Постанова 4813 № 520/16137/19

Номер провадження: 22-ц/813/4670/21 Номер справи місцевого суду: 520/16137/19 Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9) про визначення місця проживання дітей - задоволено. Визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 . На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 20.05.2021 року з`явилися: представник позивача - ОСОБА_7 та представник апелянта - ОСОБА_2 Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до суду не з`явився, однак 20.05.2021 року на електрону пошту апеляційного суду надіслав заяву, у якій просив суд розглянути справу у відсутності їх представника та зазначив, що у вирішенні всіх питань (заяв, клопотань та ін.) учасників процесу покладаються на розсуд суду. У вказаній заяві представником також зазначено, що згідно із висновком від 02.03.2020 року №260/01-11, вважають за можливим визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , 2013 р.н. із матір`ю ОСОБА_3 , 1977 р.н. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що з 01.06.2002 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2018 року шлюб між сторонами розірвано. Діти на даний час проживають разом з матір`ю, що не заперечувалось сторонами. Згідно висновку Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 360/01-11 від 02.03.2020 року, орган опіки та піклування, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, вважає можливим визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже досягли 14 років, та мають право, самостійно обирати з ким із батьків їм проживати, тому питання визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не розглядалось. Також вказаним висновком встановлено, що мати дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з дітьми, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного 27.11.2019 р. працівниками територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено наступне. Квартира розташована на 11-у поверсі 16-ти поверхового будинку, складається з 4-х кімнат. Для розвитку та виховання дітей створені задовільні умови. За місцем свого проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , характеризується виключно з гарної сторони, займається вихованням та освітою дітей, приділяє їм багато уваги, про що свідчать характеристики від громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прот. ОСОБА_10 . Батько дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає в країні Ізраїль. Відповідно до інформації, наданої адміністрацією Одеського економічного ліцею Одеської міської ради Одеської області, зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиться в 11- Б класі означеного учбового закладу. Мати - ОСОБА_3 , цікавиться навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання. Батько - ОСОБА_1 , за весь період навчання доньки в ліцеї (з 2016 року) жодного разу успіхами в навчанні дитини не цікавився, батьківських зборів ніколи не відвідував, участі в житті ліцею не брав. Відповідно до характеристики, представленої адміністрацією Одеського економічного ліцею Одеської міської ради Одеської області, на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що мати неповнолітнього, приділяє належну увагу вихованню сина. Відповідно до інформації, представленої Приватним закладом "Заклад загальної освіти "Початкова школа Острівець" від 02.12.2019 року за №02/12-19 проінформовано, що мати дитини - ОСОБА_3 , приділяє належну увагу вихованню доньки, приймає участь у батьківських зборах. Про участь батька, ОСОБА_1 , у вихованні, піклуванні та розвитку інформації не має, він не приймав участь у батьківських зборах, групових заходах, внесені оплати за школу та співбесідах із вчителем. Відповідно до інформації адміністрації Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №6» Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 27.11.2019р. №01-03/ 784 повідомлено, що декларація на медичне обслуговування підписана ОСОБА_3 . Відповідно до протоколів бесід складених 28.11.2019 року спеціалістами територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі, з неповнолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначено, що діти бажають проживати з матір`ю. Батько дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не заперечує проти того, щоб діти проживали разом з матір`ю, але проти встановлення місця проживання дітей разом з матір`ю як у судовому порядку, так і органами опіки та піклування. На засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яке відбулось 13.02.2020 року, була присутньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та представник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - адвокат Шалько Олександра Андріївна. Враховуючи вимоги законодавства України, неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було заслухано на вказаному засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, на якому діти зазначили що бажають проживати разом з матір`ю. Адвокат батька, ОСОБА_2 , на зазначеному засіданні зазначила, що батько дітей не заперечує проти проживання дітей разом з матір`ю, але проти того, щоб це було визначено рішенням суду.? Ухвалюючи рішення про задоволенняя позову, районний суд виходив з того, що позивачка має постійне місце проживання, належним чином піклується про дітей, крім того діти, які досягли 14 років виявили бажання проживати разом із матір`ю та позивачка не перешкоджає батькові бачитися з дітьми, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинм справи, виходячи з наступного. Так, згідно із ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини. Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції). Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України). Судовим розглядом справи встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 року було витребувано з Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо визначення місця проживання неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Том І: а.с. 35). На виконання вищевказаної ухвали, 13.04.2020 року до суду надійшла заява від КРА, як органу опіки та піклування, у якій орган опіки надав до суду оригінал висновку від 02.03.2020 року №360/01-11 КРА, як органу опіки та піклування, згідно якого, з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини, вважає можливим визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Неповнолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже досягли 14 років, та мають право, самостійно обирати з ким із батьків їм проживати, тому питання визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не розглядалось. Також, вказаним висновком встановлено, що мати дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з дітьми, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням вищевикладенного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки остання має постійне місце проживання, належним чином піклується про дітей, окрім того, як встановлено судом, діти, які досягли 14 років - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно виявили бажання проживати разом з матір`ю. У доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не мав право брати до уваги вищевказаний висновок від 02.03.2020 року №360/01-11 як доказ по справі, оскільки він був отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, зокрема у порушення вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України, вказаний висновок не був надісланий сторонами по справі. Проте, вказані доводи апелянта є необгрунтованими, з огляду на те, що даний висновок від 02.03.2020 року №360/01-11 було надано суду на ухвалу від 26.07.2019 року про витребування доказів та процесуальним законодавством не передбачені вимоги, щодо надіслання копій витребуваних доказів всім сторонам по справі. Окрім того, як встановлено судовим розглядом справи, представник відповідача - ОСОБА_2 була присутня на засіданні комісії з питань захисту прав дітей КРА ОМР, яке відбулось 13.02.2020 року та мала можливість надавати свої заперечення, клопотання та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також отримати копію вказаного висновку безпосередню від органу опіки та піклування. Однак, таким право не скористалась та лише зазначила, що батько дітей не заперечує проти проживання дітей разом із матірю, але проти того, щоб це було визначено рішенням суду (Том І а.с. 164), що останньою було підтверджено і в суді апеляційної інстанції. При цьому, матеріалами справи також встановлено, що до суду вищевказаний висновок надійшов 13.04.2020 року та представник відповідача мала змогу з ним ознайомитись та надати свої докази та заперечення, які спростовують вказаний висновок, однак таким право також не скористалася. Слід зазначити, що відповідно до цивільно-процесуального законодавства жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, зазначений висновок органу опіки і піклування не може мати переваги над іншими доказами, а судом належно його оцінено в сукупності з іншими доказами. Крім того, відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Враховуючи, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи (стаття 2 ЦПК України), апеляційний суд вважає, що взяття до уваги зазначеного висновку, як доказу, являється доцільним з огляду на предмет спору між сторонами, а саме для об`єктивного та справедливого вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей. На думку апеляційного суду, визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дітей є турбота та підтримка з боку матері, суд обгрунтовано надав першочергове значення та оцінку саме найкращим інтересам дітей, врахувавши обставини спору та зазначені вище обставини справи. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, та незгоди з висновками суду першої інстанції. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 31.05.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк О.С. Комлева