Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/3342/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/3342/19 Номер провадження 22-ц/814/2106/21Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д. Є. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільського комунального підприємства «Сяйво», сільського голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Бондаренка Сергія Івановича, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, зміну формулювання підстав та дати звільнення, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою адвоката Шульги Надії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Хоменко Д.Є. у м. Лубни у справі,- В С Т А Н О В И Л А : У серпні та вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду із позовними заявами про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, зміну формулювання підстав та дати звільнення, зобов`язання вчинити певні дії. Позовні заяви були об`єднані в одне провадження ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2019 року. Просила визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області № 249-к від 02.07.2019 року про звільнення її від виконання обов`язків директора сільського комунального підприємства (далі СКП)«Сяйво»,поновити її на цій посаді з 02 липня 2019 року. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі на раніше займаній посаді керівника СКП «СЯЙВО» з 02 липня 2019 року. Стягнути з СКП «СЯЙВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 липня 2019 року по день ухвалення судом рішення у справі. Просила також визнати незаконним та скасувати Наказ № 05-к від 09.08.2019 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади економіста СКП «СЯЙВО» за ч. 4 ст.40 КЗпП України з 09 серпня 2019 року. Змінити формулювання підстав та дати звільнення та вважати, що ОСОБА_1 звільнена з посади економіста СКП «СЯЙВО» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з 01 серпня 2019 року. Зобов`язати СКП «СЯЙВО» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про її звільнення з посади економіста СКП «СЯЙВО» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, з 01 серпня 2019 року. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до СКП «Сяйво», сільського голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Бондаренка Сергія Івановича, треті особи ОСОБА_2 , Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, зміну формулювання підстав та дати звільнення, зобов`язання вчинити певні дії. Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ №05-к від 09.08.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади економіста СКП «Сяйво» за ч.4 ст.40 КЗпП України з 09 серпня 2019 року. Змінено формулювання підстав та дати звільнення та вважати, що ОСОБА_1 звільнена з посади економіста СКП «Сяйво» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, з 01 серпня 2019 року. Зобов`язано Сільське комунальне підприємство «Сяйво» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про її звільнення з посади економіста СКП «Сяйво» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, з 01 серпня 2019 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позивач спірним розпорядженням сільського голови №249-к від 02 липня 2019 року була звільнена лише з посади т.в.о. директора, а не її постійної посади економіста, тому після втрати посади директора вона залишилася на підприємстві на попередній посаді економіста. У зв`язку з цим суд не прийняв до уваги посилання позивача, як на порушення її прав, звільнення її в період тимчасової непрацездатності. Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити її вимоги. Вважає, що звільнення її з посади тимчасово виконуючої обов`язки директора СКП «Сяйво» згідно розпорядження сільського голови №249-к від 02 липня 2019 року було незаконним, оскільки саме розпорядження не містить підстав звільнення. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 01.11.2013 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста Сільського комунального підприємства «СЯЙВО» на підставі наказу № 41 від 31.10.2013 року. Згідно розпорядження т.в.п. сільського голови ОСОБА_3 №132-к від 14.11.2014 року звільнено директора СКП «Сяйво» ОСОБА_4 з займаної посади. Одночасно цим же розпорядженням тимчасово виконувати обов`язки директора покладено на економіста СКП «Сяйво» ОСОБА_1 . Відповідно до розпорядження №249-к від 02 липня 2019 року сільського голови Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_1 звільнено від тимчасового виконання обов`язків директора СКП «Сяйво» 02 липня 2019 року. З метою ознайомлення позивача з вказаним розпорядженням №249-к від 02.07.2019 року комісією у складі головного бухгалтера СКП «Сяйво» ОСОБА_5 в присутності бухгалтера СКП «Сяйво» ОСОБА_6 , та працівника підприємства ОСОБА_7 був складений акт №2 від 02.07.2019 року «Про надання розпорядження сільського голови для ознайомлення про звільнення від виконання т.в. обов`язків директора ОСОБА_1 » в якому зафіксовано факт передання ОСОБА_1 для ознайомлення розпорядження сільського голови про звільнення від виконання т.в. обов`язків директора СКП «Сяйво» (2 примірника). Ознайомившись з розпорядженням працівник ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення. Не виконавши розпорядження в частині передачі печатки, ключів та пакету документів, які необхідні для забезпечення функціонування підприємства о 11год. 39 хв. ОСОБА_1 покинула службове приміщення та виїхала в невідомому напрямку, забравши з собою один примірник розпорядження сільського голови. З листів непрацездатності серія АДЦ №180679 та серія АДЦ №314925 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 02.07.2019 року по 11.07.2019 року (режим стаціонар) та з 11.07.2019 року по 17.07.2019 року (режим амбулаторно). 18.07.2019 року позивачем на ім`я директора СКП «Сяйво» ОСОБА_2 було направлено заяву про звільнення за власним бажанням з посади економіста за згодою сторін, яка зареєстрована на підприємстві під №4 від 18.07.2019 року з підписом ОСОБА_2 та заява про надання частини невикористаної відпустки терміном 14 календарних днів з 19.07.2019 року, яка зареєстрована на підприємстві під №5 від 18.07.2019 року з підписом ОСОБА_2 . Наказом №05-к від 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади економіста СКП «Сяйво» 09 серпня 2019 року за прогули без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Надано вказівку бухгалтерії провести остаточний розрахунок з врахуванням компенсації за невикористані відпустки. Підставою видання наказу вказано: табель обліку робочого часу, акт про відмову дачі письмових пояснень ОСОБА_1 щодо відсутності на робочому місці, письмові акти з 01.07.2019 року по 09.08.2019 року в кількості 21 шт., доповідні записки з 02.07.2019 року по 09.08.2019 року в кількості 18 шт. Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим що подані позивачкою заяви від 18.07.2019 року про її звільнення з підприємства за власним бажанням відповідач СКП «СЯЙВО» по суті не розглянув. Звільнення позивачки за ст.40 п.4 КЗпП України (за прогули) з 09 серпня 2019 року проведено з порушенням норм трудового законодавства щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи вказане районний суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування наказу № 05-к від 09.08.2019 р. про звільнення за ч. 4 ст.40 КЗпП України, зміни формулювання підстав та дати звільнення та зобов`язання СКП «СЯЙВО» з внесенням відповідного запису до трудової книжки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення позивача від виконання обов`язків директора СКП«Сяйво»,поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, районний суд виходив з того, що позивач спірним розпорядженням була звільнена лише з посади т.в.о. директора, а не її постійної посади економіста, тому після втрати посади директора вона залишалася на підприємстві на попередній посаді економіста, що не дає підстав для визнання розпорядження №249-к від 02.07.2019 року незаконним та його скасування. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Так, з розпорядження від 14.11.2014 року № 132-к вбачається, що між ОСОБА_1 та Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області виникли строкові, тобто обмежені часом та певною подією трудові відносини, згідно до яких позивач була призначена на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора СКП «Сяйво». Таким чином, призначення ОСОБА_1 тимчасово виконуючої обов`язки директора СКП «Сяйво» обмежувалось чітко визначеною подією - призначенням директора цього підприємства. Таке призначення було тимчасовим і не визначено в часі, у зв`язку з неможливістю об`єктивно передбачити тривалість процедури погодження та призначення керівника комунального підприємства. Згідно п.п 1.1-1.3. Статуту СКП «Сяйво» (в редакції від 13.04.2018 року) сільське комунальне підприємство «Сяйво» створене у відповідності з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими діючими нормативно-правовими актами України. Підприємство належить до комунальної власності територіальної громади Засульської сільської ради. Відповідно до способу утворення підприємство є унітарним та комерційним. Засновником підприємства є Засульська сільська рада, Органом уповноваженим управляти Підприємством є виконавчий комітет Засульської сільської ради, Уповноваженим органом для здійснення контролю за ефективністю діяльності підприємства є відділ житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього природного середовища та інфраструктури виконавчого комітету Засульської сільської ради. Приписами пунктів 6.4-6.5 визначено, що управління підприємством здійснюється Директором, який призначається на посаду розпорядженням голови сільської ради на підставі укладеного контракту. Орган управління контролює дотримання умов контракту та вживає заходи в разі його порушення ( т.2, а.с.90-97). Контракт з ОСОБА_1 не укладався, а її трудові обов`язки на посаді директора СКП «Сяйво» були тимчасові. Документом, що регламентує порядок тимчасового замісництва є роз`яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», відповідно до якого тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю (абзац 1 пункти1). Зазначене роз`яснення є чинними відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-ХП, згідно з якою до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Враховуючи, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не викладено поняття та правової природи «виконуючий обов`язки» слід виходити із заначеного визначення, яке за своєю суттю полягає у тому, що призначення особи на посаду тимчасово виконуючого обов`язки, зумовлено певною необхідністю, що виникає у зв`язку з певними виробничими обставинами. З огляду на вказане, звільнення з посади виконуючого обов`язки може бути наслідком припинення обставин, які роботодавець вважав виробничою необхідністю, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що жодних гарантій зайнятості дана посада законодавчо не передбачає. ОСОБА_1 мала усвідомлювати, що вона виконуватиме обов`язки директора тимчасово до вирішення питання призначення керівника підприємства, а відтак може бути звільнена від їх виконання на підставі наказу засновника комунального підприємства - Засульської сільської ради. Сільський голова на підставі п.6.4. Статуту СКП «Сяйво» ( діючого на час звільнення), затвердженого рішенням чергової 38 сесії 7 скликання Засульської сільської ради від 13.04.2018 року, мав повноваження на звільнення т.в.о. директора. Отже, районний суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині поновлення на посаді директора СКП «Сяйво». Зазначений висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 756/5123/16-ц Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Шульги Надії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23.09.2021 р. Головуючий-суддя О. В. Прядкіна Судді: С. Б. Бутенко О. Ю. Кузнєцова