Постанова 4811 № 465/5215/19

Справа № 465/5215/19 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/1763/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., за участі секретаря: Савчук Г.В., з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги мотивував тим, що у них з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 , на утримання якого він на підставі судового наказу від 05 липня 2019 року, виданого Франківським районним судом м.Львова, сплачує аліменти у розмірі 1/4 частки від середньомісячного заробітку, що становить 2233 гривень. Вказував, що змушений звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, оскільки офіційно не працює та має на утриманні ще одну дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється студенткою Економічно-гуманітарної академії у Варшаві. Просив зменшити розмір аліментів шляхом зміни способу їх сплати з ј частки на тверду грошову суму - 1500 гривень на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на те, що її довіритель з червня 2017 року вже не працює у ТзОВ «Кседос», і не отримує там заробітної плати. На сьогодні ОСОБА_1 є співвласником ТзОВ «TDI CONSULT», де за рішенням позачергових зборів власників йому виплачено винагородження за перший квартал 2021 року в сумі 2000 злотих брутто, що підтверджує мінливість його доходу. Також позивач утримує доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка навчається і не має постійного доходу та непрацездатну матір. Зазначає, що судом не враховано довідку з податкової м. Львова про те, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які доходи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України,ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 та ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами 2 та 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Так, відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_5 (т.1 а.с.15-16). Сторони зареєстровані у м. Львові, але фактично проживають у республіці Польща за різними адресами, де в них вже виник усталений спосіб життя, побуту та соціального захисту. Малолітній ОСОБА_5 проживає з матір`ю ОСОБА_3 і за рішенням судів республіки Польща (т.1 а.с.83-86) батькові ОСОБА_1 встановлені дні та години побачень з дитиною. Судовим наказом Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття (том 1 а.с.11). Позивачем сплачувались аліменти в розмірі 2233,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 30 липня 2019 року та 27 серпня 2019 року (том 1 а.с.12). Як видно із змісту позовних вимог ОСОБА_1 , останній на підставі положень ст.ст.180,181,182,191, 192 СК України просив зменшити йому розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з ј частки усіх видів доходу (заробітку) на тверду грошову суму 1500 гривень. Відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від: 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19). Також із змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги убачається, що позивач також просить зменшити йому розмір аліментів у зв`язку із його складним матеріальним становищем в республіці Польша як-от: припинення трудового договору з ТзОВ «Кседокс», мінімальна сума винагороди у ТзОВ «TDI CONSULT», відсутність сталого доходу, хвороба матері, необхідність допомоги старшій доньці ОСОБА_6 , витрати на дої`зд з м. Варшава (де він проживає) до м.Скерневіце (де проживає ОСОБА_3 з дитиною) Однак зазначені обставини не є підставою для зменшення розміру аліментів чи зміни способу їх стягнення і вони не свідчать значне погіршення матеріального становища ОСОБА_1 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку площею 185 кв.м., у АДРЕСА_1 , за який сплачує кредит в сумі 1000 доларів США, користується дорогим автомобілем марки LEXUS RX, співвласником ТзОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Про різалт", яке зареєстроване у місцевості Перемишль, Перемишльської громади, Перемишльського повіту, Підкарпатського воєводства держави Польща, що стверджується відомостями з державного судового реєстру станом на 19 листопада 2019 року, номер KRS:0000676933 (том 1 а.с. 265-270). За трудовими угодами також працював на керівних посадах у ТзОВ «TDI CONSULT» та ТзОВ «XEDOS PRO Sр.z.о.о у республіці Польща. В судових процесах за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , що розглядалася в районному суді м. Варшави, останній давав свідчення про те, що він здійснює господарську діяльність, щодо заснування фірм для аналізу потреб ринку, є підприємцем більше 10 років, свій фінансовий стан описував як дуже добрий, у нього немає проблем із здоров`ям. Отже, матеріальний стан позивача, навіть з відрахуванням аліментів, є задовільним та стабільним, що в свою чергу дозволяє виконувати свої зобов`язання щодо сплати аліментів, визначених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року, допомагати старшій доньці ОСОБА_6 у навчанні, піклуватися про хвору маму в республіці Польща. Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні із викладеним вище своїм додатковим обґрунтуванням, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання. Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.