Постанова Одеський апеляційний суд № 509/6477/25

Номер провадження: 22-ц/813/3149/26 Справа № 509/6477/25 Головуючий у першій інстанції Спічак В. О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скарги ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року у справі за поданням головного державного виконавця Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відвічук Катерини Георгіївни про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст подання про розшук боржника. 11 листопада 2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області звернулася головний державний виконавець Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відвічук Катерина з поданням про оголошення розшуку боржника, у якому заявник просить суд: винести ухвалу про розшук боржника?? ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 ). Подання про розшук боржника вмотивовано тим, що на примусовому виконанні Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №47143941 з примусового виконання виконавчого листа 753/20012/14 від 06 березня 2015 року Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.11.2014 року і до досягнення дітьми повноліття. На виклики до державного виконавця боржник ОСОБА_1 не з`являється, борг не сплачує. Загальна сума заборгованості за виконавчим документом станом на 30.10.2025 становить 35665,62 грн. Державним виконавцем неодноразово здійснювався вихід за адресою, що зазначена у виконавчих документах як адреса місця проживання боржника, а саме: АДРЕСА_1 , однак боржник там не проживає. 21.10.2025 до відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_5 , в якій вона просить оголосити боржника ОСОБА_1 в розшук. В зв`язку з чим, державний виконавець, відповідно до ч. 1?ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»,?ст. 438 ЦПК України, просить оголосити у розшук боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позиція боржника у суді першої інстанції. Представник боржника - адвокат Шпакович О.В. у запереченнях зазначає, що з дати набрання законної сили рішенням суду боржник виконував всі дії для реального, фактичного та в повному обсязі або часткового виконання рішення суду щодо сплати аліментів. Наразі боржник виїхав за межі території України в законний спосіб в зв`язку із супроводом дружини інваліда на лікування. Крім того, боржнику відомо, що виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, і з рахунку було списано 3773, 60 грн., постановою від 26.08.2025 року було знято арешт у зв`язку із перерахуванням суми боргу, та постановою від 26.08.2025 року накладено арешт у межах звернення стягнення у сумі 29607, 95 коп. У ОСОБА_1 була заборгованість, яку він сплатив, що підтверджується квитанцією про сплату боргу. На момент подання про розшук у боржника відсутня заборгованість. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року подання Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розшук боржника ОСОБА_1 задоволено. Оголошено у розшук боржника - ОСОБА_1 . Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні подання, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що у ОСОБА_1 була заборгованість, яку він, як тільки дізнався від виконавця, сплатив, що підтверджується квитанцією про сплату боргу і що говорить про те, що державний виконавець розмовляв і знав де знаходиться боржник. Боржник мав постійне спілкування з приводу виконавчого провадження з державним виконавцем. На момент розгляду судом подання про розшук боржника у ОСОБА_1 відсутня заборгованість. Сповіщення сторін. Про судове засідання, призначене на 22 квітня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 04 травня по 08 травня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем Білан Ю.С. 06.05.2015 року ВП №47143941 Дарницького районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, а 04.05.2018 року державним виконавцем Овідіопольського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області виконавче провадження прийнято до виконання. У подальшому, 15.12.2022 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Відтоді аліменти утримувалися із заробітної плати боржника починаючи з 15.12.2022 року по 16.10.2023 року включно. На теперішній час стягнення аліментів здійснюється примусово на депозитний рахунок Овідіопольського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області. 19 серпня 2025 року державним виконавцем винесена постанова про арешт рахунків боржника, внесено боржника до ЄРБ (єдиного реєстру боржників), винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Державним виконавцем направлено платіжні вимоги для списання коштів з рахунку боржника. 21 жовтня 2025 року за вх. №7246/4 до Відділу надійшла заява стягувача про направлення запиту до Міністерства закордонних справ для встановлення країни місця проживання боржника, а також звернення до суду з поданням про розшук боржника. Згідно з відповіді Міністерства закордонних справ, відсутня інформація про оформлення паспорту громадянина України для виїзду закордон або перебування на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з відповіді ДМС боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 30 жовтня 2025 року державним виконавцем направлено виклик і зобов`язано боржника з`явитись до Відділу. 06 листопада 2025 року. Боржник на виклик не з`явився, пояснень не надав. 07 листопада 2025 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою, вказаною у виконавчому документів, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно акту державного виконавця, боржник за даною адресою не проживає. Згідно з відповіді на запит №292582616 від 17.09.2025 року, наданої Державною прикордонною службою України щодо перетину боржником державного кордону, було встановлено, що боржник виїхав з України 23.03.2025 року, назад не повертався. У відзиві на заяву представник боржника повідомляє місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 .) і інформацію, що боржник виїхав за межі території України в законний спосіб і порядок у зв`язку із супроводом дружини інваліда на лікування. Натомість, не зважаючи на достатньо тривалий час перебування поза межами України, фактичне місце проживання чи перебування боржника закордоном не повідомлено та наразі невідомо. Державним виконавцем під час перевірки було встановлено, що боржник не має у власності нерухомого майна на території Одеського району Одеської області. Відповідно до електронних відповідей з МВС України, за боржником не зареєстровано жодних транспортних засобів. Згідно з електронними відповідями Пенсійного фонду України щодо осіб-боржників, які отримують пенсію, з`ясовано, що боржник пенсію не отримує. Також за даними Пенсійного фонду України щодо осіб-боржників, які працюють за трудовими або цивільно-правовими договорами, встановлено, що боржник не працевлаштований. Відповідно до інформації Державної фіскальної служби України про джерела доходів фізичних осіб-боржників, будь-які доходи у боржника відсутні. Також згідно з електронною відповіддю ДФС України щодо наявності рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, встановлено, що боржник не має відкритих рахунків у банківських чи інших фінансових установах. За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, з`ясовано, що боржник не має зареєстрованого права власності на будь-яке нерухоме майно чи земельні ділянки. Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критеріями пошуку щодо боржника у реєстрі будь-яких записів не виявлено. Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у ВП № 47143941 станом на 30 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 35665,62 гривні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у ВП № 47143941, було враховані надходження від боржника платежі 8830, 29 гривень у серпні 2025 року, залишок заборгованості станом на серпень 2025 року - 26286,29 гривень. В подальшому у вересні та жовтні 2025 року було нараховано щомісячно по 4689,67 гривень, Внаслідок чого станом на 30.10.2025 року у боржника ОСОБА_1 була заборгованість у розмірі 35665,62 гривні. Вже після звернення до суду, а саме 12.11.2025 року ОСОБА_1 була здійснена оплата аліментів у ВП № 47143941 у розмірі 25835,00 гривень на рахунок Овідіопольський ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса), що підтверджується квитанцією (Код документа 9396-8530-6061-3197), тобто частково погасив заборгованість, що існувала станом на 30.10.2025 року. Відповідно до ч. 1?ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Згідно із ч. 1?ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У силу ч. 1?ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із?ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання органами Національної поліції. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Витрати органів Національної поліції, пов`язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов`язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом. Не звернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов`язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п 4.13.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання боржника. Дослідженими матеріалами виконавчого провадження, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 обізнаний про наявність виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів, проте аліменти вчасно та у повному обсязі не сплачує, вимоги державного виконавця не виконує, на виклики до державного виконавця не з`явився, причини неявки не повідомив, вжитими заходами встановити місце його перебування не вдалося та наразі відсутні відомості про фактичне місце проживання чи перебування боржника - фізичної особи. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно вважав подання обґрунтованим та постановив ухвалу про його задоволення та оголошення боржника у розшук. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Це конституційне положення відображено і у п. 7 ч 3 ст. 18 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Згідно вимог ст. 438 ЦПК України розшук боржника оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів. Підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника, є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи. Виконавцем здійснюється перевірка місця проживання боржника, місця реєстрації - якщо вони відрізняються. Про встановлення факту відсутності боржника за місцем реєстрації (проживання) складається акт. Додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів. Перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника-фізичної особи або дитини, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місця знаходження боржника - фізичної особи або дитини, а саме: отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; отримання інформації щодо місця роботи боржника; отримання інформації про боржника з інших джерел. Тобто, до звернення державного виконавця до суду із поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника. Таким чином, умовою для звернення із поданням про розшук боржника є сукупність двох обставин: 1) наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника; 2) безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника. Дані умови під час звернення до суду із поданням про розшук боржника дотримані, оскільки станом на 30 жовтня 2025 року, так і станом на дату звернення до суду із поданням про розшук боржника (11 листопада 2025 року), у ОСОБА_1 була наявна заборгованість із сплати аліментів у виконавчому провадженні. Крім того, встановити місце знаходження боржника неможливо, оскільки останній виїхав за межі території України 23 березня 2025 року і в Україну не повертався. Також державний виконавець отримав відповідь від МЗС України, що відсутня інформація про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон або перебування на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд зазначає, що у запереченнях на подання, в апеляційній скарзі представник боржника зазначає, що ОСОБА_1 дійсно виїхав за кордон 23 березня 2025 року. Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Водночас доказів того, що боржник виконав свій обов`язок, передбачений ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» щодо невідкладного, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмового повідомлення виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) матеріали справи не містять. Більш того, апеляційний суд наголошує, що навіть в апеляційній скарзі представник боржника не зазначає фактичне місце перебування ОСОБА_1 , а лише обмежується абстрактним визначенням перебування боржника «за кордоном». Також апеляційний суд не бере до уваги посилання на те, що станом на 20 листопад 2025 року погашена заборгованість за аліментами у виконавчому провадженні, оскільки станом на дату звернення до суду із поданням про розшук боржника заборгованість була наявна. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Питання про розшук боржника розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький С.М. Сегеда