Постанова Одеський апеляційний суд № 497/46/2021

Номер провадження: 22-ц/813/7542/21 Номер справи місцевого суду: 497/46/2021 Головуючий у першій інстанції Раца В. А. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину- задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Болградського району Одеської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 (двох тисяч п`ятсот) гривень, щомісячно, з дня пред`явлення позову до досягнення дочкою повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Виноградівка Болградського району Одеської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд рішення Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2021 року в частині визначення розміру аліментів - змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину- задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Болградського району Одеської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердий грошовій сумі в розмірі 1500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дочкою повноліття, тобто з 16.01.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 . На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя Пункт 1 частини четвертої статті 274 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020 Даний спір підпадає під вказане визначення наведеної норми закону. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком якої є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , виданого Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а/з №430 від 23.03.2018 року (а.с.7). Судом встановлено, що домовленості про утримання дочки між сторонами не досягнуто, відповідач в добровільному порядку допомоги на утримання дитини не надає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердий грошовій сумі в розмірі 2 500 гривень, щомісячно, з дня пред`явлення позову до досягнення дочкою повноліття, тобто з 16.01.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , районний суд виходив з того, що відповідач є працездатною особою, на утриманні не має інших осіб, та має можливість заробляти та надавати малолітній дитини матеріальну допомогу, в той час як дитина, яка не досягла 3-річного віку, проживає з матір`ю, яка її матеріально утримує та забезпечує всім необхідним. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як вбачається зі змісту ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно вимогам ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів на одну дитину, ні за яких обставин не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому при визначенні розміру аліментів, враховуючи коли аліменти стягуються на двох і більше дітей суд визнає частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, крім того судом враховується стан здоров`я і матеріальний стан дитини, також стан і матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 184 Сімейного Кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається з першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , являючись батьком дитини ОСОБА_3 , зобов`язаний її утримувати до досягнення нею повноліття. Домовленості про утримання дитини між сторонами не досягнуто. Дочка ОСОБА_3 , 20.03.2018 року знаходиться на утриманні позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 38, виданою Городненською сільською радою Болградського району Одеської області 12.01.2021 року (а.с.9). З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 04.03.2021 року подав до суду заяву, у якій зазначив, що із позовом не згоден та може виплачувати аліменти в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 18). З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про необхідність стягування з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн. щомісячно. При цьому, визначаючи таку суму до стягнення, судом вірно враховано те, що відповідач є працездатною особою, на утриманні не має інших осіб, та має можливість заробляти та надавати малолітній дитини матеріальну допомогу. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення про визначення розміру аліментів у розмірі 2500 грн., суд не дослідив всі докази по справі, взагалі не врахував його пояснення та доводи, не долучив до справи документи, які він бажав приєднати до матеріалів справи, не навів мотиви такого рішення, не врахував його матеріальний стан та стан здоров`я. Зокрема апелянт посилається на наступне. Так, в рішенні суду вказано, що відповідач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, погодився виплачувати аліменти в розмірі 2000 грн. Проте ОСОБА_1 посилається на те, що вказану заяву він написав під диктовку секретаря судового засідання та зазначив, що 04.03.2021 року він з`явився в Болградський районний суд Одеської області, розташований за адресою: вул.. 25 Серпня,192, м.Болград та бажав прийняти участь в розгляді справи про стягнення з нього аліментів на доньку ОСОБА_4 . З розміром аліментів 3000 грн., яку просила позивач стягувати з нього на доньку він не був згоден, про що повідомив суддю ОСОБА_5 , розповів йому про своє важке матеріальне становище, про те, що не може працевлаштуватись, часто хворіє, але секретар судового засідання продиктувала йому текст заяви і сказала, що судове засідання проведуть без нього. Довідку №179/15/02 від 01.03.2021 року, видану Болградською районною філією Одеського обласного центру про підтвердження його важкого матеріального становища, яку він приніс в суд для залучення до матеріалів справи, суддя переглянув і повернув йому. Разом з тим, апеляційний суд критично оцінює вказані доводи апелянта, оскільки згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідач, скориставшись наданими йому процесуальним законом правами, подав до суду власноруч написану заяву, якою фактично частково визнав позовні вимоги ОСОБА_2 . Слід зазначити, що вказана заява від 04.03.2021 року була особисто подана ОСОБА_1 та зареєстрована в канцелярії Болградського районного суду Одеської області за вх. № 1125 (а.с. 18). Доказів того, що вказана заява написана під диктовку секретаря судового засідання до апеляційного суду не надано. Крім того, твердження ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про те, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, не підтверджені жодними належними, допустимими доказами і не спростовують обґрунтованих висновків суду у цій частині. Відповідач ОСОБА_1 є молодою особою, фізично здоровим, має працездатний вік, являється батьком малолітньої дитини та в силу закону зобов`язаний утримувати дитину та забезпечувати їй належний рівень життя. Більш того, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі сам зазначає, що на обліку в Службі зайнятості, як безробітний, він не перебуває, про що надав до апеляційної скарги довідку №179/15/02 від 01.03.2021 року, видану Болградською районною філією Одеського обласного центру зайнятості (а.с. 32). Таким чином, апеляційний суд вважає, що встановлений судом розмір аліментів з врахуванням істотного здорожчання вартості усіх груп товарів для дітей, інфляційних процесів, не є надмірно високим і відповідатиме інтересам та потребам дитини. Окрім того, з урахуванням загальновідомих обставин про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку встановлений судом розмір аліментів є справедливим. При цьому, саме на батьків покладається забезпечення таких умов малолітнім дітям. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали б на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Болградського районного суду Одеської області від 04 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 28.09.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда