Постанова КАС ВС № 160/7949/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 160/7949/25 касаційне провадження № К/990/44836/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року (головуючий суддя - Коренев А.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чередниченко В.Є.; судді: Шальєва В.А., Іванов С.М.) у справі № 160/7949/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛАНДОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛАНДОР» (далі - ТОВ «КАЛАНДОР», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06 лютого 2025 року № 6991; зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ «КАЛАНДОР» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, не містить належної конкретизації податкової інформації, яка стала підставою для висновку про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також не містить мотивів неврахування поданих позивачем документів. Платник зазначав, що подав до контролюючого органу копії первинних документів щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-ДТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Азарес», однак відповідач не надав цим документам належної оцінки та не зазначив, з яких причин вони не спростовують висновку про ризиковість платника. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, позов задовольнив. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення не містить належного обґрунтування підстав віднесення позивача до платників податків, які відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Суди зазначили, що контролюючий орган не конкретизував, яка саме податкова інформація стала підставою для прийняття рішення, не розкрив змісту відповідних ризикових операцій, а також не навів мотивів неврахування поданих платником документів. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що саме зазначення у рішенні кодів податкової інформації 07, 11, 12 та 13 без належного розкриття фактичних обставин не є достатнім для підтвердження відповідності позивача критеріям ризиковості. Крім того, суди врахували, що контролюючий орган не довів, у чому саме полягає недостатність трудових ресурсів позивача для здійснення його господарської діяльності, не зазначив конкретної кількості товару, яка перебувала у залишках, а також не обґрунтував зв`язку між ризиковістю контрагентів та ризиковістю операцій самого позивача. З огляду на це суди дійшли висновку про протиправність рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 лютого 2025 року № 6991 та наявність підстав для зобов`язання відповідача виключити ТОВ «КАЛАНДОР» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, оскільки не надали належної оцінки податковій інформації, аналітичним та інформаційним довідкам, витягам з протоколів засідання комісії, схемі руху сум податку на додану вартість, а також документам, наданим платником. Відповідач вказує, що спірне рішення прийняте з урахуванням отриманих від платника інформації та копій відповідних документів, а також за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності позивача. Контролюючий орган посилається на те, що ТОВ «КАЛАНДОР» здійснювало придбання пального у контрагентів, які визнані такими, що відповідають критеріям ризиковості, а питома вага такого придбання становила 30,86 %. Також відповідач зазначає, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних позивач придбав значні обсяги дизельного палива, однак за формою 20-ОПП у нього відсутні складські приміщення, ємності або інші місця для зберігання пального, а серед отриманих податкових накладних відсутні такі, що свідчать про оплату послуг відповідального зберігання. Крім того, податковий орган звертає увагу, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року подано щодо однієї особи, яка одночасно є керівником і головним бухгалтером товариства. Відповідач також зазначає, що позивач не надав договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ-ДТ», а подані платіжні документи містять невідповідності щодо реквізитів договору з перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго УА». Ухвалою від 19 листопада 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «КАЛАНДОР» зареєстроване як юридична особа 10 березня 2020 року, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та зареєстроване платником податку на додану вартість з 01 квітня 2020 року. Основним видом діяльності товариства є 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Рішенням комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06 лютого 2025 року № 6991 ТОВ «КАЛАНДОР» визнано таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У спірному рішенні зазначено такі коди податкової інформації, які стали підставою для прийняття рішення: 07 - недостатня кількість трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; 11 - накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності/недостатності місць для їх зберігання відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; 12 - постачання товарів/послуг платнику податку, щодо якого прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку; 13 - придбання товарів/послуг у платників податку, щодо яких прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. 29 січня 2025 року позивач подав до контролюючого органу повідомлення з інформацією та копіями документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку. За результатами розгляду цих документів комісія ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняла рішення від 06 лютого 2025 року № 6991 про відповідність ТОВ «КАЛАНДОР» критеріям ризиковості платника податку. Суди попередніх інстанцій установили, що у витягу з протоколу засідання комісії від 06 лютого 2025 року № 77 контролюючий орган послався на податкову інформацію, отриману у процесі поточної діяльності та з інформаційних баз даних, однак не конкретизував, у чому саме полягає недостатність трудових ресурсів, накопичення залишків нереалізованих товарів і відсутність або недостатність місць їх зберігання. Також суди встановили, що за змістом рішення від 06 лютого 2025 року № 6991 дата включення контрагентів, задіяних у ризикових операціях, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, є пізнішою, ніж період здійснення більшості господарських операцій позивача з такими контрагентами. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165). Пунктом 1 Порядку № 1165 визначено, що цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначаються детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції, період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У рішенні про відповідність платника податку вимогам пункту 8 додатка 1 комісія регіонального рівня зазначає наявну інформацію, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, виявлену під час моніторингу господарських операцій, відображених у податкових накладних/розрахунках коригування, поданих для реєстрації в Реєстрі, у тому числі податкових накладних/розрахунках коригування, реєстрацію яких зупинено. При цьому не може бути підставою для розгляду питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, дата реєстрації якої/якого у Реєстрі припадає на період, що перевищує 180 днів до дати прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Пунктом 8 додатка 1 «Критерії ризиковості платника податку на додану вартість» до Порядку № 1165 визначено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Спір у цій справі стосується правомірності рішення комісії регіонального рівня про відповідність платника податку на додану вартість пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20, від 19 листопада 2021 року у справі № 140/17441/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 340/1098/20 сформував підхід, відповідно до якого рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості може бути предметом судового оскарження, а під час вирішення таких спорів суди мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісії, наданим контролюючим органом документам, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу. Також у зазначених постановах Верховний Суд виходив з того, що контролюючий орган, приймаючи рішення з посиланням на наявну податкову інформацію, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати, на підставі якої саме інформації він дійшов такого висновку, та надати належні й допустимі докази на підтвердження цієї інформації. Зазначений підхід є застосовним до спірних правовідносин. Верховний Суд звертає увагу, що включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, хоча і є елементом превентивного автоматизованого моніторингу, однак має безпосередній вплив на можливість платника здійснювати господарську діяльність, зокрема через зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування та необхідність подання додаткових пояснень і документів. Тому рішення комісії регіонального рівня має бути таким, щоб платник міг зрозуміти, які саме обставини стали підставою для висновку про його ризиковість, які операції визнані ризиковими, у який період вони здійснювалися, з якими контрагентами, за якими товарами чи послугами, а також які документи, на думку контролюючого органу, не підтверджують невідповідність платника критеріям ризиковості. Саме зазначення коду податкової інформації або відтворення загального змісту відповідного коду не є достатнім, якщо з рішення та матеріалів, на які посилається контролюючий орган, неможливо встановити конкретні фактичні підстави віднесення платника до переліку ризикових. У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що спірне рішення від 06 лютого 2025 року № 6991 містить посилання на коди податкової інформації 07, 11, 12 та

13. Водночас суди дійшли висновку, що контролюючий орган не конкретизував належним чином фактичні обставини, які підтверджують відповідність позивача критеріям ризиковості за кожним із цих кодів. Верховний Суд погоджується з таким висновком. Щодо коду податкової інформації 07 контролюючий орган посилається на те, що позивач мав недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, оскільки податковий розрахунок за 4 квартал 2024 року подано щодо однієї особи, яка одночасно є керівником та головним бухгалтером товариства. Однак сам по собі факт наявності у платника одного працівника не може автоматично свідчити про ризиковість платника податку або про неможливість здійснення ним задекларованих господарських операцій. Для такого висновку контролюючий орган повинен установити та довести зв`язок між кількістю трудових ресурсів, характером конкретної господарської операції, її обсягом, способом виконання, необхідністю залучення певної кількості працівників або інших ресурсів, а також відсутністю документального підтвердження залучення відповідних ресурсів у інший спосіб. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом, а контролюючий орган не довів, що за таких умов наявність одного працівника сама по собі унеможливлює здійснення відповідних операцій або свідчить про ризиковість саме господарських операцій позивача. Щодо коду податкової інформації 11 податковий орган посилався на накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності місць їх зберігання. Водночас суди встановили, що відповідач не зазначив, яка саме кількість товару перебувала у залишках у позивача, у який період виникло таке накопичення та в чому полягає його зв`язок з конкретними господарськими операціями, відображеними в податкових накладних/розрахунках коригування. Доводи касаційної скарги також не спростовують цього висновку. Навпаки, у касаційній скарзі контролюючий орган зазначає, що за період квітень 2024 року - лютий 2025 року згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних позивач придбав 540 562 л та 178,57 т дизельного палива, а реалізація становила 540 564,7 л та 178,57 т відповідно. Тобто за наведеними самим відповідачем даними придбання і реалізація були практично на одному рівні. За таких обставин саме посилання на відсутність у платника складських приміщень, ємностей або інших місць зберігання пального не є достатнім для підтвердження коду податкової інформації 11 без установлення факту наявності конкретного залишку нереалізованого товару, його кількості, періоду накопичення та необхідності його зберігання саме платником. Щодо кодів податкової інформації 12 та 13 суди попередніх інстанцій установили, що на час здійснення більшості господарських операцій позивача відповідні контрагенти не були включені до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що ризиковість контрагента, установлена після здійснення господарської операції, не може сама по собі ретроспективно свідчити про ризиковість операції платника податку. Для застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості контролюючий орган повинен довести не лише факт наявності рішення про ризиковість контрагента, а й зв`язок такої інформації з конкретною господарською операцією платника, її змістом, періодом, обсягом та ризиком порушення норм податкового законодавства. Зазначене узгоджується із правовою природою пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, який стосується наявності податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, а не лише формальної участі в ланцюгу постачання платника, щодо якого в інший період прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості. Верховний Суд також ураховує, що суд апеляційної інстанції надав оцінку витягу з протоколу засідання комісії від 06 лютого 2025 року № 77 та дійшов висновку, що такий витяг містить лише загальне посилання на податкову інформацію, отриману в межах поточної діяльності контролюючого органу та з інформаційних баз, без належної конкретизації обставин, які свідчать про ризиковість саме операцій позивача. За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки протоколам, довідкам та іншим матеріалам контролюючого органу, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції виходить з того, що обов`язок суду дослідити надані контролюючим органом документи не означає обов`язку погодитися з будь-якою податковою інформацією лише тому, що вона сформована в межах інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Податкова інформація може бути підставою для прийняття рішення про відповідність платника пункту 8 Критеріїв ризиковості лише за умови, що така інформація є конкретною, стосується господарських операцій платника, дає можливість ідентифікувати відповідні операції, період їх здійснення, контрагентів та товари/послуги, а також дозволяє платнику ефективно спростувати висновок контролюючого органу. У цій справі контролюючий орган не довів, що спірне рішення відповідає таким вимогам. Верховний Суд відхиляє посилання податкового органу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Порядку № 1165 у взаємозв`язку з наказом Державної податкової служби України від 11 січня 2023 року № 17 з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової служби України від 05 березня 2025 року №

195. Спірне рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняте 06 лютого 2025 року, тобто до внесення змін наказом Державної податкової служби України від 05 березня 2025 року №

195. Отже, правомірність рішення № 6991 підлягає оцінці за нормативним регулюванням, чинним на час його прийняття. Разом з тим, правовий підхід Верховного Суду щодо необхідності конкретизації податкової інформації, дослідження змісту рішення комісії, протоколу її засідання та документів контролюючого органу вже сформований у практиці Верховного Суду і є застосовним до спірних правовідносин. Посилання відповідача на порушення судами норм процесуального права зводяться до незгоди з оцінкою доказів та повторюють доводи, які були предметом перевірки судів попередніх інстанцій. Водночас касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили, що суди неправильно застосували норми матеріального права або допустили такі порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних судових рішень. Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про належність обраного позивачем способу захисту. Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, скасування рішення про відповідність платника критеріям ризиковості без зобов`язання контролюючого органу виключити платника з відповідного переліку не забезпечило б ефективного поновлення порушеного права позивача. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильними. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 160/7949/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова