Постанова 4813 № 509/6930/19

Номер провадження: 22-ц/813/1271/21 Номер справи місцевого суду: 509/6930/19 Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.03.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин та надання додаткового строку для прийняття спадщини, В С Т А Н О В И В:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви про скасування заходів забезпечення позову. Представник третьої особи подав заяву, відповідно до якої просив суд скасувати захід забезпечення позову, вжитий судом відповідно до ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що зазначена земельна ділянка належить на праві власності третій особі ОСОБА_1 , а у цій справі позовні вимоги мають немайновий характер, при тому що ЦПК України не передбачає можливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно осіб, які не є відповідачами у справі. Крім цього, позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, а також майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків власникові арештованої земельної ділянки, що зумовлює обов`язкове застосовування судом зустрічного забезпечення. Проте зустрічне забезпечення судом не застосовувалось. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2020 року представнику третьої особи адвокату Гусарову О.Л. у задоволенні його заяви про скасування заходу забезпечення позову ОСОБА_2 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин та надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою заяву про скасування заходу забезпечення позову задовольнити, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між третьою особою ОСОБА_1 , чиє майно було арештовано судом, і позивачем ОСОБА_2 спору з приводу спадкових прав останнього не виникало; арешт майна особи, яка не є відповідачем у справі, не відповідає меті забезпечення позову, а тому є незаконним, оскільки суперечить положенням ст. 150 ЦПК України. Сповіщення сторін та заяви. У судове засідання, призначене на 17 лютого 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 01 березня 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Поряд з цим, відповідно до п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечений іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, визначений ч.1 ст.150 ЦПК України перелік заходів забезпечення позову не є вичерпним і суд може вжити заходи забезпечення позову, конкретно не передбачені зазначеними пунктами, але які є такими, що забезпечать ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав у разі, якщо такий захист і поновлення цих прав не забезпечується заходами визначеними процесуальним законом, але передбачений законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, застосовуючи захід забезпечення позову, не визначений окремо процесуальним законом, суд має навести обґрунтування необхідності вжиття саме такого заходу забезпечення позову, а також вмотивувати підстави такого рішення. У мотивувальній частині ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року суд першої інстанції раніше вірно зазначив, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Спадкове право в об`єктивному розумінні це сукупність цивільних правових норм, які регулюють процес переходу прав і обов`язків померлої особи до інших осіб. Спадкове право у суб`єктивному розумінні це право особи бути закликаною до спадкування, а також її правомочності після прийняття спадщини. Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). За своєю суттю правовідношення спадкування направлено на регулювання обороту (переходу) матеріальних і нематеріальних благ. Захист суб`єктивного спадкового права особи неможливий без наявності спадщини, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України). Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті спадкодавця або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не проявляти щодо неї жодного інтересу, тобто не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії (пункт 24), рішення від 30.05.2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32)). В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що такі висновки суду, викладені в ухвалі Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року, представником третьої особи ніяк не спростовані, хоча між сторонами дійсно виник спір з приводу спадкових прав позивача, які є майновими об`єктами цивільного права, при цьому що на думку суду невжиття заходів по забезпеченню позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Щодо посилань представника третьої особи на невирішеність судом питання зустрічного забезпечення варто зазначити, що п.3 ч.1 ст.154 ЦПК України встановлює обов`язок суду застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Позивач є громадянином Росії, але має реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні. Представником третьої особи не надано суду докази на підтвердження всіх обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, зокрема, відомості про відсутність у позивача майна на території України в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. У матеріалах справи такі докази також відсутні, а можливість спричинення збитків забезпеченням позову представником третьої особи ніяк навіть не обґрунтовується. Водночас, невжиття судом заходів зустрічного забезпечення не є абсолютною підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки у такому разі відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України третя особа або її представник не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які, на їх думку, підтверджують наявність обставин для такого забезпечення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що предметом спірних правовідносин у вказаній цивільній справі є спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , що складається з: 1) квартири, загальною площею 53,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельної ділянки площею 0,100 га, розташована на території Таїровської селищної ради у АДРЕСА_2 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 014217; 3) земельної ділянки площею 1,48 га під АДРЕСА_3 у масиві № НОМЕР_1 на території Таїровської селищної ради на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 045147. Апеляційний суд звертає увагу, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи - позивача. Вжиття заходів до забезпечення позову сприяє запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечує можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яким він звернувся або має намір звернутися. Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 квітня 2020 року, є доцільними, відповідають меті інституту забезпечення позову. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Питання про скасування заходів забезпечення позову розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк