Постанова 4852 № 340/515/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 340/515/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., розглянувши в письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року (головуючий суддя: Дегтярьова С.В. )по адміністративній справі № 340/515/21 за позовом: ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Від позивача ОСОБА_1 15 лютого 2021 року до суду надійшла позовна заява до відповідача Прокуратури Кіровоградської області, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку, а саме невиплати йому, керуючись положеннями п. 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного за ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 р. по 29.04.2020 р.; зобов`язати відповідача сплатити на його користь матеріальну шкоду у сумі 1 154 559,80 грн. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року позов залишений без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із відповідним позовом згідно ч.3 ст.123 КАС України. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2021 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі, позивача зобов`язано надати письмове обґрунтування з посиланням на правові норми позовних вимог та опис характеру грошової вимоги із вказівкою на її природу - спір з проводу проходження публічної служби чи спір з приводу заподіяння шкоди суб`єктом владних повноважень. Також вказано, що у випадку якщо позивач вважає такий спір спором з приводу заподіяння шкоди суб`єктом владних повноважень - надати заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів в обґрунтування причин пропуску строку. Позивач подав письмові заперечення та пояснив, що йому завдано майнову шкоду актом, що визнаний неконституційним, а тому він просить стягнути таку шкоду з відповідача, та вказано, що оскільки шкода заподіяна у вигляді недоотриманої заробітної плати, стягнення таких сум не обмежуються будь-яким строком, а тому заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не подав. Положеннями ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. У відповідності до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. За приписами ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст.123 цього Кодексу. Оцінюючи обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який стосується стягнення шкоди (збитків) з держави у зв`язку із прийняттям неконституційного акту, пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби в органах прокуратури, а саме: ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відтак для звернення до суду з цим позовом встановлюється місячний строк, передбачений спеціальною нормою, а саме ч. 5 ст.122 КАС України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішення Конституційного Суду України у справі №1-223/2018(2840/18) ухвалене 26.03.2020 року, а позивач звернувся до суду із позовом 15.02.2021 року, тим самим він пропустив строк на звернення до адміністративного суду, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України, та застосував ч. 3 ст. 123 КАС України - залишив позовну заяву без розгляду. Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції не врахував, що поданий позов спрямовано на поновлення майнових прав позивача, а саме: права на оплату праці, яке захищено положеннями ч.2 ст.233 КЗпП, якою передбачено право працівника у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження строком, виявив також надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права заявника на судовий захист. Приписами ч.2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Статтями 1,17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції не врахував приписів національного законодавства і норм міжнародного права, практики ЄСПЛ, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим постановив незаконну ухвалу, яка підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 294, 320, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року по адміністративній справі № 340/515/21 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили 22 вересня 2021 року, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий