Постанова Сумський апеляційний суд № 583/145/21

Справа №583/145/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г. Номер провадження 33/816/225/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Сітало Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2021, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Діброви К. Ю., установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки т/з не керував, за кермом була його знайома ОСОБА_5 , з якою вони помінялись місцями після зупинки т/з і ще до того, як під`їхали працівники поліції, у зв`язку із чим між ними виник конфлікт, в ході якого поліцейські застосували до нього фізичну силу, наділи кайданки та без його дозволу дістали з карману водійське посвідчення. Показання свідка ОСОБА_5 були безпідставно не узяті судом до уваги. Крім того, зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним та не підтверджує як факт зупинки т/з працівниками поліції, так і факт керування ним авто. Працівники поліції не забезпечили йому можливості скористатися правовою допомогою, чим порушили його право на захист. Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн. судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_3 01.01.2021 о 23-08 год по вул. Чайковського, 26 в м. Охтирка Сумської області, керував т/з Mitsubishi Colt, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в закладі охорони здоров`я категорично відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Діброви К. Ю., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 039888 від 01.01.2021, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в закладі охорони здоров`я, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого такий огляд не проводився; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно яких в їх присутності ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі; - відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, згідно якого працівниками поліції був зупинений т/з Mitsubishi Colt, д. н. з. НОМЕР_1 . Одразу після зупинки працівник поліції підійшов до т/з, де за кермом знаходився ОСОБА_3 . Під час спілкування з працівниками поліції в присутності свідків йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з та в медичному закладі, на що він неодноразово говорив, що т/з не керував, а тому відсутні підстави для проходження такого огляду, що було розцінене працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час апеляційного розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, неодноразово викликалися в судове засідання суду апеляційної інстанції та будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Сам ОСОБА_3 в апеляційному суді також не заперечив наявності двох свідків при його спілкуванні з працівниками поліції, що також убачається з відеозапису подій. Доводи ОСОБА_3 про те, що він т/з не керував, спростовуються даними відеозапису з реєстратора та нагрудної камери поліцейських, згідно яких автомобіль працівників поліції рухається за т/з ОСОБА_3 , який через деякий час зупиняється і відразу до нього підходять поліцейські. При цьому за кермом т/з сидить саме ОСОБА_3 , а на передньому пасажирському сидінні жінка. В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_3 дійсно заперечує факт керування т/з, але жінка, яка перебувала з ним в авто ( ОСОБА_5 ) жодного разу не зазначала про те, що за кермом т/з була саме вона. ОСОБА_5 намагалася заспокоїти ОСОБА_3 , просила працівників поліції, щоб їх відпустили, а тому суд першої інстанції цілком обгрунтовано не взяв до уваги надані вказаним свідком показання як такі, що не підтверджуються матеріалами справи. Посилання сторони захисту на те, що відеозапис, наявний в матеріалах справи не є доказом, який підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки з відеозапису вбачається дата, час та місце означеної події, обставини зупинки ОСОБА_3 , що в сукупності з іншими доказами підтверджує фактичні обставини справи та вину останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про застосування працівниками поліції фізичної сили, апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки надання оцінки вказаним діям поліцейських є завданням іншого провадження і зазначені обставини ніяким чином не впливають на обов`язок особи, яка керує т/з, виконувати вимоги п. 2.5 ПДР. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, дотримавшись положень ст. 268, 279, 280 КУпАП, а тому винесена постанова є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2021 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов