Постанова 4856 № 806/1705/16

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/1705/16 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 22 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Житомирській області, Бердичівської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач 1, 2) про визнання протиправним та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 09.08.2016 №740; - визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо проведення фактичної перевірки та щодо складання акту фактичної перевірки; - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 №005554000 та №005564000. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 № 0005564000. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10.11.2020 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі № 806/1705/16 в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 № 0005564000 скасовано; справу №806/1705/16 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 10.11.2020 вказано, що підставою для передачі на новий розгляд до суду першої інстанції справи в частині позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 № 0005564000 слугувало те, що судами попередніх інстанцій не перевірено обставини, з якими податковий орган пов`язує допущення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23070,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, а саме: позивач на момент перевірки був платником єдиного податку та не зареєстрований платником податку на додану вартість чи знаходився на обліку як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач в період з 13.07.2015 по момент проведення перевірки не був платником єдиного податку, а тому на нього розповсюджувались обов`язки, передбачені пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за невиконання яких наступає відповідальність, передбачена ст. 20 вказаного Закону. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що належність зразка напою (оферти) до товарів запасу відповідачами не доведено, судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини справи, що мають істотне значення на предмет спору. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у даній справі при направленні на новий розгляд зобов`язав дослідити чи є ОСОБА_1 платником єдиного внеску. При цьому позивачем ніяких доказів того, що він в період з 13.07.2015 по момент проведення перевірки, за наслідком якої прийнято спірне рішення, був платником єдиного податку не надано. Натомість контролюючим органом встановлено, що в реєстрі платників єдиного податку відсутні записи про реєстрацію позивача в період з 13.07.2015 по 01.01.2018 платником єдиного податку. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 15.04.2021 витребувано справу із суду першої інстанції. Ухвалою суду від 17.05.2021 апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою від 18.05.2021 виправлено арифметичну помилку в ухвалі від 17.05.2021. 01.06.2021 до суду надійшли заяви позивача про виконання ухвали суду та виправлення описки. Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 28.07.2021 справу призначено до апеляційного розгляду на 15.09.2021 09:40. 15.09.2021 представником відповідача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи клопотання відповідача та неявку належним чином повідомленого позивача, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Контролюючим органом проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження платником податків діяльності АДРЕСА_1 , кафе, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством при здійсненні торгівлі підакцизними товарами, про що складено акт перевірки від 15.08.2016 № 279/40/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано факт порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні накладні на алкогольні напої, що знаходяться в реалізації на загальну суму 11535,00 грн., чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На підставі названого акту перевірки Бердичівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23070,00 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 та постанови Верховного Суду від 10.11.2020, перевірка, на підставі якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, проведена правомірно. Постановою Верховного Суду від 10.11.2020 дану справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 № 0005564000. При цьому Верховним Судом вказано про необхідність перевірити обставини, з якими податковий орган пов`язує допущення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23070,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, а саме: позивач на момент перевірки був платником єдиного податку та не зареєстрований платником податку на додану вартість чи знаходився на обліку як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування. Дослідивши матеріали справи та наведені сторонами доводи, а також враховуючи висновки Верховного Суду, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пункт 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) зобов`язує суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку; такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (стаття 20 Закону № 265/95-ВР). Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Взяття на облік фізичної особи-підприємця як платника єдиного внеску не є свідченням того, що він є платник єдиного внеску. Згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України). Реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 291 ПК України). Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 13.07.2015 зареєстрований як фізична особа - підприємець взятий на облік в податковому органі як платник податків та як платник єдиного внеску, реєстраційний номер платника єдиного внеску 25119471/06253. Відповідно до довідки Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 30.01.2017 №562/10/06-03-13-01 ОСОБА_1 в період з 13.07.2015 по 30.01.2017 знаходився на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Згідно даних АІС "Податковий блок", в реєстрі платників єдиного податку відсутні записи про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в період з 13.07.2015 до 01.01.2018 платником єдиного податку. Доказів того, що позивач в період з 13.07.2015 по момент проведення перевірки, за наслідком якої прийнято спірне рішення, був платником єдиного податку ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду позивачем не надано. Таким чином матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 13.07.2015 по момент проведення перевірки не був платником єдиного податку, а тому на нього розповсюджувались обов`язки, передбачені пунктом 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, за невиконання яких наступає відповідальність, передбачена ст. 20 Закону № 265/95-ВР. Твердження позивача про те, що вказані у акті перевірки товари є зразками напою (оферти) та не належать до товарів запасу колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 29.08.2016 № 0005564000 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позову відсутні. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.