Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4157/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4157/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Лащевської Д.О., За участю представника позивача: Підгорного К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Юніпег» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Юніпег» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.03.2020 № 0000400401, № 0000420401 та № 0000430401. Позов обґрунтовано тим, що всі операції по договорам та отримання послуг належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, тому висновки, викладені в акті перевірки від 17.01.2020 № 39/25-01-04-01-09/41185674, є такими, що не відповідають дійсності. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.03.2020 № 0000400401. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.03.2020 № 0000420401. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.03.2020 № 0000430401. Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надавались документи складського обліку та обліку запасів, що позбавляє можливості встановити факт належності даної продукції (картоплі) до залишків товару ПП «Юніпег» по можливості. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що посадовими особами позивача не надавались письмові пояснення щодо встановлених порушень чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано, що станом на 17.01.2020, на момент проведення перевірки, та огляду відповідачем орендованих складських приміщень, картоплю, яку ввіз позивач на митну територію україни було реалізовано у повному обсязі на території України. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що безпідставність висновків податкового органу про порушення с уб`єктом господарювання правил ведення бухгалтерського та податкового обліку. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Юніпег» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2019 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2020 №39/25-01-04-01-09/41185674 (а.с.19-32). Згідно висновків вказаної перевірки встановлено порушення вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 №159/28289 із змінами і доповненнями, оскільки позивачем завищено суму бюджетного відшкодування рядка 20.2.1 в розмірі 328920 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредит наступного звітного (податкового) періоду рядка 21 в розмірі 547744 грн., завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядка 19 на суму 876664 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету р. 18 на суму 382555 грн. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - від 17.03.2020 №0000400401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 478193,75 грн, в тому числі 382555,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 95638,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - від 17.03.2020 №0000420401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 547744 грн; - від 17.03.2020 №0000430401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 328920 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 82230 грн. Рішенням Державної податкової служби України від 25.06.2020 № 206/6/99-00-06-02-02-06 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17.03.2020 №0000400401, №0000420401, №0000430401 залишено без змін, а скаргу ПП «Юніпег» - без задоволення. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність первинного бухгалтерського документу або неправильне оформлення первинних документів, вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару. Як свідчать матеріали справи, позивачем у жовтні 2019 року ввезено на територію України з Республіки Білорусь картоплю свіжу, продовольчу в кількості 1197,0 тон загальною вартістю 6296095,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1259219,00 грн. З моменту ввезення вказаного товару позивач здійснював продаж даної картоплі на митній території України. Так, зокрема, у період з 01.10.2019 по 12.12.2019 ним продано картоплю в загальній кількості 1234,6 тон на загальну суму 6983817,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1163969,50 грн. Станом на момент проведення перевірки та складання акта перевірки, картопля ввезена позивачем на митну територію України у жовтні 2019 року була відсутня у зв`язку з її продажом на митній території України іншим особам. На підтвердження вказаних обставини позивачем податковому органу було надано: - видаткові накладні від 01.10.2019 № 98, від 03.10.2019 № 99, від 04.10.2019 №100, від 04.10.2019 № 101, від 04.10.2019 № 131, від 11.10.2019 № 106, від 15.10.2019 №107, від 16.10.2019 № 108, від 17.10.2019 № 109, від 30.10.2019 № 111, від 30.10.2019 №132, від 01.11.2019 № 113, від 04.11.2019 № 114, від 11.11.2019 № 115, від 12.11.2019 №116, від 18.11.2019 № 117, від 20.11.2019 № 126, від 19.11.2019 № 130, від 21.11.2019 №127, від 18.11.2019 № 118, від 28.11.2019 № 129, від 04.12.2019 № 138, від 05.12.2019 №145, від 15.11.2019 № 123, від 20.11.2019 № 119, від 21.11.2019 № 120, від 22.11.2019 №121, від 25.11.2019 № 122, від 04.12.2019 № 124, від 05.12.2019 № 125, від 11.12.2019 №135, від 12.12.2019 № 136; - виписку по особовим рахункам ПП «Юніпег» в AT «Укрексімбанк» за період з 01.10.2019 по 30.11.2019; - виписку по рахунку ПП «Юніпег» в ПАТ «Промінвестбанк» за період з 01.10.2019 по 30.11.2019. Окрім того, у з 01.10.2019 по 12.12.2019 ПП «Юніпег» виписано наступні податкові накладні: від 01.10.2019 №100, від 03.10.2019 №101, від 04.10.2019 №102, від 04.10.2019 №104, від 04.10.2019 №103, від 11.10.2019 №106, від 15.10.2019 №107, від 16.10.2019 №108, від 17.10.2019 №109, від 30.10.2019 №112, від 30.10.2019 №114, від 01.11.2019 №116, від 04.11.2019 №117, від 11.11.2019 №118, від 12.11.2019 №119, від 18.11.2019 №120, від 20.11.2019 №125, від 19.11.2019 №124, від 21.11.2019 №128, від 18.11.2019 №121, 28.11.2019 №130, від 04.12.2019 №134, від 05.12.2019 №135, від 14.11.2019 №115, від 15.11.2019 №122, від 25.11.2019 №127, від 04.12.2019 №134, від 04.12.2019 №132, від 05.12.2019 №133, від 11.12.2019 №138, від 12.12.2019 №139. Також, на підтвердження відображення вказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку позивач надав зворотно-сальдові відомості по рахунку 281 за жовтень, листопад, грудень 2019 року та картки рахунку 281 «Товари на складі» за жовтень, листопад, грудень 2019 року. У свою чергу, для зберігання товару Приватне підприємство «Юніпег» орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Овоч» нежитлове приміщення нежитлову будівлю, складські приміщення загальною площею 1971 кв.м., за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Товстоліс, вул. Дружби, буд. 50-Б/1, що підтверджується договором оренди нерухомого майна від 27.09.2019 №27/09-19, актом надання послуг №141 від 31.12.2019. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що всі операції з придбання та використання товару (картоплі) в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів (а.с.151-176). Однак, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність первинного бухгалтерського документу або неправильне оформлення первинних документів. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно пунктів 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання. У той же час, слід відмітити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій. Посилання апелянта на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди щодо спірних операцій колегія суддів оцінює критично з огляду на не надання жодних належних та достовірних доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому, судом першої інстанції вірно відмічено, що податкові накладні, складені контрагентами, зареєстровані належним чином у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені. Надані позивачем документи, з огляду на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають недоліків, які спричиняли б втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи визнані належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Доводи апелянта про відсутність у позивача первинних документів складського обліку та обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний наказ не носить беззастережного характеру до застосування з огляду на відсутність його державної реєстрації як нормативно-правового акта, тому він не є обов`язковим для суб`єктів господарювання під час здійснення господарської діяльності. Тобто, такий наказ носить виключно рекомендаційний характер і допускає лише можливість їх застосування будь-якими суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності. У той же час, придбані товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковувалися на підставі первинних документів, а подальше використання такого товару у господарській діяльності підтверджується вищезазначеними документами. У свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з продажу позивачем товару (картоплі), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, оскільки спірні господарські операції позивача підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук