Постанова 4854 № 420/8165/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8165/21 Головуючий І інстанції Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 02.07.2021р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 18.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд: - визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області, яке викладено у листі від 11.05.2021р. №7463-7371/В-02/8-1500/21, а також рішення від 19.04.2021р. №951060840441 щодо проведення з 13.12.2019р. перерахунку пенсії в частині визначення проценту розрахунку пенсії у розмірі 60% від суми заробітної плати та обмеження її максимальним розміром; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років з 13.12.2019р., виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 06.03.2020р. №423 без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити з 13.12.2019р. різницю в розмірі пенсії за минулий час та з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2021р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2021р. по справі №420/3366/20 щодо проведення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру». Однак, листом від 11.05.2021р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомлено, що на виконання судового рішення пенсію перераховано виходячи з розрахунку 60% від середньомісячного заробітку та з обмеженням максимальним розміром. Позивач вважає вказані дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою суду першої інстанції від 02.06.2021р. залучено до участі у справі - Пенсійний фонд України в якості другого відповідача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, яке викладено у листі від 11.05.2021р. №7463-7371/В-02/8-1500/21, (від 19.04.2021р. №951060840441) про проведення з 13.12.2019р. перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині визначення проценту розрахунку пенсії у розмірі 60% від суми заробітної плати та обмеження її максимальним розміром. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019р., виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Одеської області від 06.03.2020р. №423 без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити з 13.12.2019р. різницю в розмірі пенсії за минулий час та з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано ПФУ виплатити з 13.12.2019р. перераховану на підставі довідки прокуратури Одеської області від 06.03.2020р. №423 пенсію позивача виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити з 13.12.2019р. різницю в розмірі пенсії за минулий час та з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області та ПФУ подали апеляційні скарги. У поданій апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області посилається на те, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та неповного з`ясування судом обставин справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення окружного адміністративного суду від 02.07.2021р. та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю. ПФУ у поданій ним апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2021р.та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач, у свою чергу, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив. 02.09.2021р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПФУ та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. 16.09.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області, у якому ОСОБА_1 заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 з 24.01.2011р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (в редакції чинній на час виходу на пенсію) у розмірі 90% заробітку. Призначення пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% та без обмеження максимальним розміром було підтверджено постановою Київського районного суду м. Одеси від 29.04.2019р. у справі №520/4224/16-а. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2020р. у справі №420/3366/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу на підставі довідки Прокуратури Одеської області від 04.03.2020р. №423 з 13.12.2019р. із врахуванням раніше виплачених сум. Вказане вище рішення набрало законної сили 16.04.2021р. 27.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із письмовою заявою про виконання судового рішення від 16.03.2021р. у справі №420/3366/20 щодо проведення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру», зазначивши, що такий перерахунок має бути проведений у розмірі 90% від суми заробітку, вказаної у довідці прокуратури Одеської області від 06.03.2020р. №423, та виплати пенсії мають здійснюватися без обмеження її граничного розміру. Однак, ГУ ПФУ в Одеській області своїм листом від 11.05.2021р. №7463-7371/В-02/8-1500/21 повідомило позивача про здійснення перерахунку його пенсії у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 06.03.2020р. №423 виходячи із розрахунку 60% від середньомісячного заробітку та застосуванням максимального розміру пенсії, який не може перевищувати 10 (десяти) прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення ГУ ПФУ в Одеській області. Посилаючись на окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги», суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що вчинити дії в інтересах позивача, зокрема, щодо виплати пенсії наразі може саме ПФУ. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або ж отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги тощо). Законодавець повинен робити це із дотриманням вимог Конституції України, у т.ч. принципів рівності та справедливості. Так, умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015р. безпосередньо визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ. Частиною 1 ст.50-1 вказаного Закону №1789-ХІІ визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у т.ч. зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку. При цьому, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонером, виходячи із розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12 ст.50-1 Закону №1789-ХІ). Як передбачено ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться із урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. У подальшому, як загально відомо, до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ були внесені зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, внаслідок яких, наведена ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ з 01.10.2011р. стала 18, т.б. відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. Далі, 14.11.2014р. Парламентом було ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ. Так, як слідує зі змісту ч.20 ст.86 вказаного Закону №1697-VІІ (в первинній редакції), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч.ч.2, 3 та 4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Отже, первісна редакція ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ та ч.17 (з 01.10.2011р. - ч.18) та ст.50-1 Закону №1789-ХІІ фактично містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, а переважна більшість статей (у т.ч. ст.86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015р. Водночас, з 15.07.2015р. втратив чинність Закон України №1789-XII (крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.46-2, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.ч.3,4,6 та 11 ст.50-1, ч.3 ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів). Далі, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII, яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: - ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (яка діяла до 15.07.2015р.) викладено в такій редакції: «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; - ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015р.) викладено у такій редакції: «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Таким чином, починаючи з 01.01.2015р. в Україні фактично жоден Закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру», а законодавець делегував повноваження стосовно встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури - Кабінету Міністрів України. Однак, Кабінетом Міністрів України до цього часу так і не було прийнято жодного нормативно-правового акта, який би чітко регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Як загально відомо, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19), положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма також міститься і у ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017р. №2136-VIII. У п.2 резолютивної частини рішення вказаного Конституційного Суду України визначено, що положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, відповідні положення втратили чинність - 13.12.2019р. За правилами ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. А за змістом ст.97 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017р. №2136-VIII, Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання. Так, Конституційний Суд України у п.3 резолютивної частини свого рішення від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 встановив такий порядок його виконання: ч.20 ст.86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; а ч.20 ст.86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч.ч.2,3 та 4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, за таких обставин, з 13.12.2019р. Закон №1697-VII фактично не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з огляду на викладене, судова колегія вважає, що з 13.12.2019р. у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, а також у зв`язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових заробітної плати, як при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Так, як вже зазначалося вище, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури - є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Як загально відомо, Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017р. №657 (набрала законної сили 06.09.2017р.) було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам, що, у свою чергу, є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивача. Таким чином, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови КМУ №657 та рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019р. Разом зі тим, як зазначено у згаданому вище рішенні Конституційного Суду України, перерахунок призначених пенсій проводиться з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Як свідчать матеріали справи, відповідач фактично погодився з необхідністю перерахунку пенсії позивача після ухвалення Конституційним Судом рішення від 13.12.2019р. №7-р/ІІ/2019, однак чомусь зменшив розмір пенсії із 90% до 60% від заробітку, а також обмежив її розмір 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність. Що ж стосується права ОСОБА_1 на перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, то колегія суддів звертає увагу на наступне. На час призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені положеннями ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якою передбачалось, серед іншого те, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком. Частина 20 ст.86 Закону №1697-VII (яка застосовується в первинній редакції) також не передбачає ніякого регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Застосування ж до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ, які передбачають розмір пенсії 60% від заробітної плати, в даному випадку, є безпідставним, оскільки вказаний Закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія була призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а не перераховується. На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій неодноразово звертав увагу і Верховний Суд України, зокрема, у своїх рішеннях від 10.12.2013р. по справах №21-348а/13, №21-420а/13 та від 06.10.2015р. по справі №127/11720/14-а, зазначивши при цьому, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення цих пенсій. Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.06.2018р. у справі №725/1352/16-а та від 29.06.2020р. у справі №490/5366/16-а. Так, Верховний Суд у постанові від 04.02.2019р., залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. у «зразковій» справі №240/5401/18, також вказав, що відсотки, які були при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку. У той же час, Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2009р. №9-рп/2009, вказуючи на недопустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, що об`єктивно призведе до погіршення становища особи (в суспільстві) через їх обмеження, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов`язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абз.5 п.5 мотивувальної частини цього Рішення). Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд першої інстанції висновку про те, що відповідач, застосовуючи до позивача інший (зменшений) розмір пенсії по відношенню до місячної заробітної плати, діяв протиправно, не на підставі Конституції та законів України. Доводи ж апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області зазначених висновків також не спростовують. Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне. Так, як передбачено абз.6 ч.15 ст.86 Закону України №1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Зазначену норму було введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII. Разом з тим, як вбачається зі змісту приписів п.2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р. Тобто, як чітко визначено п.п.1,2 Прикінцевих положень Закону №911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 01.01.2016р. та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується виключно до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2019р. у справі №360/1428/17, в якій зазначено те, що дія Закону №911-VIII стосовно визначення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи із 01.01.2016р. (п.2 Прикінцевих положень цього Закону). Враховуючи те, що позивач є пенсіонером прокуратури з 2011р., а тому до розміру його пенсії за вислугу років не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені згаданими вище змінами, оскільки вони не мають зворотної дії у часі. До того ж, ще раз слід наголосити на тому, що звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається. У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018р. №5-р/2018 вказано, що положення ч.1 ст.22 Конституції України треба розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь та гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На переконання Конституційного Суду України, держава виходячи із існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі ж значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки та модернізації системи соціального захисту тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків із метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб. Таким чином, «новий» порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами від 02.03.2015р. №213-VІІ, від 28.12.2014р. №76-VІІІ та від 14.10.2014р. №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання відповідними змінами чинності є правильним і обґрунтованим. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу й на той факт, що, що аналогічної правової позиції з цього спірного питання дотримується і П`ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у постановах від 11.09.2020р. по справі №420/3284, від 16.09.2020р. по справі №420/2923/20, від 25.09.2020р. по справі №420/3565/20, від 17.09.2021р. по справі №420/5516/21, від 17.09.2021р. по справі №420/3898/20 та від 07.09.2021р. по справі №400/1055/21. Стосовно наведеної аргументації апелянтами про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення із позовом до суду, судова колегія зазначає наступне. У відповідності до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України). У той же час, п.8 ч.1 ст.240 КАС України встановлює, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч.3 та 4 ст.123 цього Кодексу. Аналіз вказаних вище положень свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 27.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із письмовою заявою про виконання судового рішення від 16.03.2021р. у справі №420/3366/20 щодо проведення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру». Однак, листом від 11.05.2021р. №7463-7371/В-02/8-1500/21 відповідач повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії (19.04.2021р.) згідно з довідкою прокуратури Одеської області від 06.03.2020р. №423, виходячи із розрахунку 60% від середньомісячного заробітку, а також застосуванням максимального розміру пенсії, який не може перевищувати 10 (десяти) прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом стосовно перерахунку та виплати пенсії, виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимальний розміром, із урахуванням наведених вище положень КАС України, розпочинається у травні 2021р. та закінчується у листопаді 2021р. Зважаючи на те, що позивачем подано позовну заяву у травні 2021р., суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для залишення її без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Разом із тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо зобов`язання ПФУ виплатити перераховану на підставі довідки прокуратури Одеської області пенсію позивача виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, а також виплатити позивачу різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час, безпідставно вийшовши за межі позовних вимог. Так, на думку колегії суддів помилковим є застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги», оскільки вказаною постановою був змінений лише тільки порядок фінансування виплати пенсій. Фінансування виплати пенсій здійснювалось і у період до 01.04.2021р. також ПФУ, але через територіальні органи, а виплати, у свою чергу, здійснювались через рахунки пенсіонерів у банках або ж через поштові відділення. Зазначеною вище Постановою КМУ було затверджено «Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку». У відповідності положень п.1 вказаного Порядку, він визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги. Тобто, Постанова КМУ №1279 жодним чином не змінила повноважень ПФУ та його територіальних органів щодо призначення, нарахування та виплати пенсій. Згідно з пп.7,8 п.4 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління» (затв. Постановою правління ПФУ від 22.12.2014р. №28-2), управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. З аналізу наведених вище норм вбачається, що обов`язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Одеській області, до якого позивач і звернувся із даним позовом. Отже, доводи апеляційних скарг лише частково знайшли своє підтвердження. У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку щодо помилковості обраного судом першої інстанції способу відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання провести виплату перерахованої пенсії саме ПФУ, а тому, відповідно, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині має бути скасоване, з ухваленням нового - про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області провести виплату позивачу перерахованої пенсії з 13.12.2019р. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року в частині зобов`язання Пенсійного фонду України виплатити з 13.12.2019р. перераховану на підставі довідки прокуратури Одеської області №423 від 06.03.2020р. пенсію ОСОБА_1 виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити з 13.12.2019р. різницю в розмірі пенсії за минулий час та з урахуванням раніше проведених виплат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити з 13.12.2019р. перераховану на підставі довідки прокуратури Одеської області №423 від 06.03.2020р. пенсію ОСОБА_1 , виходячи із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити з 13.12.2019р. різницю в розмірі пенсії за минулий час та з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 27.09.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко