Постанова 4813 № 509/1509/21

Номер провадження: 22-ц/813/7937/21 Номер справи місцевого суду: 509/1509/21 Головуючий у першій інстанції Жижка О.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.04.2021 року про передачу цивільної справи до іншого суду за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третьої особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: 02 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 36504, виданий 10.11.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 630824719 від 04.01.2018 року, укладеним із АТ «Альфа-Банк», в загальній сумі 20 515,87 грн. (а.с.1-9). Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.04.2021 року цивільну справу було передано до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с.25-26). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження (а.с.32-33). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасуванняухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.04.2021 року та направлення справи для продовження до суду першої інстанції. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 21.09.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 21.09.2021 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.08.2021 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Після проведення підготовчих дій, розгляд справи призначено ухвалою суду від 20.09.2021 року та відбувся 21.09.2021 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи за підсудністю, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Із постанови про арешт коштів боржника від 11.03.2021 року вбачається, що вищевказаний виконавчий напис нотаріуса виконується виконавчим округом Херсонської області, згідно ВП № 63807888 (а.с.12-14), тобто за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , зареєстрованого в установленому законом порядку, про що нею зазначено в позовній заяві. Із тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою, в якій просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 36504, виданий 10.11.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 630824719 від 04.01.2018 року, укладеним із АТ «Альфа-Банк», в загальній сумі 20 515,87 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав можливість звернутися з цим позовом до суду за місцезнаходженням юридичної особи відповідача - АТ «Альфа-Банк» чи за місцем виконання виконавчого напису. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не скористався правом вибору підсудності відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, тому необхідно передати справу за місцезнаходженням відповідача, оскільки в жодному випадку вказаний позов не охоплюється юрисдикцією Овідіопольського районного суду Одеської області, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін. Крім того, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.04.2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк О.С. Комлева