Постанова 4855 № 620/2082/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2082/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Кузьмінської К.В., За участю представника позивача: Образкової Г.В., представника відповідача: Паншиної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Чернігівський завод радіоприладів» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 № 00001220500. Позов обґрунтовано тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 10.03.2020 №295/05/14307392 не відповідають дійсності, оскільки факт реальності фінансово-господарських операцій ПрАТ «Чернігівський завод радіоприладів» з контрагентом ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та вказують на товарність проведених операцій, яка узгоджується з метою діяльності. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 № 00001220500. Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час аналізу діяльності підприємства по ланцюгу постачання встановлено відсутність у них можливостей для виробництва товару, його імпорту, іншого реального джерела введенння в обіг у попередніх звітних періодах. На думку апелянта, за відсутності залучення сторонніх ресурсів та без придбання супутніх послуг постачальником ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія», наявний висновок про нереальність власного виробництва поставленої продукції. Оскільки, як вказує апелянт, мало місце формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди по ланцюгу постачання. До того ж, апелянт просить здійснити заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДФС у Чернігівській області, водночас Головне управління ДФС у Чернігівській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Чернігівській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (пункт 1). Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби (пункт 2). Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 ліквідовано юридичні особи публічного права - територіальні органи Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДПС у Чернігівській області. Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124). У відповідності до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на вказане, колегія суддів вважає зазначене клопотання таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124). У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Відтак, немає достатніх правових підстав для висновку про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія», враховуючи наявність достатніх первинних документів. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Чернігівський завод радіоприладів» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» за травень 2019 року, за результатами якої складений Акт № 295/05/14307392 від 10.03.2020 (а.с. 15-47). Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 808103 грн., в тому числі за травень 2019 року на 808103 грн. На підставі вказаного Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 № 00001220500 щодо завищення позивачем від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 808103 грн. (а.с. 12-13). Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 № 00001220500 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару. Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія». Так, між ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір постачання продукції № 18/06/05-1 від 05.06.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю продукцію згідно із специфікацією № 1, а покупець прийняти та оплатити таку продукцію (а.с. 68-70). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано: - специфікацію № 1 від 05.06.2018; - акти № 492/1-СТД від 07.06.2018, № 5 від 20.05.2019; - платіжні доручення № 46 від 23.05.2019, № 61 від 24.05.2019, № 72 від 27.05.2019, № 75 від 05.06.2019, № 82 від 28.05.2019, № 2 від 05.06.2019; - видаткові накладні № 2 від 16.05.2019, № 3 від 16.05.2019, № 4 від 16.05.2019, № 5 від 17.05.2019, № 6 від 17.05.2019,№ 7 від 17.05.2019, № 8 від 17.05.2019, № 9 від 20.05.2019, № 10 від 20.05.2019, № 11 від 20.05.2019, № 12 від 20.50.2019, № 13 від 20.05.2019, № 14 від 20.05.2019, № 15 від 20.05.2019, №16 від 20.05.2019; - приходні ордери № 33 від 16.05.2019, № 34 від 17.05.2019, № 35 від 20.05.2019; - акт прийому-передачі № 4а від 20.05.2019; - податкові накладні № 1 від 16.05.2019, № 2 від 16.05.2019, № 3 від 16.05.2019, № 6 від 17.05.2019, № 7 від 17.05.2019, № 8 від 17.05.2019, № 9 від 17.05.2019, № 10 від 20.05.2019, № 11 від 20.05.2019, № 12 від 20.05.2019, № 13 від 20.05.2019, № 14 від 20.05.2019, № 15 від 20.05.2019, № 16 від 20.05.2019, № 17 від 20.05.2019; - довіреність №0041 від 16.05.2019 на отримання товарно-матеріальних цінностей; - посвідчення на відрядження № 71-а від 20.05.2019, № 72 від 20.05.2019; - договір найму (оренди) транспортного засобу від 10.08.2018; - акт приймання-передачі до договору найму (оренди) транспортного засобу. Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, колегія суддів приходить до висновку, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який товар постачався, за якою ціною, між якими сторонами. Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товару у ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. До того ж, придбаний у контрагента позивача товар було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку. Так, отримані від ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» товари були використані для виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Сокіл» за державним оборонним замовленням Міністерства оборони України, що підтверджується актом від 21.11.2019, програмою матеріально-технічного приймання дослідного зразка. У даному випадку, відповідачем не було наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, при цьому висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірного контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Слід зазначити, що посилання апелянта на інформації, отриману з Єдиного реєстру податкових накладних, колегія суддів оцінює критично, так як позивач не мав господарських правовідносин з контрагентами контрагента у ланцюгах постачання, та такі твердження самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами. Окрім того, контролюючий орган посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та матеріально - технічного забезпечення, що є недостатнім для виконання умов укладених договорів, втім зазначене колегія суддів не приймає до уваги, оскільки інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації. У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів. При цьому, станом на момент розгляду справи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно акту перевірки ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» зареєстроване як юридична особа, не перебуває в процесі припинення, перебуває на податковому обліку. Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податка та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16. Також апелянт посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, втім вказане твердження колегія суддів оцінює критично, так як товарно-транспортні накладні в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, товарно-транспортні накладні не містяться в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту. Питання щодо наявності товарно-транспортних накладних, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції. Як вірно встановлено судом першої інстанції, транспортування придбаного товару здійснювалось працівниками підприємства на орендованому позивачем автомобілі, тобто транспортним засобом, який перебуває у користуванні товариства, а послуги з перевезення стороннім перевізником не надавались. Крім того, як на підставу нереальності господарських операцій апелянт посилається на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантами є суб`єкти господарювання, з яким мав господарські відносини контрагент позивача - ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія». Втім, вказані доводи колегя суддів не приймає до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагента позивача, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18. При цьому, ні зміст вказаної ухвали, ні наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення суду у вказаному кримінальному провадженні жодним чином не вказують на те, що це кримінальне провадження здійснюється саме відносно ТОВ «Інноваційно-фінансова компанія» (його посадові особи). Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 № 00001220500 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ: Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124). Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук