн за І квартал 2019 року І квартал 2020 року, ІV квартал 2021 року ІІІ квартал 2022 року; пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку додану вартість на загальну суму 1 274 201 грн. Відповідач обґрунтовує свій висновок твердженням про те, що операції позивача з придбання паливно-мастильних матеріалів від спірних контрагентів не підтверджені достатніми доказами, а відтак є нереальними, оскільки у його контрагентів відсутні трудові ресурси, матеріально-технічна база, одне з підприємств - постачальників визнано банкрутом, підприємства фігурують в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень. На підставі акта перевірки від 22.11.2024 №3665/04-36-07-02/21867393, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0770750702 від 23.12.2024, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 592 751,25 грн., в т.ч. основний платіж 1 274 201 грн., штрафна санкція 318 550,25 грн. №0149330702 від 19.03.2025, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1 398 848,25 грн, в тому числі за основним платежем 1 131 906 грн та штрафної санкції в розмірі 266 941,25 грн; Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0149330702 від 19.03.2025 №0770750702 від 23.12.2024 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 257 673,00 грн та штрафної санкції в розмірі 314 418,25 грн. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (робіт, послуг). Контрагенти позивача станом на період, що перевірявся, та станом на момент здійснення господарських правовідносин були зареєстрованими в якості платника податку на додану вартість, мали індивідуальний податковий номер, а всі виписані ними податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону). Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ПП фірма «ОКТАН» (Покупець) та ТОВ «СП «АЛЬЯНС» (Постачальник) укладено договір №1110 від 12.02.2019, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передати у власність Покупця наступні нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут, нафта, конденсат газовий, пічне паливо, важкий вуглецевий залишок, а Покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 та п. 1.2 Договору). Постачання товару в рамках цього договору здійснюється в рамках наступних базисів поставки: СРТ (пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження товару), EXW (резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником), FCA (станція або пункт відправлення /естакади наливу на території, вказаній у відповідному додатку до даного Договору. На виконання договору №1110 від 12.02.2019, в рамках його дії, ТОВ «СП «АЛЬЯНС» здійснювалось постачання пального протягом 2019 року. За фактом поставки товару в рамках укладеного 12.02.2019 договору було складено видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорти якості, банківські виписки Перевезення товару здійснювалось автотранспортом ФОП ОСОБА_1 , на замовлення постачальника. Між ТОВ «МОЗИР Україна» (Постачальник) та ПП фірма «ОКТАН» укладено договір №1237/0042019 від 03.06.2019, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (зобов`язується у відповідності з замовленням передати у власність покупця наступні нафтопродукти: бензин А-92, бензин А -95, дизельне паливо, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 та п. 1.2 Договору). Постачання товару в рамках цього договору здійснюється в рамках наступних базисів поставки: СРТ (пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження товару), EXW (резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником), FCA (станція або пункт відправлення /естакади наливу на території, вказаній у відповідному додатку до даного Договору. На виконання договору №1237/0042019 від 03.06.2019, в рамках його дії, ТОВ «МОЗИР Україна» здійснювалось постачання пального протягом 2019-2020 років. За фактом поставки товару в рамках укладеного з вказаним постачальником договору було складено видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні форми №1-ТТН (нафтопродукт), сертифікати відповідності, паспорти якості, банківські виписки. Перевезення товару здійснювалось автотранспортом ФОП Бас В.М., на замовлення постачальника. Отримання товару від ТОВ «СП «АЛЬЯНС» та ТОВ «МОЗИР Україна» відображено в товарній книзі, що ведеться ПП фірма «ОКТАН» за місцем приймання та відпуску пального - за адресою м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 2 П та передається бухгалтерії підприємства для подальшого обліку. Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Також встановлено, що дизельне паливо маркувалось таким чином: UN ООН 1202 №30 дизельне паливо, клас 3, класифікаційний код F, група пакування III, небезпечний вантаж, що випливає із відміток на товарно-транспортних накладних. Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП фірма «ОКТАН» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Верховним Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 акцентувала увагу на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі. За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення про задоволення позову є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №160/8976/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова