Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/10272/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року м. Чернівці справа № 727/10272/25 провадження 822/1036/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О.,Лисака І.Н., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 вересня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. Посилалася на те, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі №727/40/23 від 14 лютого 2023 року присуджено до стягнення з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку на утримання доньки до досягнення дитиною повноліття. Позивач посилається на те, що на момент ухвалення рішення рівень прожиткового мінімуму та фактичні витрати на дитину були значно нижчими ніж на даний час. З моменту ухвалення рішення зросли витрати на харчування, одяг та лікування, навчання дитини . Вказує, що з урахуванням зростання потреб дитини, зокрема, у зв`язку з відвідуванням донькою школи фігурного катання «Аксель» та регулярною участю у спортивних змаганнях, що потребує додаткових фінансових витрат на оплату навчання, придбання спеціалізованого спортивного інвентарю та екіпірування, а також покриття витрат, пов`язаних із поїздками на змагання, істотно збільшились витрати на утримання дитини. У зв`язку з цим, відповідно до статей 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів. Посилається на те, що відповідач є працездатним, здоровим, має стабільний дохід, тому на думку позивача може сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки аліменти у розмірі 1/6 частки, які присуджені до стягнення, не є достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Просила суд збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2023 року, з 1/6 до частки всіх видів заробітку до досягнення повноліття їх донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача, з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, оскаржуване рішення є незаконним, у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які надані позивачем та не врахував, що з урахуванням зростання потреб дитини, зокрема у зв`язку з відвідуванням донькою школи фігурного катання «Аксель» та регулярною участю у спортивних змаганнях, що потребує додаткових фінансових витрат на оплату навчання, придбання спеціалізованого спортивного інвентарю та екіпірування, а також покриття витрат, пов`язаних із поїздками на змагання, істотно збільшились витрати на утримання дитини. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін. Посилається на те, що аргументи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/40/23 від 14 лютого 2023 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку ( а.с.7-13). Дитина сторін ОСОБА_3 відвідує школу фігурного катання «Аксель», що визнається обома сторонами. Позивачем додано договір про надання послуг зі спортивної підготовки. Сума послуг школи, згідно договору, складає 6400 гривень. Надано, також квитанцію про оплату позивачем послуг школи в сумі 5000 гривень. Як було з`ясовано в судовому засіданні абонемент оплачено з урахуванням знижки, так як батько дитини є учасником бойових дій ( а.с.21). Крім того, позивач додала інвойси, що підтверджують витрати на міжнародні поїздки та виписки з карток ( а.с.22-31). Згідно звіту про здійснення відрахувань та виплат Чернівецькою філією ТОВ « СЕ БОРДНЕТЦЕ України» ОСОБА_2 , за період серпня 2024 року по серпнь 2025 року нарахована заробітна плата в розмірі 439 035, 77 гривень ( а.с.46). Як вбачається із інформації по банківських картках, ОСОБА_2 систематично здійснює перерахування грошових коштів на банківську картку НОМЕР_1 . Інформація про те, що даною карткою користується донька сторін, позивачем не заперечувалася та спростована не була ( а.с.47-52). Відповідач, також, надав квитанцію на суму 8200 гривень ( коментар до платежу ОСОБА_5 ), та пояснив в судовому засіданні, що це оплата за участь дитини у конкурсі з фігурного катання ( а.с.55). За поясненнями відповідача квитанції про перерахування ним коштів на рахунок ОСОБА_6 є оплатою за репетиторство з німецької мови (а.с.56). Зазначене позивачем не заперечувалося та спростоване не було. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. За змістом статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 2 статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. З аналізу змісту статей 181, 192 СК України слідує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Так, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. В свою чергу, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац 2 частини третьої статті 181 СК України). За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Приписи статті 182 СК України зобов`язують суд при визначені розміру аліментів враховувати: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Стаття 183 СК України визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як убачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/40/23 від 14 лютого 2023 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку ( а.с.7-13). Звертаючись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, позивач посилалась на те, що визначений розмір аліментів в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму, а також те, що дитини займається спортом є недостатнім для матеріального утримання дитини. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 196 гривень. Тобто, мінімальний гарантований законом розмір аліментів на одну дитину відповідного віку складає 1 598 гривень. У постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 Верховний Суд вказав на те, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1-2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2021 року у справі №643/11949/19, від 29 січня 2021 року у справі № 303/369/20. Верховний Суд у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 вказав на те, що при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у відповідному розмірі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, яка переглядається, судом встановлено, що з ОСОБА_2 на користь позивачки стягуються аліменти у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача, що в середньому складає 4800 гривень, вказане стороною позивача не спростовано. Як вже зазначалося вище, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України). Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що законодавство України передбачає обопільний обов`язок батьків утримувати своїх дітей, проте позивачем до позовної заяви не додано жодного письмового доказу щодо її матеріального стану, а також про те, що отримуваний розмір аліментів близько 4800 гривень не є достатнім для забезпечення якнайкращих інтересів дитини, тощо, що вказує на те, що розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову в повній мірі. Разом з тим, колегія зауважує, що позивач не позбавлена можливості у разі зміни матеріального стану платника аліментів звернутися до суду про збільшення розміру аліментів, обґрунтувавши такий позов належними підставами. Безпідставними є посилання ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з тим, що дитина займається у спортивній шкоді «Аксель» та їздить на змагання, що у свою чергу збільшує розмір витрат, а тому на підставі цього слід збільшити розмір аліментів, виходячи з такого. За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року в справі №761/27222/20 та від 04 грудня 2019 року у справі №320/383/19. Позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 04 грудня 2025 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: І.Н. Лисак О.О. Одинак