Постанова 4855 № 640/116/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/116/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В., при секретарі - Поляновській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», в якому просить суд стягнути кошти з рахунків ПрАТ «Київміськбуд-1» у розмірі 937 879,10 грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази визнання протиправними дій контролюючого органу щодо неприйняття / невизнання уточнюючих податкових декларацій за 2016, 2017 роки. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем як і судом першої інстанції проігноровано уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2016 та 2017 роки, що направлені 17 листопада 2017 року та прийняті податковим органом відповідно до квитанцій №2. Окрім того апелянт наголосив, що всі грошові вимоги позивача до відповідача, які виникли до порушення провадження у справі про банкротство (поточні кредиторські вимоги), але не були заявлені позивачем в межах справи про банкрутство, є погашеними в силу Закону про банкрутство, відповідно нарахування пені з 02 березня 2012 року на неіснуючі (погашені) податкові зобов`язання є безпідставними. Також відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, водночас в даній справі з метою повного та всебічного встановлення обставин її обставин предмет доказування вимагав проведення повноцінних судових засідань задля ретельного вивчення доказів, наданих відповідачем. У відзиві на апеляційну скаргу ГУДПС у Полтавській області просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що податкова вимога від 02 березня 2012 року №286, отримана відповідачем 17 квітня 2012 року, у адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалась, а тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року ухвалене судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що за Відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб, у розмірі 937 879,10 гривень, який виник за наступних підстав. Відповідачем самостійно декларовано суми у податковій звітності: - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9022189479 від 22 червня 2016 року, у розмірі 42 806,91 гривень, по терміну сплати 30 січня 2017 року; - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9012927862 від 08 лютого 2017 року, у розмірі 544 503,78 гривень. В зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань в граничні строки контролюючим органом в автоматичному режимі нараховано пеню в сумі 350 568,41 грн, що підтверджується Довідкою про суму податкового боргу від 20 грудня 2019 року №15950/10/16-31-51-10. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, відповідно до п.95.3 Податкового кодексу України. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів сплати суми податкового зобов`язання до суду не надано, а тому заявлена до стягнення сума вважається податковим боргом. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На виконання приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України, на адресу відповідача контролюючим органом винесено податкову вимогу від 02березня 2012 року №286 на суму 21518,67 грн, яка отримана відповідачем 17 квітня 2012 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3960004833770. Відповідно до п.95.1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Також представником Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» подано до суду першої інстанції уточнюючі декларації за 2016 рік та за 2017 рік від 17 листопада 2017 року з квитанціями №1 та №2. Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неврахування уточнюючих декларацій до податкових декларацій за 2016, 2017 від 17 листопада 2017 року у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів визнання протиправними дій контролюючого органу щодо неприйняття / невизнання уточнюючих податкових декларацій, оскільки згідно з квитанціями від 17 листопада 2017 року №2 документи прийнято. Також колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивач не був позбавлений можливості встановити факт неправомірного нарахування пені в адміністративному або судовому порядку чого останнім на власний розсуд зроблено не було. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2012 року справа №5011-44/18931-2012 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», ініціюючим кредитором виступила Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби. Постановою Господарського суду міста Києва від 16 травня 2016 року у справі №5011-44/18931-2012 припинено процедуру санації, товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (в редакції чинній на час процедури ліквідації) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (абз. 8). Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 затверджено мирову угоду у справі про банкрутство ПрАТ «Київміськбуд-1» та припинено провадження у справі про банкрутство, водночас позивачем при розрахунку суми податкового боргу не враховано уточнюючі декларації з плати за землю за 2016 та 2017 роки. За таких обставин та враховуючи встановлені вище обставини суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 937 879,10 грн. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» про стягнення заборгованості - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких І.В. Федотов Повний текст постанови складено «27» вересня 2021 року.