Ухвала КЦС ВС № 758/2379/14-ц

Ухвала Іменем України 24 вересня 2021 року м. Київ справа № 758/2379/14 провадження № 61-15451ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (далі - ТОВ «ФК «Веста») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2014 року у цивільній справі № 758/2379/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум) до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява мотивована тим, що 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладений договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року,заяву ТОВ «ФК «Веста» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Веста», у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у цивільній справі № 758/2379/14-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 16 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Судами встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі № 758/2379/14 стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0120/07/01-CL від 16 травня 2007 року у розмірі 479 721, 24 грн. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0120/07/01-CL від 16 травня 2007 року, укладеним між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_3 , у загальному розмірі 479 721, 24 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 травня 2007 року, укладеним між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 1 від 22 травня 2001 року за реєстровим № 12-1131 та зареєстрованому в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 20 червня 2001 року та записаному у реєстрову книгу № д 1055-236 за реєстровим № 2291. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження та встановив початкову ціну для реалізації на рівні вартості предмету іпотеки, яка буде встановлена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист. 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 0120/07/01-CL, укладеним 16 травня 2007 року між АКБ «Банк Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3 . Отже, внаслідок укладення вказаного договору, ТОВ «ФК «Веста» стало правонаступником ПАТ «Банк Форум». Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі). Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20). Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Веста», суди попередніх інстанцій, встановивши, що ПАТ «Банк Форум» передало свої права кредитора ТОВ «ФК «Веста» за договором відступлення прав вимоги, правильно застосували наведені вище норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні. Доводи касаційної скарги про те, що долучені заявником до заяви про заміну сторони у справі докази не підтверджують перехід права вимоги від первісного іпотекодержателя до ТОВ «ФК «Веста», є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що у даних правовідносинах наявний чинний договір про відступлення права вимоги, дійсність якого на момент звернення до суду ніким не оспорена та не скасована, а також нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за Договорами іпотеки (Іпотечними договорами). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16 (провадження № 12-199гс19) зазначено, що задоволення заяви про заміну сторони стягувача правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваному правочину, що буде порушувати презумпцію його правомірності. Апеляційним судом зазначено, що в матеріалах справи наявний Реєстр договорів, права вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами до Договору № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року, у якому під номером 258 зазначено ОСОБА_3 з відповідними даними щодо кредитного договору, розміру заборгованості та даними про особу боржника. Відомості Реєстру договорів, права вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами до Договору № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року кореспондуються із положеннями п. 1.1. Договору про відступлення прав за Договорами іпотеки (іпотечними договорами). Верховний Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц ). Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не перевірив факт отримання ОСОБА_1 відзиву «ТОВ «ФК «Веста», поданого на її апеляційну скаргу, чим позбавив можливості останню ознайомитись з ним, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Таким чином, апеляційний суд, приймаючи до провадження відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до частини четвертої статті 360 ЦПК України, перевіряє докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а не факт його отримання. Крім того, варто зазначити, що заявниця не була позбавлена можливості реалізувати своє процесуальне право щодо ознайомлення з матеріалами справи. Доводи касаційної скарги про те, що у копії довіреності № 55 від 12 квітня 2019 року про уповноваження Остапченко О. В. представляти інтереси ТОВ «ФК «Веста» зазначено номер рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 липня 2010 року 22, а у свідоцтві про право на заняття адвокатською діяльністю Остапченко О. В. номер цього рішення зазначено як 202, не приймаються Верховним Судом, оскільки не впливають на правильність застосовування судами норм матеріального та процесуального права. Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у судах із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень дає підстави для висновку, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик