Постанова Сумський апеляційний суд № 583/4156/20

Справа №583/4156/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г. Номер провадження 33/816/153/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 16 вересня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/4156/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2021, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисників адвокатів Кудіна О. М., Сукач Л. С., установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду та закрити справу, оскільки т/з зупинений безпідставно, працівники поліції здійснювали патрулювання не по чітко визначеному маршруту, відеозаписи містять ознаки монтажу та не є безперервними, від проходження огляду він не відмовлявся, а навпаки, наполягав на проведенні огляду в лікарні, в чому йому відмовили, він притягнутий до відповідальності за неіснуючою нормою закону. Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2021 ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_3 03.11.2020 05:09 поблизу буд. № 24 по вул. Незалежності в м. Охтирка Сумської області керував автомобілем «Volkswagen Passat» д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Alcotester 6820 Драгер, а також в медичному закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 , захисників Кудіна О. М. та Сукач Л. С., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 036155 від 03.11.2020, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , згідно яких 03.11.2020 у їх присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду для визначення стану сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі; - показаннями допитаного в суді першої інстанції та апеляційному суді свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 03.11.2020 у його присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду для визначення стану сп`яніння, а потім виявив бажання пройти огляд у лікарні; - показаннями в апеляційному суді свідка (працівника поліції) ОСОБА_7 , згідно яких під час патрулювання 03.11.2021 за порушення ПДР був зупинений т/з під керуванням ОСОБА_3 , який виявляв ознаки алкогольного сп`яніння. У присутності двох свідків водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а також в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. ОСОБА_3 було повідомлено, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення, а також роз`яснено його права та обов`язки; - відеозаписом з технічних засобів працівників поліції, якими підтверджується викладені вище обставини щодо відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_5 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що цей свідок, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростував перед судом у будь-який спосіб викладені ним у його письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідка ОСОБА_5 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури (чинної на момент скоєння правопорушень) огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зупинки т/з поза маршрутом патрулювання працівників поліції не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи та в будь-якому разі не спростовують факту відмови ОСОБА_3 від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння в установленому законом порядку. При цьому, як пояснив свідок ОСОБА_7 , т/з під керуванням ОСОБА_3 був зупинений через порушення ним ПДР, а саме не подання сигналу покажчиком повороту та неможливість розпізнати номерний знак т/з. Крім того, ОСОБА_3 не оспорює факт керування ним т/з та наявність вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, тобто виконання ним приписів п. 2.5 ПДР, що є обов`язком особи, яка керує т/з, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02). Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що надані працівником поліції відеозаписи містять ознаки монтажу, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки жодним сумнівів у дійсності та достовірності зафіксованих на них обставин не встановлено. Те, що відеофіксація не велася безперервно, жодним чином не свідчить про неможливість прийняття відеозаписів у якості доказів, не спростовує встановлені обставини та не впливає на правильність висновку судді суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР. При цьому відеофіксація як доказ має значення у справі лише у тому разі, коли підтверджує чи спростовує, вчинення особою адміністративного правопорушення, а не фіксацію будь-яких інших подій, що не мають відношення для встановлення складу конкретного правопорушення, або обставин, що підлягають з`ясуванню і установленню судом при розгляді справи (ст. 245, 247, 251, 254, 278 і 280 КУпАП). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в тій частині, що він не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки, наполягав на проведенні огляду в лікарні, в чому йому працівники поліції відмовили, спростовуються наведеними вище доказами. Зокрема, ОСОБА_3 на вимогу працівника поліції пройти огляд як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я відмовився у присутності двох свідків, у зв`язку з чим йому повідомили, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення, а також роз`яснено його права та обов`язки. Та обставина, що ОСОБА_3 через деякий проміжок часу виявив бажання пройти огляд у лікарні ніяким чином не впливає на порушення ним п. 2.5 ПДР, так як не виконання цього пункту ПДР та відповідно вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку, після чого здійснюється збір доказів, складання матеріалів, протоколу тощо, тобто розпочинається провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі конкретного факту правопорушення, встановленого згідно визначеної процедури, яке не може бути зупинене (скасоване) тільки через саму неналежну поведінку водія щодо виконання своїх обов`язків чи уявне бажання останнього пройти огляд на стан сп`яніння. Під час складання матеріалів справи ОСОБА_3 дійсно періодично вимагав проходження огляду на стан сп`яніння в лікарні, але, як зазначено вище, це мало місце вже після початку складання протоколу, а по-друге, ОСОБА_3 , усвідомлюючи реальний намір працівників поліції направити його до медичної установи, одразу змінював свою позицію та погоджувався з вчиненим порушенням, що вбачається з відеозаписів і показань свідка ОСОБА_7 . У зв`язку з цим, надані захистом відео-, звукозаписи не є належними доказами, так як вони носять епізодичний характер і не є об`єктивними при встановленні всіх суттєвих обставин справи у їх сукупності, враховуючи при цьому те, що дійсний час створення цих записів не встановлений. Апеляційний суд вважає можливим також використати показання свідка ОСОБА_6 як доказ винуватості ОСОБА_3 , оскільки цей свідок підтвердив факт відмови його від проходження огляду у встановленому законом порядку, а та обставина, що ОСОБА_3 в послідуючому виявляв на словах бажання пройти огляд у лікарні, жодним чином не свідчить про недотримання процедури огляду та не порушення останнім п. 2.5 ПДР. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги відносно того, що він притягнутий до відповідальності за не чинною редакцією ст. 130 КУпАП, оскільки після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22.11.2018, тобто з 01.07.2020, відповідальність, зокрема за керування т/з у стані алкогольного сп`яніння, виключено з ст. 130 КУпАП і закріплено у ст. 286-1 КК. ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17.06.2020 № 720-IX, який набрав чинності 03.07.2020, внесені зміни до ЗУ за № 2617-VIIІ, а саме, у п. 1 Розділу І виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП, виключав адміністративну відповідальність за керування т/з у стані алкогольного сп`яніння відтак адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП в ред. ЗУ № 1446- VIII від 07.07.2016 відновлена з 03.07.2020 (аналогічну правову позицію у межах своїх повноважень висловив і Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності у листі на адресу Верховного Суду № 04-27/12-2020/241031 від 15.12.2020). Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2021 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов