Постанова 4807 № 314/132/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/807/208/21 Головуючий в 1-й інст. Свідунович Н.М. Єдиний унікальний № 314/132/21 Доповідач в 2-й інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ст. 124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 вересня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2021 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В С Т А Н О В И В: Як зазначено в постанові суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 103303, складеним 09.01.2021, 09.01.2021 о 16 годині 30 хвилин, по вул. Козацькій у м. Вільнянськ водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ 11027, д/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, а саме повороту ліворуч, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем MAZDA, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , котрий здійснював обгін. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що у вчиненні ДТП вважає винним саме ОСОБА_1 , який в порушення п. 10.1 ПДР України, не впевнився в безпеці повороту ліворуч та вчинив зіткнення транспортних засобів. Поза увагою суду залишилась та обставина, що вона спочатку включила лівий поворот та почала маневр на обгін, а лише потім побачила, як на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 включився лівий поворот. Тобто нею були виконані всі дії, передбачені ПДР України та вона впевнилась в безпеці руху здійснювала обгін. При цьому судом першої інстанції не дана оцінка чи відповідали в даному випадку дії ОСОБА_1 вимогам п.2.3 «б» ПДР, що призвело до його неуважності та як наслідок призвело до вчинення інших порушень ПДР, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Крім того вказує, що на місці ДТП працівники поліції склали два протоколи, один відносно ОСОБА_1 , інший відносно неї. Також зазначає, що про день та час розгляду справи вона не була повідомлена, суд розглянув справу без її участі, копію постанови суду отримала 16.02.2021 року, апеляційна скарга була подана нею 25.02.2021 року, а тому вважає строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Враховуючи викладене, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати постанову районного суду, постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , який заперечував стосовно доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, у зв`язку з наступним. Щодо розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов до такого висновку. У відповідності до вимог ст. 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Враховуючи, що ОСОБА_2 не приймала участі при розгляді справи, не змогла реалізувати своє право на захист, надати суду пояснення, копію постанови отримала 16.02.2021 року, апеляційна скарга була подана нею 25.02.2021 року, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права, доходить висновку, що наведені у клопотанні обставини можна визнати як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, та надати можливість ОСОБА_2 скористатись своїми правами, а тому вказаний строк підлягає поновленню. Щодо доводів апеляційної скарги по суті, слід зазначити наступне. У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та ін. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі, оскільки проаналізував усі докази у їх сукупності, та дав їм належну оцінку і правильно встановив, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди. З огляду на вказане, апеляційний суд зазначає, що положення ст. 124 КУпАП є бланкетними, а отже для кваліфікації адміністративного правопорушення, уповноважена особа повинна визначити пункт ПДР, який порушено та надати кваліфікацію діянням відповідно до КУпАП. Відповідно до матеріалів провадження про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за порушення ним вимог п.10.1 ПДР України. Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Надаючи оцінку діям водія та правильності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд в судовому засідання 9 вересня 2021 року допитав ОСОБА_1 , який показав, що 9 січня 2021 року, о 16 годині 30 хвилин він здійснював рух по вул. Козацькій в сторону вул. Соборної в м. Вільнянську Запорізької області. Перед перехрестям вул. Миру, водій ОСОБА_1 зменшив швидкість свого транспортного засобу ЗАЗ, оскільки перед перехрестям були об`єкти штучної дорожньої нерівності та знак обмеження швидкості «20 км/год», оскільки вказана ділянка дороги є небезпечною через обмеження видимості, наявністю об`єктів господарювання, паркувальних ділянок. Після того, як ОСОБА_1 проїхав два метри після «лежачого поліцейського» йому потрібно було здійснити маневр ліворуч. Зустрічного транспортну не було, до показання світлового сигналу повороту, він пересвідчився у безпечності, а саме подивився дзеркало заднього виду, бачив що з далеку наближається чорний автомобіль, марки «Мазда». Будь-яких дій, які свідчили про здійснення маневру обгону водієм іншого транспортного засобу не бачив. Після чого виконав вимоги ПДР України, включивши світловий сигнал повороту та почав маневр ліворуч, почув сильний удар. Після удару його транспортний засіб ЗАЗ відкинуло. Після вказаної події включив світлові аварійні сигнали, вийшов з автомобіля для оцінки ситуації. Водій автомобіля «Мазда» після події поїхав. ОСОБА_1 повідомив, що викликав поліцію та почав чекати їх приїзду. Через деякий час зупинилися люди, які опитали його про його стан і його пасажира та запитали, де інших учасник події. ОСОБА_1 повідомив, що інший учасник пригоди поїхав. Після чого, люди та його пасажир автомобіля ЗАЗ поїхали шукати іншого учасника пригоди. Приблизно через 30 хвилин вказані особи повернулися на місце ДТП та сказали, що автомобіль «Мазда» стоїть далеко від місця пригоди. Щодо допиту іншого учасника подій, апеляційний суд зазначає наступне. Апелянт ОСОБА_2 була належним чином обізнана про розгляд її апеляційної скарги по справі, що підтверджується розписку про перенесення слухання, якою вказано, що наступне судове засідання відбудеться 9 вересня 2021 року. ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про судове засідання, не з`явилась, будь-яких клопотань про перенесення слухання до суду апеляційної інстанції не надала. Тому, апеляційний суд вважає, що неявка ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказаний висновок суду, ґрунтується на наступному. Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним. В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд наголошує, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційний розгляд справи за відсутністю апелянта не є порушенням прав і свобод останнього. Доводи апелянта щодо хибних висновків районного суду про невинуватість ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП суддя апеляційного суду вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. На противагу вказаним доводам, суд апеляційної інстанції вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які поза розумним сумнівом підтверджували версію апелянта про порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які мають причинний зв`язок із обставинами дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційна скарга, ОСОБА_2 містить лише суб`єктивні судження, які не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду вказує лише складений протокол про адміністративне правопорушення, пояснення потерпілої, натомість всі інші докази беззаперечно на це не вказують. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у порушенні вимог ПДР України, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2021 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я. Дата документу Справа № 314/132/21