Постанова 4817 № 602/157/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/157/20Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/723/20 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 310020000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Боднар Р.В. та сторін: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №602/157/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року, ухваленого суддею Костів Л.І., повний текст якого складений 05 червня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, а саме: зменшити розмір стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина з 1/3 частини усіх видів заробітку до 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитини повноліття. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при винесенні рішення суд врахував, що він працював на посаді вчителя іноземної мови у Синівецькій ЗОШ І-ІІ ступенів, отримував постійний дохід. Однак, з 07 жовтня 2019 року та по даний час він ніде не працює, перебуває на обліку у Лановецькій районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості. Окрім цього, на його утриманні перебуває тітка - ОСОБА_3 , яка є інвалідом другої групи, в зв`язку із чим його матеріальне становище змінилося, а тому просить зменшити розмір стягуваних аліментів. Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про зменшення розміру аліментів - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року у цивільній справі №602/157/20 про зменшення розміру аліментів та ухвалити нове рішення, яким змінити розмір аліментів, а саме: зменшити розмір стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина з 1/3 частин усіх видів заробітку до 1/4, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитини повноліття, посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з істотними порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що поза увагою суду залишився той факт, що з 07 жовтня 2019 року по даний час він ніде не працює та перебуває на обліку у Лановецькій районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості. Окрім цього, на його утриманні перебуває тітка - ОСОБА_3 , яка є інвалідом другої групи та проживає разом із ним. Вказує також на те, що суд не взяв до уваги той факт, що до 07 жовтня 2019 року він міг сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки доходів, оскільки мав стабільний дохід. Працював вчителем із 2017 року по липень 2019 року перебуваючи у щорічній відпустці чотири рази їздив у Республіку Польщу підробити, а не 8 раз як про це зазначає суд першої інстанції і не по 14 квітня 2020 року, а останній раз 19 липня 2019 року. Погіршення його матеріального становища настало з 07 жовтня 2019 року. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в апеляційній скарзі ОСОБА_1 - відмовити, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року про зменшення розміру аліментів - залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним, обґрунтованим та ухваленим із дотриманням норм процесуального права. Вказує, що розмір аліментів, встановлений на рівні 1/3 частки заробітку (доходу) не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого СК України, адже, розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Зазначає, що на сьогоднішній день позивач є працездатною особою, має можливість по стану здоров`я працювати, адже, після пониження у ступені Синовецької філії Борсуківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Лановецького району Тернопільської області та скорочення педагогічних працівників, ОСОБА_1 , пропонували працевлаштування у Борсуківському ЗЗСО І-ІІІ ступенів вчителем іноземної мови (9 годин) та у Нападівській філії Борсуківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів також вчителем іноземної мови (8 годин), проте, він на початку 2019 навчального року категорично відмовився від даних пропозицій. Той факт, що він офіційно не працює, не звільняє його від обов`язкову забезпечувати належне утримання свого неповнолітнього сина та сплачувати аліменти у встановленому розмірі, визначеному законом. Вважає також, що вказаний факт мінливості життєвих обставин та доходу позивача, не може слугувати самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Доказів того, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться тітка, останній суду не представив. У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, зіславшись на доводи викладені в апеляційній скарзі. ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що дитина - ОСОБА_4 проживає з матір`ю ОСОБА_2 , перебуває на її утриманні. Крім аліментів позивач ніякої допомоги дитині не надає, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України. Позивачем не надано суду достатніх доказів про зміни в матеріальному чи сімейному стані, погіршення або покращення здоров`я платника або одержувача аліментів, які б могли слугувати підставою для зміни розміру аліментів. Також заявник суду не представив доказів того, що на його утриманні перебуває тітка - ОСОБА_3 , а сам факт їх спільного проживання не може свідчити про перебування особи на утриманні. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (надалі Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Також згідно з статтею 8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Статтями 150, 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Крім цього, відповідно до підпункту 4 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 16 липня 2008 року Борсуківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області (а.с. 31). Син проживає разом з матір`ю, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданої 27 лютого 2020 року відділом "Центр надання адміністративних послуг" Борсуківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області (а.с. 37). Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2012 року було стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2012 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5-6). Згідно копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_4 , заповненої 12 вересня 2006 року, ОСОБА_1 , з 14 жовтня 2019 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 7-10). З довідки №24.01/77, виданої 28 січня 2020 року Лановецькою районною філією Державного центру зайнятості, видно, що ОСОБА_1 , мешканець с. Борщівка Лановецького району Тернопільської області, перебуває на обліку як безробітний в Лановецькій районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості з 07 жовтня 2019 року (а.с. 11). Як пояснив у судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , що його сімейний стан не змінився, проте просив врахувати, що на його утриманні перебуває тітка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, доказів з цього приводу суду не представив, а також не надав доказів, що за законом він зобов`язаний надавати утримування тітці. Крім цього, заявник не надав суду доказів, що його стан здоров`я погіршився. ОСОБА_2 подала суду докази, що їх син періодично хворіє і що вона перенесла операцію (а.с.40-41, 43-44). Згідно інформації №0.184-12023/15-20, наданої 15 квітня 2020 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 січня 2017 року по 14 квітня 2020 року вісім разів перетинав кордон України (а.с. 58). Як пояснив заявник, що він дійсно періодично виїжджав в Республіку Польщу з метою отримання додаткових прибутків. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2020 року - залишити без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 17 серпня 2020 року. Головуючий Судді