Ухвала КЦС ВС № 283/518/17-ц

Ухвала Іменем України 23 вересня 2021 року м. Київ справа № 283/518/17-ц провадження № 61-11181ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» на дії та рішення головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук Марії Степанівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - Товариство) у вересні 2020 року звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук М. С. щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 7 573,76 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук М. С. від 27 серпня 2020 року про арешт коштів ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів в розмірі 7 573,76 грн. Свою скаргу обґрунтовувало тим, що постановою державного виконавця від 27 серпня 2020 року державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти Товариства у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 7 573,76 грн. Підставою для накладення арешту державним виконавцем зазначено, що Товариство не у повному обсязі виконало рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року у справі № 283/518/17-ц. Вважає, що такі дії та постанова державного виконавця є неправомірними, оскільки Товариство виконало належним чином рішення суду, перерахувавши 11 червня 2020 року стягувачу кошти з урахуванням утриманого та перерахованого до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб відповідно до діючого податкового законодавства. Малинський районний суд Житомирської області ухвалою від 26 березня 2021 року скаргу задовольнив, визнав неправомірними дії головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук М. С. щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів в розмірі 7 573,76 грн; визнав неправомірною та скасував постанову головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук Марії Степанівни від 27 серпня 2020 року про арешт коштів ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів в розмірі 7 573,76 грн. Житомирський апеляційний суд постановою від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 26 березня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги. Вирішив питання розподілу судових витрат. ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» 02 липня 2021 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у вказаній вище справі. Верховний Суд ухвалою від 22 липня 2021 року залишив вказану касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 362 грн та роз`яснив порядок невиконання вимог ухвали. На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судом апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року у цивільній справі № 283/518/17-ц стягнуто з ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн; 868,97 грн - витрат на професійну правову допомогу та 3 332 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. На виконання рішення суду 10 червня 2020 року було видано виконавчий лист. ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» 11 червня 2020 року перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірах: 699,53 грн на відшкодування витрат на професійну правову допомогу; 43 933,94 грн на відшкодування моральної шкоди; 2 682,26 грн на відшкодування витрат на проведення експертизи. 27 серпня 2020 року головним державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук М. С. винесено постанову про арешт коштів боржника, з якої вбачається, що ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» рішення суду в повному обсязі не виконало, а тому накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом,та належать боржнику. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою. Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. За змістом підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України. Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Отже, чинним на час ухвалення рішення суду першої інстанції про стягнення з боржника моральної шкоди податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18), від 07 серпня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18), від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц (провадження № 61-29955св18), від 08 червня 2021 року у справі № 180/407/20 (провадження № 61-4701св21). Зі змісту рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року вбачається, що судом ухвалено рішення про стягнення з ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн, 868,97 грн - витрат на професійну правову допомогу та 3 332 грн - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. У даному рішенні суд посилався на те, що встановленим є факт невиконання відповідачами вимог статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та негативного впливу на довкілля в результаті їх виробничої діяльності з порушенням конституційного особистого немайнового права ОСОБА_1 на безпечне довкілля. Статтею 293 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Тобто, стягнуте судом відшкодування моральної шкоди пов`язано саме із заподіянням шкоди життю і здоров`ю позивача. Доводи касаційної скарги щодо внесення змін до Податкового кодексу України, які набрали чинності 23 травня 2020 року, відповідно до яких стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн є доходом ОСОБА_1 , який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню згідно із законодавством. З урахуванням вимог статей 3, 10 ЦПК України при виконанні рішення суду, яке є завершальною стадією судового провадження, застосовується законодавство, яке діяло на час розгляду і вирішення справи. А набрання рішенням законної сили передбачено лише для можливості його оскарження у встановленому ЦПК України порядку. Крім того, аналогічне по суті роз`яснення у порядку індивідуальної податкової консультації надала Державна податкова служба України 08 грудня 2020 року за № 5035/ІПК/99-00-04-05-03-06 «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми моральної шкоди», вказавши таке: «Розмір мінімальної заробітної плати з метою визначення суми перевищення відшкодування моральної шкоди застосовується на 01 січня звітного року в якому прийнято рішення суду, незалежно від того, що виконання цього рішення переходить на наступні роки». Таким чином, з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати. Якщо рішення суду прийнято до набрання чинності Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», то дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди оподатковується відповідно до норм Податкового кодексу України, які діяли до 23 травня 2020 року. Викладене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц (провадження № 61-5св21). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що виконується рішення суду про стягнення на користь потерпілої відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню, а відповідно державний виконавець зобов`язаний виконати судове рішення про стягнення відшкодування у повному розмірі. Отже, державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» на дії та рішення головного державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назарчук Марії Степанівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький