Постанова 4852 № 160/4284/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4284/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Макарової С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, в якому просив: визнати противоправною та скасувати постанову Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П/ТД-ФС від 28.12.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125 190,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зазначив, що в період з 10.12.2019 по 13.12.2019 відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 13.12.2019 №ОМС-ДН4240/1914/АВ та винесено припис про усунення виявлених порушень від 13.12.2019 № ОМС-ДН4240/1914/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413, строк усунення порушень 03.01.2020. 28.12.2019 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на момент розгляду справи про накладення штрафу на позивача, у відповідача були відсутні докази щодо отримання особою, яка притягається до відповідальності повідомлення про розгляд справи, а відтак у відповідача відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення. Окрім цього, суд першої інстанції не надав оцінку тому, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу Законів про працю України» № 378-ІХ (далі - Закон № 378-ІХ), який набрав чинності 02.02.2020 була пом`якшена відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю. Крім того, позивач зазначив, що є платником єдиного податку 2 групи, за вперше вчинене правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) має бути застосовано попередження, а не накладення штрафу, що є беззаперечною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні позивач, представник позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. Надали пояснення відповідно доводам апеляційної скарги. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання свого представника не направив, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не звертався. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію №545773, ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 18.12.1997 як фізична особа-підприємець. Згідно копії Свідоцтва платника єдиного податку, позивач є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування з 01.01.2012 за ставкою 20 %, вид господарської діяльності: 52.62.0 роздрібна торгівля з лотків та на ринках. На підставі листа Південного відділення поліції Кам`янського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 26.11.2019 № 46.1/9/15243 щодо питання оформлення трудових відносин, додержання мінімальних гарантій, повноти та своєчасності виплати заробітної плати, №ДН-4240 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, наказу від 09.12.2019 № 25/4240 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.12.2019 №25/4240/1914, в період з 09.12.2019 по 13.12.2019 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань контролю додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, додержання мінімальних гарантій, повноти та своєчасності виплати заробітної плати. За результатами проведеного інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування від 13.12.2019 №ОМС-ДН4240/1914/АВ. За висновками Акт інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, а саме фактичне допущення до роботи найманого працівника ОСОБА_2 . На підставі вказаного Акту інспекційного відвідування, 13.12.2019 посадовою особою відповідача прийнято припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П. Із змісту припису вбачається, що позивачу приписано усунути вище виявлені порушення у строк до 03.01.2020. 28.12.2019 посадовою особою Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради Дніпропетровської області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П/ТД-ФС згідно якої, за порушення вимог ч.1 ст.21, ч. 1, ч. 3 ст.24 КЗпП України на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 125 190,00 грн. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, згідно з п.2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Згідно з пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Відповідно до п. 14 Порядку №823, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509. Згідно з п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 4 - 6 цього пункту). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абз.3 - 7 п.2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3 - 7 п.2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Матеріали справи містять відправлене 04.02.2020 на адресу суб`єкта господарювання рекомендованим листом повідомлення про отримання документів інспекційного відвідування уповноваженою особою від 13.12.2019, а саме: акт інспекційного відвідування від 13.12.2019, припис про усунення виявлених порушень від 13.12.2019, які отримано позивачем 18.12.2019 (а.с. 100-101). Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 24.12.2019 №1136 направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, яке отримано позивачем 27.12.2019 (а.с. 103). Отже, матеріалами справи підтверджується, що повідомлення про отримання матеріалів інспекційного відвідування уповноваженою посадовою особою надіслано позивачу згідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, доводи позивача щодо не повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу є безпідставними, оскільки позивачем отримано матеріали інспекційного відвідування та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, на підставі акту від 13.12.2019 №ОМС-ДН4240/1914/АВ, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 28.12.2019 року №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П/ТД-ФС та направлено на адресу позивача. Відтак, процедурних порушень законодавства під час винесення оскаржуваної постанови не встановлено. Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З аналізу наведених норм вбачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (ч. 2 ст. 265 КЗпП). Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що згідно копії Реєстру платників єдиного податку позивач займається такими видами економічної діяльності: код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, тютюновими виробами; код КВЕД 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Місце здійснення господарської діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Як слідує з акта інспекційного відвідування від 13.12.2019 під час проведення інспекційного відвідування у магазині продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 , один найманий працівник ОСОБА_2 , у період з 16 год. 25 хв. до 16 год. 47 хв., здійснювала продаж продовольчих товарів. Факт проведення контрольного заходу інспекторів Держпраці підтверджується відеозаписом, здійсненим під час проведення інспекційного відвідування позивача. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. За змістом статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, у інспекторів праці наявне право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №620/1521/19. При дослідженні судом апеляційної інстанції відеозапису, проведеного під час інспекційного відвідування 13.12.2019, встановлено, що за торговим прилавком перебувала особа (як згодом було встановлено - ОСОБА_2 ), як відмовилася надати документи, що посвідчують особу та будь-які пояснення. На відеозапису зафіксовано факт продажу ОСОБА_2 продовольчих товарів та проведення розрахунку. Під час інспекційного відвідування позивач спочатку пояснював, що в приміщенні магазину знаходиться його дружина. Проте, на пропозицію інспектора надати документи на підтвердження родинних відносин, позивачем жодних документів надано не було. В подальшому, позивач змінив пояснення, зазначивши що вказана особа - ОСОБА_2 не є його дружиною, а є родичкою, яка протягом 3 - 4 годин здійснювала реалізацію товару замість його дружини, яка захворіла. Проте доказів родинних відносин із вказаною особою позивачем не було надано. Таким чином, під час інспекційного відвідування та в акті від 13.12.2019 №ОМС-ДН4240/1914/АВ, відповідачем зафіксовано допуск позивачем до роботи найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, у зв`язку з чим, порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України. Як встановлено судом, в подальшому, згідно наказу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №1 від 20.12.2019 ОСОБА_2 прийнята на постійну роботу з 21.12.2019 на посаду «продавець». 21.12.2019 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (працівник) укладено трудовий договір. Пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що фізична особа зобов`язується оплачувати працю працівника у розмірі 4 176,00 грн. на місяць. Проте, з трудового договору не вбачаються обов`язки, які повинен виконувати працівник та не зазначено який це договір: строковий, безстроковий. Матеріали справи містять повідомлення про прийняття працівника на роботу від 21.12.2019, яке отримано Кам`янською ДПІ Кам`янського управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 21.12.2019 вх. №39806. Таким чином, на виконання припису від 13.12.2019 №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П позивачем прийнято наказ про прийняття на постійну роботу від 20.12.2019, укладено трудовий договір від 21.12.2019 із працівником ОСОБА_2 та подано повідомлення про прийняття працівника на роботу. Так, вимоги припису від 13.12.2019 №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П виконані у встановлений інспектором праці строк, що свідчить про згоду позивача з виявленими порушеннями законодавства про працю під час інспекційного відвідування. Колегія суддів враховує, що суб`єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену ст.265 КЗпП України, оскільки в розумінні ч.3 ст.265 КЗпП така відповідальність не належить до адміністративно-господарських санкцій, які спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, а є фінансовими санкціями - засобом впливу на порушника, що спрямований на недопущення повторення виявлених порушень у майбутньому. Отже, виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансової санкції, і, відповідно не звільняє від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, оскільки згідно з ч.7 ст.265 КЗпП України, сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Тобто, вказаними нормами покладено одночасно на суб`єкта господарювання обов`язок, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення. Більш того, виконання позивачем вимог припису підтверджує факт визнання ним порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки. Сам по собі припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання, його вимоги направлені лише на подальше недопущення порушення вимог законодавства про працю. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року по справі №818/584/17. З огляду на викладене, 13.12.2019 на момент проведення виходу за адресою здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 , позивач фактично допустив до виконання обов`язків продавця ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради №ОМС-ДН4240/1914/АВ/П/ТД-ФС від 28.12.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125 190,00 грн. прийнята на підставі та в межах повноважень, висновки відповідача щодо порушення позивачем ч.ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України та допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин є обґрунтованими. Що ж до посилань позивача на наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу, з тих підстав, що 12.12.2019 прийнято Закон України «Про внесення змін в Кодекс законів про працю України», яким зменшено розмір штрафів за порушення трудового законодавства, колегія суддів зазначає наступне. 12.12.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу Законів про працю України» № 378-ІХ (далі також - Закон № 378-ІХ), яким абзац 2 ч.2 ст.265 КЗпП України замінено двома новими абзацами, а саме: «Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Зважаючи на викладене, Законом № 378-ІХ пом`якшено відповідальність фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп. Вказаний Закон №378-ІХ набрав чинність 02.02.2020. Судом встановлено, що оскаржувана позивачем постанова прийнята відповідачем 28.12.2019 на підставі абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП, в редакції, чинній на час прийняття цієї постанови, тобто до набрання чинності Законом №378-IX. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у Рішенні у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи). Оскільки на час притягнення до відповідальності за статтею 265 КЗпП України позивач мав статус фізичної особи-підприємця, до нього застосовано санкції у вигляді штрафу як до суб`єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи підприємця, отже колегія суддів дійшла висновку, що до позивача у спірних правовідносинах не може застосовуватись положення статті 58 Конституції України щодо пом`якшення відповідальності. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №280/4139/18. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну юридичну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров